ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 349/988/18
адміністративне провадження № К/9901/5717/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 349/988/18 за позовом ОСОБА_1 до Виспянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (далі - Виспянська сільрада) про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018, ухвалене у складі судді Главача І.А.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Глушка І.В., Судової-Хом`юк Н.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати Виспянську сільраду розглянути його звернення про надання йому як учаснику бойових дій у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та погодити її межі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, як учаснику бойових дій в зоні АТО з тих мотивів, що вказана земельна ділянка не входить в межі населеного пункту.
2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2018 відмов у задоволенні позовних вимог.
3. 05.11.2018 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про стягнення судових витрат, у якій він просив стягнути з Виспянської сільради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 800,00 грн.
4. Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.11.2018 відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат у справі №349/988/18 за вищевказаним позовом.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 349/988/18 повернути скаржнику.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.02.2019 залишив без змін рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018.
7. 26.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Верховний Суд ухвалою від 04.04.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 №981/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
10. Протоколом розподілу справи від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.07.2019 прийнято зазначену справу до свого провадження.
12. Верховний Суд ухвалою від 03.09.2021 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 349/988/18 за вищевказаним позовом.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. 17.10.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Виспянської сільради про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства як учаснику бойових дій. До заяви додано копії документів, що підтверджують особу заявника, копія посвідчення учасника бойових дій та графічні матеріали щодо земельної ділянки.
Виспянською сільрадою листом від 30.01.2018 року №02-17/22, враховуючи висновок земельної комісії при Виспянській сільраді, позивачу надано відповідь та роз`яснено, що дані заяви з врахуванням побажань позивача щодо розташування земельної ділянки, не підлягають розгляду в сільській раді, оскільки до її компетенції не входить виділення земельних ділянок за межами населеного пункту, в зв`язку з чим позивачу запропоновано звернутись до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, до компетенції якого відноситься вирішення такого звернення.
19.02.2018 представник позивача подав до Виспянської сільради уточнюючу заяву, у якій просив погодити межі вказаної в заяві земельної ділянки та зазначив, що відповідно до чинного законодавства України про звернення громадян та про місцеве самоврядування сесія ради обов`язково розглядає всі питання без винятку, а рішення постійних комісій підлягають обов`язковому розгляду на сесії.
Виспянська сільрада листом від 12.03.2018 №02-30/86 повторно надала позивачу вичерпну відповідь, у якій зазначено, що вона не розпоряджається землями, які знаходяться поза межами населеного пункту, зазначивши, що позивачу слід звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до компетенції якого відноситься вирішення такого звернення.
Вважаючи вказані листи-відповіді відповідача відмовою у виділенні позивачу земельної ділянки та не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Виспянська сільрада на даний час не має повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться поза межами населеного пункту. У зв`язку з чим, відповідач не може вирішити питання про надання позивачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, як учаснику бойових дій в зоні АТО. Відтак, відповідач жодних прав позивача не порушував.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Касаційну скаргу позивач обґрунтував тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили предмет спору, вважаючи, що він просив надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. Натомість, він звертався до відповідача з проханням погодити межі для формування земельної ділянки, не погоджуючі які Виспянська сільрада перешкоджає йому як учаснику бойових дій у реалізації його права на приватизацію земельної ділянки.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
19. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
20. Згідно із частиною другою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
21. Пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
22. Пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.
23. Згідно зі статтею 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
24. На підставі пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
25. Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
26. Водночас згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
27. При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями статей 116, 118, 122 ЗК України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в законі органи приймають одне з відповідних рішень. Тому, у даній спірній ситуації надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту відповідно до статті 122 Кодексу, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
28. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
29. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2016 року № 308, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
30. Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
31. У справі, яка розглядається суди встановили, що земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач знаходиться поза межами юрисдикції Виспянської сільради, оскільки знаходиться поза межами населеного пункту.
32. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що повноваження щодо передачі у власність або користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Івано-Франківської області для будь-яких потреб (в тому числі й для ведення особистого селянського господарства) покладені на Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області.
33. Відтак, Виспянська сільрада не має повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться поза межами населеного пункту. У зв`язку з чим, відповідач не може вирішити питання про надання позивачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, як учаснику бойових дій в зоні АТО.
34. У той же час, колегія суддів зазначає, що у земельному законодавстві поняття "проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та "технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації.
35. Відповідно до статті 55 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
36. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (частина перша статті 123 ЗК України).
37. Відповідно до пункту 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
38. Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише особа у володінні якої перебуває така земельна ділянка. При цьому дозвіл на виготовлення такої документації надає також орган, до сфери повноважень якого входять такі функції. В даному випадку - Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області.
39. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
40. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
42. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд