У Х В А Л А
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1-34/03
провадження № 13-130 зво 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву і скарги засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 30 березня 2004 року і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2004 року, ОСОБА_1 засуджено за пунктом 10 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152, ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання у виправній колонії № 18 ЯНАО Приуральського району Російської Федерації, звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із:
- скаргою, у якій, на підставі положень статей 4341, 4342, пункту 2 ч. 1 ст. 436, пунктів 1-3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 30 березня 2004 року, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до першої інстанції в один із судів Харківської області. У скарзі фактично заперечує встановлені судами фактичні обставини справи, а також, з посиланням на положення міжнародних нормативо-правових актів, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), стверджує про порушення судами норм процесуального права під час розгляду справи щодо нього;
- заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року щодо нього на підставі п. 3 ч. 3 ст. 459 КПК, у якій вказує на порушення суддею першої інстанції норм процесуального законодавства під час обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
- скаргою, у якій просить виконати постанову Касаційного кримінального суду від 23 квітня 2020 року.
Перевіривши наведені у заяві і скаргах (далі - заяви) доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявами ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон № 147-VIII).
Цим законом внесено зміни до КПК, зокрема, доповнено процесуальними нормами, якими визначено підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати (статті 4341, 4342 Глави 32 "Провадження в суді касаційної інстанції" КПК), на які, зокрема, й посилається заявник.
Відповідно до зазначених норм, на розгляд Великої Палати передається лише кримінальне провадження, яке розглядається у касаційному порядку в Касаційному кримінальному суді, а питання про передачу провадження вирішується вказаним судом за власною ініціативою або за клопотанням учасників справи.
Нормами КПК не передбачено права учасника кримінального провадження безпосередньо звертатися до Великої Палати з метою перегляду судових рішень.
Крім того, Велика Палата наділена повноваженнями переглядати судові рішення Верховного Суду України, лише на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК, у випадку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Разом з тим, заяви ОСОБА_1 не містять посилання на рішення ЄСПЛ ухвалене за його заявою, а посилання на рішення у інших справах з тих же мотивів є неприйнятними.
Не ґрунтується на положеннях КПК й вимога заявника про перегляд вироку Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року щодо нього на підставі п. 3 ч. 3 ст. 459 КПК, а саме встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення, з наведених вище мотивів.
Крім того, обставини, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 459 КПК, відповідно до ч. 4 ст. 459 КПК повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, або підтверджені постановою чи ухвалою про закриття кримінального провадження, ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру.
Щодо клопотання засудженого про виконання постанови Касаційного кримінального суду від 23 квітня 2020 року, то його вирішення також не належить до кола повноважень Великої Палати за нормами КПК.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це конституційне положення стосується й процесуальної діяльності судів.
Керуючись статтями 4341, 4342, 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду