Ухвала
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 127/17550/19
провадження № 13-157зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 23 січня 2008 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2007 року ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 17 пунктами "а", "и", "і" ст. 93; ч. 2 ст. 17 пунктами "г", "е", "з", "и", "і" ст. 93; пунктами "г", "є", "з" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року); ч. 1 ст. 122; ст. 257; ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 січня 2008 року вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2007 року змінено. Виключено кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 17 пунктом "і" ст. 93 КК 1960 року як зайву.
10 червня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Манойлов та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 21845/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, а також на рішення ЄСПЛ у справі "Петухов проти України (2)", засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить змінити призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк.
Від дня надходження заяви до 25 серпня 2021 року її автоматизований розподіл не було здійснено з підстав, передбачених підпунктом 2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
10 червня 2021 року ЄСПЛ у справі "Манойлов та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 21845/20), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від
19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не
є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду