УХВАЛА
26 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 5-464/112
Провадження № 13-124зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) Єленіної Жанни Миколаївни у провадженні зазаявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2011 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28 грудня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ(далі - ВССУ)від 06 серпня 2013 року за виключними обставинами і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2011 року вирок Свердловського обласного суду Російської Федерації від 14 квітня 1993 року щодо ОСОБА_1 приведено у відповідність із законодавством України. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), пунктами 4, 6, 9, 13, ч. 2 ст. 115 КК, ст. 15 пунктами 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 28 грудня 2012 року змінив постанову місцевого суду і постановив вважати ОСОБА_1 засудженим вироком Свердловського обласного суду Російської Федерації від 14 квітня 1993 року за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки 1960 року (далі - КК УРСР 1960 року), пунктами 4, 6, 9, 13, ч. 2 ст. 115 КК, ст. 15 пунктами 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК із застосуванням ст. 42 КК УРСР 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Це судове рішення ВССУ ухвалою від 06 серпня 2013 року змінив, ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим: за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 142, ст. 17 пунктами "а", "г", "ж", "з" ст. 93, пунктами "а", "е", "ж", "з" ст. 93 КК 1960 року із застосуванням положень ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі. В ухваленні цього рішення брала участь суддя Єленіна.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20 травня 2021 року в справі "Баранов та інші проти України" (заява № 15027/20 та 3 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що встановлене порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами судових рішень.
Суддя Великої Палати Єленіна Ж. М. 26 серпня 2021 року заявила самовідвід від участі у розгляді заяви засудженого ОСОБА_1, мотивуючи її тим, що вона брала участь у касаційному перегляді рішень щодо заявника.
Перевіривши заяву судді Єленіної Ж. М. та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи, зокрема, в касаційному порядку, не може брати участь у перегляді справи Верховним Судом.
У заяві судді Єленіної Ж. М. йдеться про неможливість її участі у розгляді заяви засудженого ОСОБА_1, оскільки вона раніше входила до складу колегії суддів ВССУ й переглядаючи в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду про приведення у відповідність із законодавством України вироку Російської Федерації (провадження №5-3677км13), визнала призначене судовим рішенням Російської Федерації покарання у виді довічного позбавлення волі таким, що співвідноситься із покаранням, передбаченим Кримінальним кодексом України.
З огляду на викладене Велика Палата вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню зметою уникнення повторної участі судді Єленіної Ж. М. у розгляді справи та запобігання виникненню у сторін сумніву стосовно об`єктивності, безсторонності й неупередженості суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду