Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/16026/14
провадження № 61-6117св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_5, та касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Верланова С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23 серпня 1984 року сторони перебували у шлюбі. За час шлюбу за спільні кошти було придбано рухоме і нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 1 490 760 грн (100 000 доларів США), квартиру АДРЕСА_2 - 25 000 доларів США, гараж, АДРЕСА_3 ), вартістю 10 000 доларів США, автомобіль марки "Toyota Camry", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 317 500,45 грн (32 000 доларів США) - загальна вартість вказаного майна 167 000 доларів США (за курсом валют НБУ 2 179 350 грн). Крім того придбано: набір диван і два крісла - 8 000 грн, дерев`яна стінка (сервант) - 5 000 грн, телевізор "Philips" діагональ 42* - 6 000 грн, холодильник "Wirpool" (двокамерний) - 12 000 грн, микрохвильова піч "Panasonic" - 3 000 грн, столовий набір на 12 персон (Японія) - 8 000 грн, чайний сервіз 12 персон - 4 000 грн, кавовий сервіз 12 персон - 4 000 грн, телевізор "Sony" діагональ 22* - 2 000 грн, пральна машинка "Bosch" - 10 000 грн, журнальний стіл - 4 000 грн, пилосос - 3 000 грн, м`ясорубка "Moulinex" - 1 200 грн, міксер "Philips" - 500 грн, шафа - 8 000 грн, ліжко - 4 000 грн, стіл - 4 000 грн, тумбочка - 3 000 грн, генератор "Daishin 6000" - 24 000 грн, пилосос "Karcher" - 2 000 грн, газонокосарка "AL- KO" - 6 000 грн, загальна вартість майна 121 700 грн .
Крім того наявне ТОВ "Рапід інструмент", статутний капітал якого також підлягає розподілу.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
1. Визнати за нею право власності на Ѕ частину:
гаражу, АДРЕСА_3 ),
трикімнатної квартири АДРЕСА_1,
квартири АДРЕСА_2,
автомобіля марки "Toyota Camry", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
2. Виділити ОСОБА_1 наступне майно: набір диван і два крісла - 8 000 грн, дерев`яну стінку (сервант) - 5 000 грн, телевізор "Philips" діагональ 42* - 6 000 грн, холодильник "Wirpool" (двокамерний) - 12 000 грн, мікрохвильову піч "Panasonic" - 3 000 грн, столовий набір на 12 персон (Японія) - 8 000 грн, чайний сервіз 12 персон - 4 000 грн, кавовий сервіз 12 персон - 4 000 грн, телевізор "Sony" діагональ 22* - 2 000 грн, пральну машинку "Bosch" - 10 000 грн, журнальний стіл - 4 000 грн, пилосос - 3000 грн, м`ясорубку "Moulinex" - 1 200 грн, міксер "Philips" - 500 грн, шафу - 8 000 грн, ліжко - 4 000 грн, стіл - 4 000 грн, тумбочку - 3 000 грн, генератор "Daishin 6000" - 24 000 грн, пилосос "Karcher" - 2 000 грн, газонокосарку "AL-KO" - 6 000 грн;
3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статному капіталі ТОВ "Рапід інструмент" у розмірі 50 %.
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 неодноразово спілкувався із ОСОБА_1 з приводу позасудового вирішення питання поділу майна подружжя, однак, порозуміння вони не досягли.
Під час шлюбу було придбано таке майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 1 600 000 грн, квартиру АДРЕСА_2 - 165 094 грн, гараж, АДРЕСА_3 ), вартістю 160 000 грн, автомобіль марки "Toyota Camry", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 416 000 грн, автомобіль марки "Nissan Note My08", 2009 року випуску, вартістю 192 000 грн, автомобіль "Hundai Sonata", 2010 року випуску, вартістю 384 000 грн, кондиціонер "Samsung" - 2 шт - 17 000 грн, телевізор "Panasonic 29*" - 11 000 грн, телевізор "Panasonic 19*" - 6 500 грн, холодильник "Electrolux" - 16 000 грн, пральну машину "Electrolux" - 17 000 грн, електричну плиту "Electrolux" - 15 000 грн, електровитяжку "Electrolux" -5000 грн, мікрохвильову піч "Wirpool" - 11 000 грн, пилосос " Philips" - 7 500 грн, соковижималку "Moulinex" - 4 500 грн, м`ясорубку "Braun" - 1 800 грн, міксер "Moulinex" - 850 грн, музичний центр " Sony" - 11 000 грн, набір кухонних меблів "Interstil" - 18 000 грн, спальний гарнітур - 27 000 грн, стінку дерев`яну - 16 000 грн, набір м`яких меблів для вітальні - 18 500 грн, журнальний стіл - 3 500 грн, ліжко односпальне - 9 000 грн, стінку для дитячої кімнати - 9 000 грн, набір м`яких меблів - 7 000 грн, люстру із бронзи - 11 000 грн, набір меблів (передпокій) - 9 000 грн, підставку під телевізор - 4 500 грн, набір м`яких меблів (кухня) - 9 800 грн, електричний чайник "Tefal" - 1 700 грн, шубу норкову жіночу - 18 000 грн, електричну праску "Tefal" - 1 500 грн, телевізор "Philips" 42 * - 6 000 грн, холодильник "Wirpool" - 12 000 грн, мікрохвильову піч "Panasonic" - 5 000 грн, пральну машину "Bosch" - 8 000 грн, м`ясорубку "Moulinex" - 1 200 грн, міксер "Philips" - 5 000 грн, генератор "Daishin 6000" - 8 500 грн, пилосос "Karcher" - 2000 грн, газонокосарку "AL- KO" - 1 800 грн. Загальна вартість всього придбаного рухомого і нерухомого майна становить 3 254 244 грн.
З урахування уточнення позовних вимог, ОСОБА_3 просив:
1. Визнати придбане майно спільним майном подружжя на суму 4 320 294 грн, та поділити його;
2. Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частину майна: одну кімнату у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 (830 000 грн), квартиру АДРЕСА_2 - 625 000 грн, гараж, АДРЕСА_3 ), вартістю 250 000 грн, автомобіль марки "Toyota Camry", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 317 500,45 грн, на загальну суму 2 022 500 грн;
3. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частину наступного майна: на дві кімнати у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, (1 670 000 грн), автомобіль марки "Nissan Note My08", 2009 року випуску, вартістю 192 000 грн, автомобіль "Hundai Sonata", 2010 року випуску, вартістю 384 000 грн, кондиціонер "Samsung" - 2 шт - 17 000 грн, телевізор "Panasonic 19*" - 6 500 грн (750 грн), холодильник "Electrolux" - 16 000 грн, (4 500 грн), пральну машину "Electrolux" - 17 000 грн, електричну плиту "Electrolux" - 15 000 грн, (3 800 грн), електровитяжку "Electrolux" - 5 000 грн, мікрохвильову піч "Wirpool" - 11 000 грн (1 500 грн), м`ясорубка "Braun" - 1 800 грн (1 330 грн), набір кухонних меблів "Interstil"- 18 000 грн, (12 600 грн), спальний гарнітур - 27 000 грн (180 60 грн), ліжко односпальне - 9 000 грн (1 890 грн), набір м`яких меблів - 7 000 грн, набір меблів (передпокій) - 9 000 грн (3 840 грн), підставка під телевізор - 4 500 грн, (864 грн), набір м`яких меблів (кухня) - 9 800 грн, (2 660 грн), електричний чайник "Tefal" - 1 700 грн, на загальну суму 2 297 794 грн;
4. Стягнути із ОСОБА_1 на його користь різницю вартості майна 272 294 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1, право особистої приватної власності на: кондиціонер Samsung без визначення вартості, телевізор Panasonic вартістю 750 грн, холодильник Electrolux вартістю 4 500 грн, пральну машину Electrolux без визначення вартості, електричну плиту Electrolux вартістю 3 800 грн, електровитяжку без визначення вартості, мікрохвильову піч Wirpool вартістю 1 500 грн, м`ясорубку Braun вартістю 1 330 грн, набір меблів для кухні вартістю 12 600 грн, ліжко односпальне вартістю 1 890 грн, набір меблів для прихожої вартістю 3 840 грн, тумбу під телевізор вартістю 864 грн, набір м`яких меблів для кухні вартістю 2 660 грн, електрочайник без визначення вартості, м`який куточок "Марія Сільва" вартістю 9 280 грн, спальний гарнітур вартістю 18 060 грн, загальною вартістю 61 074 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_3, право особистої приватної власності на: автомобіль "Toyota Camry", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3, вартістю 317 500,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 256 426,45 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рухоме майно підлягає поділу так як про це просять сторони. Сторони просили визнати право особистої приватної власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . В обґрунтування цієї вимоги надали копію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ науково-виробничої фірми "Вест" про визнання майнових прав, за яким було визнано за ОСОБА_1 майнове право на зазначену квартиру. Суд відмовив у такій вимозі за підстави неможливості визнання права власності на визнане судом майнове право на нерухоме майно (квартиру у будинку) будівництво якого не закінчено та не введено до експлуатації.
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на одну кімнату, а за ОСОБА_1 - право власності на дві кімнати у вказаній квартирі. Суд відмовив у заявленій вимозі, оскільки на підтвердження належності на праві власності подружжю цього майна, сторони надали копії ордерів на поселення до квартири АДРЕСА_1 у ЖБК "Авіатор-15", а також копію довідки ф. № 3, які не є належним та допустимим доказом в обґрунтування належності будь-кому з подружжя на праві власності цієї квартири.
Суд першої інстанції зазначив, що сторони просили визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на гараж, який знаходиться в ГБК "Мир-Сервіс" за адресою: АДРЕСА_3 . В обґрунтування його належності на праві власності ОСОБА_3 надана копія договору купівлі-продажу гаража № НОМЕР_2 ряд 1 в ГБК "Мир-Сервіс", що знаходиться в АДРЕСА_4 . Окрім невідповідності адреси за якою розміщується спірний гараж, в матеріалах справи наявне повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи за причини відсутності будь-яких відомостей щодо технічних характеристик та показників гаража за адресою АДРЕСА_3 . За таких підстав недоведеність належності на праві власності гаражу, а також відсутність його оцінки є підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_3 заявлена вимога про визнання за ОСОБА_1 двох автомобілів: автомобіля марки Nissan Note My08 2009 року випуску та автомобіля Hundai Sonata 2010 року випуску (за зазначеними реквізитами ОСОБА_3 ). Суд відмовив у задоволенні цих вимог, оскільки це майно не може вважатись таким, що належить одному з подружжя. Позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Рапід інструмент", код ЄДРПОУ 37098790 у розмірі 50 % також задоволенню не підлягає за відсутності будь-якого обґрунтування такої вимоги та за відсутності будь-яких доказів, якими обґрунтовується ця вимога.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно умов якої ОСОБА_3 відмовляється від права власності на Ѕ частину трикімнатної квартири АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1
ОСОБА_3, після визнання та затвердження мирової угоди із закриттям провадження у справі втрачає будь-які майнові права на трикімнатну квартиру за номером АДРЕСА_6 та зобов`язується після набуття ухвалою суду законної сили знятися з обліку за цією адресою.
ОСОБА_3 відмовляється від 1/2 частини гаражного боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, який був придбаний ним та належить на підставі ордеру № 5814 від 26 червня 2001 року, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва, зобов`язується вийти із членів кооперативу СТ "Мир-Сервіс" на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 відмовляється від 1/2 частини майнових (речових) прав на отримання в натурі двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 71,96 кв. м, що підтверджується майновими правами відповідно до договору № 421-Г інвестування будівництва від 10 січня 2003 року, укладеного ОСОБА_1 та ТОВ НВФ "Вест". Зобов`язується укласти трьохсторонню угоду між забудовником на користь ОСОБА_3
ОСОБА_1 після визнання та затвердження мирової угоди із закриттям провадження у справі втрачає будь-які майнові (речові) права на отримання в натурі двокімнатної квартири за номером АДРЕСА_7 .
ОСОБА_1 відмовляється від 1/2 частини автомобіля марки Тойота Кемрі 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3
ОСОБА_1 на підставі мирової угоди набуває право здійснювати реєстрацію за собою в цілому права власності на квартиру АДРЕСА_5 у відповідному органі реєстрації.
ОСОБА_3 на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди набуває право здійснювати реєстрацію за собою в цілому права власності на квартиру АДРЕСА_2 у відповідному органі реєстрацій.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовляються від поділу всього рухомого майна, що вказане в позовних заявах.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Ухвала суду апеляційного суду мотивована тим, що сторони дійшли мирової угоди, умови якої не порушують права та інтереси сторін, а також інших осіб, тому вона повинна бути визнана судом, рішення суду скасоване, а провадження у справі закрите.
У квітні 2020 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року оскаржила в касаційному порядку особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року залучено правонаступника позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року скасовано та справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди в частині набуття ОСОБА_3 здійснювати в цілому реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Згідно умов мирової угоди, яка визнана ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року, ОСОБА_1 відмовилась від Ѕ частини майнових (речових) прав на отримання в натурі двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 71,96 кв. м відповідно до договору № 421-Г інвестування будівництва від 10 січня 2003 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "НВФ "Вест". ОСОБА_1 зобов`язалась укласти трьохсторонню угоду між забудовником на користь ОСОБА_3 ОСОБА_1 після визнання та затвердження мирової угоди із закриттям провадження у справі втрачає будь-які майнові (речові) права на отримання в натурі вказаної квартири. ОСОБА_3 на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди набуває право здійснювати реєстрацію за собою в цілому права власності на квартиру АДРЕСА_2 у відповідному органі реєстрацій. Аргументуючи касаційну скаргу, ОСОБА_4, який не брав участі у розгляді справи, посилався на те, що на момент укладення 10 січня 2003 року договору про інвестування будівництва між ОСОБА_1 та ТОВ "НВФ "Вест" спірної квартири вже було здійсненого інвестування будівництва цієї квартири ОСОБА_4 на підставі, укладеного 04 жовтня 2002 року між ним та ТОВ "НВФ "Вест", договору інвестування будівництва. На підставі договору застави майнових прав, укладеного між ним та AT "Кредит Банк (Україна) відповідно до умов якого об`єктом застави була двокімнатна квартира за АДРЕСА_8 . ОСОБА_4 отримав підтвердження про виконання своїх всіх зобов`язань від ТОВ "НВФ "Вест" ще в 2003 році. Так, 30 вересня 2003 року за № 421 ОСОБА_4 отримав від генерального директора ОСОБА_7 за його підписом, довідку про 100% оплату інвестиційного внеску і відсутність фінансових і матеріальних претензій до інвестора з боку ТОВ "НВФ "Вест". Того ж дня між ТОВ "НВФ "Вест" і ОСОБА_4 був укладений акт № 421, в якому мова йде про те, що ТОВ "НВФ "Вест" передала, а ОСОБА_4 прийняв квартиру за АДРЕСА_9, яка передається ОСОБА_4 на підставі договору інвестування будівництва житла № 422 - Г від 04 жовтня 2002 року та додаткової угоди від 11 листопада 2002 року за № 1 до вказаного договору. Частиною п`ятою статті 175 ЦПК України в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали, встановлено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "НВФ "Вест" про визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 було визнано майнове право на всю квартиру. У визначені законом строки та порядку дане судове рішення ОСОБА_3 не оскаржувалось. Згідно умов мирової угоди, ОСОБА_1 відмовилась лише від Ѕ її частини, втратила будь-які майнові (речові) права на отримання в натурі вказаної квартири. Водночас, апеляційний суд без будь-якої правової підстави визнав за ОСОБА_3 право здійснювати реєстрацію за собою в цілому права власності на спірну квартиру, хоча співвласника іншої Ѕ частини майнового права на спірну квартиру не визначено, що свідчить про неповне встановлення фактичних обставин справи, зокрема, у повній мірі не з?ясовано, чи порушують умови мирової угоди права та інтереси сторін, а також інших осіб. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 2-2795/09 апеляційну скаргу ОСОБА_8 - представника ОСОБА_4, задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання майнових прав на отримання в натурі об`єкта будівництва. Мотивуючи наведену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інвестором квартири АДРЕСА_9 на будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 71,96 кв. м є також ОСОБА_4, який не брав участі у справі. Оскільки вирішення спору щодо квартири АДРЕСА_2 впливає на вирішення спору в цілому про поділ майна подружжя ОСОБА_9, то ухвала суду апеляційної інстанції про визнання мирової угоди підлягає скасуванню в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 рокускасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 просили поділити спільне майно подружжя, при цьому кожен з них зазначив яке майно підлягає поділу, його вартість. Разом з тим суд першої інстанції, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, не визначив вартості рухомого майна, а саме кондиціонера Samsung, пральної машинки Electrolux, електровитяжки, електрочайника, про що і зазначив в рішенні "без визначення вартості", що є порушенням вимог статті 263 ЦПК України. Не встановивши обсяг майна, яке підлягає розподілу між подружжям, суд зробив помилковий висновок щодо загальної суми вартості майна, і розміру суми компенсації, яка підлягає стягненню за перевищення частки, яка виділена іншому із подружжя.
Предметом розподілу майна подружжя, сторони крім рухомого майна, зазначили й нерухоме майно, а саме - трикімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 490 760 грн (100 000 доларів США ), квартира АДРЕСА_2 - 25 000 доларів США, гараж, АДРЕСА_3, вартістю 10 000 доларів США. Разом з тим квартира АДРЕСА_2 не є власністю подружжя, а є предметом інвестиційного договору. При цьому інвестором квартири АДРЕСА_9 на будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 71,96 кв. м є також ОСОБА_4, який не брав участі у справі. Вирішення спору щодо квартири АДРЕСА_2 впливає на вирішення спору в цілому про поділ майна подружжя ОСОБА_9, а тому не визначивши обсяг майна, неможливо вирішити питання щодо його поділу.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_5 в якій просив постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що продовження розгляду справи про поділ спільного сумісного майка подружжя є безпідставним, оскільки все майно, яке було об`єктом права спільної сумісної власності подружжя було поділено згідно умов мирової угоди. Умови мирової угоди не порушували права та інтереси сторін та інших осіб. ОСОБА_4 не має жодного відношення до справи, про поділ спільного сумісного майна подружжя, оскільки не доведено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 . У ОСОБА_3 наявні докази того, що квартира має належати ОСОБА_3 .
Вказує, що до суду першої інстанції сторонами надавались доказина підтвердження своїх позовних вимог. Неодноразово учасники процесу подавали заяви про уточнення своїх позовних вимог, щодо вартості та кількості майна, а тому обсяг та вартість майна, яке підлягало розподілу між подружжям встановлено вірно та з дотриманням правових норм. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року за ОСОБА_1 визнано майнове право на отримання в натурі двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_10, відповідно до інвестиційного договору № 421-Г від 10 січня 2003 року. ОСОБА_4 ніякого відношення до квартири АДРЕСА_2 не має.ОСОБА_3 був та є інвестором будівництва квартири АДРЕСА_8 .
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_6 в якій просив постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасувати та закрити провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонами зазначалось, що наразі у Верховному Суді відкрито касаційне провадження у справі № 2-2795/09. Ці справи є пов`язаними, оскільки стосуються майна, яке є предметом спору, тому було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. Апеляційний суд порушив вимоги статті 251 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. ОСОБА_1 повністю сплатила вартість інвестиційного внеску на спірне нерухоме майно, введення об`єкта будівництва до експлуатації не відбулось у встановлений договором інвестування будівництва строк.
Зазначає, що довідка про 100 % оплату інвестиційного внеску не є належним доказом виконання своїх договірних зобов`язань, оскільки ОСОБА_4 не було надано доказів про розрахунково-касове обслуговування при внесенні ним цільових коштів на поточний рахунок та подальшого перерахування їх на рахунок забудовника, що відповідає умовам договору інвестування будівництва житла. ОСОБА_4 не доведено факт того, що він є інвестором будівництва, який виконав в повному обсязі свої зобов`язання згідно умов договору інвестування будівництва, на відміну від ОСОБА_1, яка як інвестор виконала свої зобов`язання, згідно умов договору № 421-Г, на підтвердження чого нею був наданий, як сам договір, так і приходно-касовий ордер № 458415 від 10 січня 2003 року, тому саме вона є єдиним інвестором будівництва квартири АДРЕСА_9 . Ні суд касаційної інстанції, ні суд апеляційної інстанції не залучив до участі в справі ОСОБА_10 як третю особу, права якої порушуються.
Вказує, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки положенням договору про інвестування будівництва від 10 січня 2003 року, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу майнових прав, не взяв до уваги, що грошові кошти за об`єкт будівництва відповідно до договору були сплачені у повному обсязі у період перебування сторін у шлюбі, що не заперечуються сторонами, та зробив передчасний висновок про те, що при поділі майнових прав, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності не застосовуються положення СК України. На сьогодні умови мирової угоди виконані в повному обсязі, мирова угода не порушує права та інтереси сторін та інших осіб.
У липні 2021 року ОСОБА_8 подав відзив на касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2, в якому просив касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відзив мотивований необґрунтованістю доводів касаційних скарг, оскільки станом на 08 грудня 2020 року ОСОБА_11, не має майнового права на квартиру АДРЕСА_2 .