1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 803/958/16

касаційне провадження № К/9901/44313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (головуючий суддя - Ксензюк А.Я.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Затолочний В.С., судді - Костів М.В., Матковська З.М.)

у справі № 803/958/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОС-ТОРГ"

до Волинської митниці ДФС

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПОС-ТОРГ" (далі - ТОВ "ОПОС-ТОРГ"; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 25 березня 2016 року № 205000011/2016/000032/2 про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 березня 2016 року № 205070000/2016/00082.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ОПОС-ТОРГ" та Компанією "VESTEY FOODS INTERNATIONAL LTD" (Велика Британія) укладено контракт від 23 липня 2015 року № 23/07 на поставку елементів м`яса з наявних в Європейському Союзі підприємств.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару - "напівтуші свинні заморожені, 20298 кг без щоковини, без харчових добавок, спецій, солі та інших приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування, необвалені. Торгівельна марка - немає даних. Виробник: Nortura SA. Країна відправлення - NO (Норвегія). Маркування: EFTA 111, EFTA 116. Дата виробництва: 08/2015. Термін придатності: 08/2016 при t - 18 С" позивачем надано митниці вантажну митну декларацію № 205070000/2016/010222, в якій визначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості ТОВ "ОПОС-ТОРГ" одночасно подано: зовнішньоекономічний договір від 23 липня 2015 року № UK23/07 та специфікацію № 4 до нього; інвойс від 18 березня 2016 року № SI017447; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 18 березня 2016 року; сертифікат про походження товару від 21 березня 2016 року № J1095564; сертифікат якості від 18 березня 2016 року; ветеринарне свідоцтво від 24 березня 2016 року ЄРД-00 № 653636; прайс-лист від 18 березня 2016 року; акт фізичного огляду від 24 березня 2016 року № 205070000/2016/1000986; копію декларації країни відправлення від 21 березня 2016 року № 061090-2016029490 тощо.

За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів митницею прийнято рішення від 25 березня 2016 року № 205000011/2016/000032/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 березня 2016 року № 205070000/2016/00082.

Підставою для прийняття вищезазначених актів індивідуальної дії послугувала наявність розбіжностей і неточностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, а саме: 1) відповідно до пункту 3.1 контракту від 23 липня 2015 року № UK23/07 покупець проводить оплату в євро відповідно до специфікації, зокрема № 4, в якій передбачена попередня оплата або оплата по факту. Разом з цим, в інвойсі від 18 березня 2016 року № SI017447 не зазначено умови оплати, тобто між сторонами чітко не обумовлено, коли саме виникає зобов`язання покупця перед продавцем щодо оплати за товар; 2) відповідно до інвойсу та специфікації умови поставки визначено - СРТ Луцьк, а в експортній декларації країни відправлення - FCA Haugesund (Норвегія); 3) відповідно до пункту 4.3 контракту від 23 липня 2015 року № UK23/07 між сторонами обумовлюються всі витрати, які включені до ціни товару за умовами тільки FCA та EXW, відповідно піддається сумніву умови поставки СРТ Луцьк, оскільки вищенаведені факти свідчать про невключення транспортних витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що є невід`ємними складовими митної вартості, враховуючи також, що відстань від Haugesund (Норвегія) до кордону України (Яготин) складає 2312 км.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачем подано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ТОВ "ОПОС-ТОРГ" документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.

Зокрема, судовими інстанціями з`ясовано, що відповідно до пункту 3.1 контракту від 23 липня 2015 року № UK23/07 позивач оплачує товар шляхом банківського безготівкового переказу на рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється в євро відповідно до специфікації. Пунктом 8 специфікації № 4 до контракту від 23 липня 2015 року № UK23/07 передбачено умови оплати: попередня оплата та/або оплата за фактом поставки товару.

Відповідно до інвойсу від 18 березня 2016 року № SI017447 ціна товару "напівтуші свинні заморожені", кількістю 20298 кг, становить 14817,54 євро.

16 березня 2016 року ТОВ "ОПОС-ТОРГ" сплачено постачальнику ("VESTEY FOODS INTERNATIONAL LTD") 14600,00 євро як попередню оплату за товар, а 20 квітня 2016 року - 217,54 євро як остаточний розрахунок, тобто фактично сплачено 14817,54 євро, що підтверджується SWIFT повідомленнями від 16 березня 2016 року та від 20 квітня 2016 року, наявними в матеріалах справи та наданими позивачем на вимогу митниці для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на порушення умов поставки товару, то судами на підставі листа продавця-нерезидента від 14 квітня 2016 року з`ясовано, що Компанія "VESTEY FOODS INTERNATIONAL LTD" не є виробником товару, який поставлено ТОВ "ОПОС-ТОРГ" згідно з інвойсом від 18 березня 2016 року № SI017447. Виробником спірного товару є фірма "Nortura SA" (Норвегія), в якої продавець замовив поставлений товар, а Компанія "VESTEY FOODS INTERNATIONAL LTD" виступила посередником між фірмою "Nortura SA" (Норвегія) та позивачем.

Перевезення товару від виробника здійснювалося за рахунок Компанії "VESTEY FOODS INTERNATIONAL LTD" та з метою уникнення зайвих транспортних витрат товар відразу відправлено з Норвегії в Україну, відтак, стосовно виробника поставка відбулася на умовах FCA HAUGESUND, про що зазначено в експортній декларації від 21 березня 2016 року, а стосовно ТОВ "ОПОС-ТОРГ" поставка відбулася на умовах СРТ Луцьк, про що зазначено в інвойсі та специфікації.

На підтвердження наведеного позивач надав митниці копію калькуляції ціни товару від 12 квітня 2016 року разом із копіями документів, що підтверджують її складові, а саме: витрати на закупівлю товару у виробника - інвойс від 18 березня 2016 року № 5369 та витрати на транспортування товару з Норвегії до України - інвойс від 30 березня 2016 року № 0060/2016.

Також ТОВ "ОПОС-ТОРГ" на підтвердження заявленої митної вартості надавало експертний висновок від 29 березня 2016 року № 000688і/16 та висновок Львівської торгово-промислової палати від 05 квітня 2016 року № 19-09/616, відповідно до яких підтверджено якість товару та його ціну на рівні 0,73 євро/кг.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митниці без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


................
Перейти до повного тексту