У Х В А Л А
30 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 752/13453/17
Провадження № 11-284за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 752/13453/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Київський апеляційний господарський суд, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Київський апеляційний господарський суд, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 01 січня 2017 року;
- зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання з 01 січня 2017 року;
- зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" нарахувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді 1 рангу Київського апеляційного господарського суду, без утримання будь-яких податків та зборів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволенно частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року змінено та зазначено, що підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову є обставини, викладені у мотивувальній частині даної постанови. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня2021 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києвізадоволено в повному обсязі. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року скасовано.Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року залишенов силі.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: продовжити строк на подання касаційної скарги; прийняти касаційну скаргу до провадження; скасувати рішення Голосіївського суду м. Києва від 17 січня 2018 року; скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року; скасувату постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року; прийняти нове рішення у справі № 752/13453/17 яким задовольнити його позовні вимоги відповідно до статті 142 частини третьої, статті 135 частини п`ятої та пункту 24 Прикінцевих положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", встановивши десятиденний термін його виконання відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Прохання мотивує тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при прийнятті оскаржуваної постанови від 25 червня 2021 року допустив порушення норм процесуального та матеріального права, норм Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", Конституції України та рішень Конституційного Суду України.
Отже, на думку скаржника постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня2021 року є такою, що суперечить Закону і підлягає скасуванню, а вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Окрім цього скаржник обґрунтовує необхідність задоволення його позовних вимог.
Подану касаційну скаргу скаржника не може бути прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду виходячи з наступного.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, Велика Палата Верховного Суду може переглядати в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним лише як судом першої інстанції у зазначеній вище категорії справ.
Відповідно до частини першої статті 24 КАСУкраїни Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, а також постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня2021 року, ухваленою за наслідками розгляду його касаційної скарги на вищезазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Чинним процесуальним законодавством не передбачена можливість оскарження до Великої Палати Верховного Суду судових рішень, постановлених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, як судом касаційної інстанції.
Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 355 КАС України, судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.
До повноважень Великої Палати Верховного Суду не відноситься касаційний перегляд судових рішень, які є остаточними.
Також КАС України не передбачена можливість оскарження безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційний перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду може бути здійснено лише за визначених статтями 346 та 347 КАС України передумов.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 346 КАС України, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Отже, обов`язковою передумовою для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за касаційною скаргою її учасника є постановлення судом касаційної інстанції з власної ініціативи чи за клопотанням учасника такої справи ухвали про її передачу до Великої Палати Верховного Суду з обґрунтуванням підстав, визначених у зазначеній правовій нормі.
Тобто питання про передачу адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішує саме касаційний суд (у цьому випадку - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) після подання учасником справи касаційної скарги відповідно до статті 331 КАС України.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не постановляв.
Водночас позивач скористався своїм правом на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, можливість повторного оскарження у касаційному порядку таких рішень до Великої Палати Верховного Суду, чинним процесуальним законодавством не передбачена.
Отже, у Великої Палати Верховного Суду немає правових підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови у прийнятті до свого розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 752/13453/17.
Керуючись статтями 22, 24, 248, 292, 346, 347, 355 КАС України, Велика Палата Верховного Суду