Постанова
іменем України
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 330/47/15-к
провадження № 51-1780 км 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Матюшевої О.В.,
представника потерпілого Петренко О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в кримінальному щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Владивостока Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією майна.
2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 червня 2010 року по 11 березня
2014 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі і звільнено засудженого від подальшого відбування покарання у зв`язку із фактичним його відбуттям.
3. Місцевим судом визнано невинуватим ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення.
4. Задоволено частково цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й вирішено долю речових доказів.
5. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 змінено.
6. Ухвалено виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду як на доказ на показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надані ними під час досудового розслідування 21 червня 2010 року та 07 квітня 2010 року (т. 4, а. с. 5 - 15). В решті вирок суду залишено без зміни.
7. Як установлено місцевим судом, ОСОБА_1, діючи як старший оперуповноважений сектору карного розшуку Мелітопольського міського відділу Головного управління МВС України в Запорізькій області, використовуючи своє службове становище, 13 березня 2009 року близько 11:30-14:00 год у службовому кабінеті № 26 за адресою: вул. Леніна, 83 у м. Мелітополі, вимагав від ОСОБА_2 передати йому грошові кошти в сумі 500 000 грн, погрожуючи в разі невиконання його вимоги обмеженням прав, свобод або законних інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Усвідомлюючи наслідки погроз, які ОСОБА_2 сприймав як реальні, потерпілий погодився виконати цю вимогу.
8. 13 березня 2009 року близько 15:00 год, ОСОБА_1 біля будинку № 72 на вул. Курчатова в м. Мелітополі отримав від потерпілого ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 86 536 грн. Того ж дня приблизно о 15:30 год, засуджений, перебуваючи біля заправної станції на перехресті вулиць Карла Лібкнехта та Фрунзе, отримав від потерпілого 20 000 грн. Незаконними діями засудженого завдано потерпілим майнової шкоди у великому розмірі, а саме 106 536 грн.
9. Такі дій ОСОБА_1 кваліфіковано судом за ч. 3 ст. 189 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
10. У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування вироку та ухвали суду щодо нього, а кримінальне провадження просить закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину, оскільки не встановлено достатньо доказів для доведення винуватості в суді та вичерпано можливості їх отримати. Посилається на те, що висновки суду у вироку про доведеність його винуватості у вимаганні коштів обґрунтовано на підставі суперечливих та недопустимих доказах, які є сумнівними і повинні тлумачитися на користь недоведеності винуватості особи. Апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону не дослідив доказів з метою всебічної перевірки зібраних матеріалів справи та не усунув суперечностей у висновках суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи. Вирок місцевого суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є немотивованою, що суперечить положенням ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
11. Прокурор висловився проти задоволення вимог касаційної скарги, вважає, що рішення суду є законними та обґрунтованими. Водночас, прокурор вважає за необхідне застосувати ст. 49 КК та звільнити засудженого від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
12. Представник потерпілого заперечив проти задоволення касаційної скарги.
13. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
16. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, не погоджується по суті з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірка відповідно до ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не належить.
18. Разом із тим у результаті касаційного перегляду Верховним Судом встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за встановлених обставин підтверджуються зібраними доказами, які оцінені судом відповідно до вимог статей 23, 94 вказаного Кодексу.
19. Зокрема, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1, підтвердив обставини проведення обшуку 13 березня 2009 року за місцем проживання ОСОБА_2 .
20. Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав про обставини обшуку 13 березня 2009 року та зазначив, що вказав працівникам міліції на рушницю колишнього зятя ОСОБА_4, яку останній привіз і залишив у нього в шафі. Працівники міліції автомобілем доставили його до відділку.
21. В службовому кабінеті ОСОБА_1 повідомив йому, що він повинен сплатити 1 мільйон гривень, інакше понесе покарання за зберігання зброї. Крім того, зазначив, що в разі сплати коштів з його сім`єю нічого поганого не станеться. Потерпілий повідомив ОСОБА_1, що в нього немає такої суми коштів, останній вийшов з кабінету, а після повернення зменшив суму вимоги до 500 000 грн, яку необхідно було передати частинами сьогодні та наступного дня. ОСОБА_1 повернув йому мобільний телефон, із якого потерпілий телефонував перебуваючи у відділку, своїм знайомим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, щоб позичити гроші. Після завершення телефонних дзвінків ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вивели його з приміщення міськвідділу та на автомобілі ОСОБА_9 поїхали до нього додому, де ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 120 000 грн.
22. Крім того, потерпілий у судовому засіданні показав про порядок передачі 13 березня 2009 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 300 000 грн., а саме 2 300 євро, 7 000 доларів США, 10 000 грн (позичених у ОСОБА_5 );
20 000 грн (позичених у ОСОБА_7 ; 1800, 5000 доларів США та 40 000 грн (позичених у ОСОБА_6 ), а також обставини передачі грошових коштів у сумі
10 000 євро та 40 000 грн (позичених у ОСОБА_14 ) наступного дня. Після передачі коштів ОСОБА_2 показали протокол обшуку, згідно з яким у нього нічого не знайдено, і він розписався в ньому.
23. Факт передачі потерпілим ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 106 539,92 грн підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та
ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
24. Зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 підтвердили, що потерпілий позичав у них гроші в сумі 2 300 євро, 7 000 доларів США та 10 000 грн, а ОСОБА_17 позичив 20 000 грн. За показаннями вказаних свідків, вони були очевидцями, як позичені гроші ОСОБА_2 передавав ОСОБА_1 .
25. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_17 впізнали ОСОБА_1 як особу, яка перебувала в салоні автомобіля і якому потерпілий передав грошові кошти. Аналогічні обставини підтвердив ОСОБА_17 . Він бачив, як потерпілий передав гроші чоловікові, який працює в міліції та є мешканцем Мелітополя .
26. Об`єктивно вказані обставини підтверджуються протоколом пред`явлення особи для впізнання від 07 червня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_17 упізнали ОСОБА_1 (т. 6, а. п. 92 - 93, 94 - 95), даними слідчого експерименту (т. 6, а. п. 127 - 171) та роздруківкою телефонних дзвінків з мобільних телефонів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 5, а.с. 8 - 83).
27. Наведені докази, яким дана належна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій спростовують доводи скарги про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення.
28. Як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом перевірялися доводи скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності показань свідків
ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_18 . Колегія суддів погодилася з висновками місцевого суду, що показання цих свідків узгоджуються в сукупності з іншими доказами у справі за критерієм достовірності, що відповідає вимогам ст. 94 КПК.
29. Крім того, судом перевірено обвинувачення в частині передачі
ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 120 000 грн (позичених потерпілим у ОСОБА_6 та ОСОБА_14 ) та визнано його недоведеним. За наведених обставин місцевим судом обґрунтовано перекваліфіковано дії винного з ч. 4 ст. 189 КК на ч. 3 ст. 189 КК.
30. Виправдовуючи ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, місцевий суд дійшов висновку, що дії винного за епізодом вимагання грошей у ОСОБА_2 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК.
31. Доводи скарги про те, що висновки місцевого суду сформульовано на підставі суперечливих та недопустимих доказів, всебічно перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
32. Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, перевірялися судом апеляційної інстанції, висновки якого належно мотивовано відповідно до ст. 419 КПК.
33. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги засудженого безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
34. Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
35. Як установлено місцевим судом ОСОБА_1 13 березня 2009 року вчинив тяжкий злочин, який кваліфіковано за ч. 3 ст.189 КК.
36. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
37. За правилами п. 4 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
38. З урахуванням викладеного та керуючись ч. 5 ст. 74 КК, оскільки на момент ухвалення вироку судом 19 серпня 2019 року минуло більше ніж 10 років з дня вчинення ОСОБА_1 злочину, він підлягає звільненню від покаранняу зв`язку із закінченням строків давності.
39. Зазначених вимог кримінального закону не враховано судами першої та апеляційної інстанцій, тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають змінівідповідно до ч. 2 ст. 433 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів