ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2021 року
м. Київ
справа №320/6907/18
касаційне провадження № К/9901/24025/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді - Літвіна Н.М., Федотов І.В.)
у справі № 320/6907/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД"
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" (далі - ТОВ "Техпромсервіс ЛТД"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 0035991401.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29 березня 2019 року адміністративний позов задовольнив, дійшовши висновку про реальний характер оспорюваних операцій та господарський характер понесених за ними витрат.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про залишення позову без задоволення.
ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що ним надано необхідні для формування податкового кредиту документи - податкові та видаткові накладні, що вже саме собою свідчить про дотримання приписів чинного законодавства.
Верховний Суд ухвалою від 29 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Техпромсервіс ЛТД".
19 вересня 2019 року від контролюючого органу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заявив клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт-Ком" за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2018 року № 1014/10-36-14-01/30531000.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт-Ком" товарно-матеріальних цінностей, внаслідок непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 0035991401, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 437509,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарська операція для визначення податкового кредиту має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі такої операції.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У спірній ситуації суд апеляційної інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи податкові та видаткові накладні не є достатніми доказами реального характеру здійснених поставок.
Так, платником на підтвердження товарності господарських операцій не надано письмових заявок на поставку товару або письмових підтверджень таких заявок в усній формі, наявність яких передбачена пунктами 3.1 укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт-Ком" договорів, а також довіреностей, на підставі яких відповідно до пунктів 1.2, 1.3 правочинів здійснювалася передача товару.
На підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальників ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" надало акти виконаних робіт, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері".
Водночас, Шостим апеляційним адміністративним судом з`ясовано, що зазначені акти виконаних робіт не містять будь-якої інформації про здійснення перевезень саме товару, придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт-Ком", а містять лише загальне посилання на надані послуги перевезення без ідентифікації власне вантажу, що перевозився, його обсягів, адреси поставки, особи відвантажувача та отримувача, транспортних засобів тощо. Не надано платником також і договорів, а також інших документів, на підставі яких складено вказані акти.
Не долучено ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" до матеріалів справи й доказів на підтвердження тієї обставини, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт-Ком" товар будь-яким чином використано у власній господарській діяльності, зокрема, для виробництва певного виду продукції.
Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо наявності у постачальників платника ознак фіктивності, обумовили цілком обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність формування ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними поставками.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -