ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 642/482/17
адміністративне провадження № К/9901/37386/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового судового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 642/3708/17
за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності, дії та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Проценко Л.Г.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Зеленського В.В., суддів: П`янової Я.В., Чалого І.С.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, у якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 13 протоколу №112 від 09 грудня 2016р. комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України;
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей) та Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р.;
- зобов`язати Харківський обласний військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…" та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути висновок та документи подані Харківським військовим комісаріатом та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (згідно довідки МСЕК від 15 грудня 2015р.) відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року.
- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 5 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
- зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 30 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Міністерством оборони України було неправомірно відмовлено позивачу в призначені та виплаті гарантованою державою одноразової грошової допомоги, з огляду на відсутність у суб`єкта владних повноважень законних підстав на ухвалення такого рішення.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанції
3. 17 травня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності, дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 13 протоколу №112 від 09 грудня 2016р. комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей) та Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р.
Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат направити повтороно висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постанови КМУ N 975 від 25 грудня 2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути висновок та документи подані Харківським військовим комісаріатом та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14 серпня 2014 року.
Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
Зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
4. 25 липня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
5. Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, і виплата якої має відбуватися згідно Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 21 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 17 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 642/482/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що днем встановлення інвалідності, у розумінні підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 975, вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК, а не дата повторного підтвердження групи інвалідності. Звертає увагу суду, що первинна інвалідність позивачу була встановлена 13 грудня 2013 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, яке діяло на момент встановлення йому групи інвалідності.
Міністерство оборони України стверджує, що позивачу була встановлена інвалідність поза межами трьох місячного строку з моменту звільнення з військової служби, визначеному підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499, а отже право на отримання такої допомоги у позивача вичерпано.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 642/482/17.
8. 02 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу.
9. 13 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року касаційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах з 10 листопада 1980 року до 23 жовтня 1982 року, в тому числі на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.
Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06 вересня 2013 року за №2144 встановлено, що отримані позивачем поранення (ЗЧМТ - контузія головного мозку) і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою Харківського обласного МСЕК серії 12 ААА позивачеві було встановлено 2 групу інвалідності з 15 грудня 2015 року, яка настала внаслідок поранення, ЗЧМТ-контузії головного мозку і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
У зв`язку із отриманням другої групи інвалідності позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату.
Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено документи на адресу Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.
Міністерство оборони України через Харківський обласний військовий комісаріат повідомило позивача, що йому документи надіслані на доопрацювання.
Не погодившись такими діями та бездіяльністю Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року№ 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/107, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 21 липня 2020 року у справі № 500/1257/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 802/1005/17-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 161/18555/17.
Таким чином вирішення спору у цій справі безпосередньо пов`язане із визначенням моменту призначення позивачу інвалідності, тобто необхідністю встановленням відповідних обставин у справі.
Судами попередніх інстанцій для вирішення вказаного питання були встановлені наступні обставини у справі.
Так рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06 вересня 2013 року № 2144 встановлено, що отримані позивачем поранення, (контузія) і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Надалі судами зазначено, що згідно з довідкою Харківського обласної медико-соціальної експертної комісії від 23 грудня 2015 року № 106527 серія 12 ААА позивачу з 15 грудня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності.
У свою чергу суди попередніх інстанцій спростовуючи доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для застосування Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі Порядок № 499), вказали на обставину наступного змісту:
"…..на момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи при первинному огляді у 2013р……"
Ці обставини також знаходять своє відображення у доводах Міністерства оборони
України в касаційній скарзі, у якій відповідач наводить наступні обставини:
"…..Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 187524 від 13 грудня 2013 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а відповідно до Довідки МСЕК №106527 серії 12 ААА від 15 грудня 2015 року під час повторного огляду, позивачеві підвищено групу інвалідності до ІІ з тих самих причин".
Утім матеріали справи не містять жодних вказаних відповідачем документів на підтвердження заявлених ним обставин справи, та які звісно судами справи взагалі не досліджувалися.
У той же час зі змісту витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум № 112 від 09 грудня 2016 року (який поміж іншого є предметом оскарження) вбачається, що зміна інвалідності у ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін та вказано, що згідно Довідки МСЕК серії 10 ААБ № 187524 від 13 грудня 2013 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи.
Отже матеріали справи та доводи Міністерства оборони України в касаційній скарзі у сукупності свідчать, судами по передніх інстанцій не встановлено обставин призначення позивачу інвалідності вперше.
У свою чергу ці обставини є визначальними при вирішенні питання застосування до спірних відносин належного законодавства України.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів КАС ВС не може надати належну правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки судами не було досліджено обставини справи щодо спірних правовідносин у необхідному обсязі для можливості визначення, яке саме правове регулювання підлягає застосуванню для вирішення цієї справи.
Крім того варто зазначити що, у відповідності до частини 2 статті 16 Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції чинній на момент "призначення позивачу ІІІ групи інвалідності") у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 цієї ж статті у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Таким чином, законом розмежовано право на отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців надстрокової та строкової служби.
При цьому, військовослужбовці строкової служби (на відміну від військовослужбовців надстрокової служби) мають право на виплату такої допомоги лише у разі, якщо інвалідність настала в період військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
У цій справі судами встановлено, що позивач отримав поранення під час проходження військової служби з 10 листопада 1980 року до 23 жовтня 1982 року. Час звільнення позивача з військової служби судами встановлено не було.
Оскільки підстави набуття права на виплату одноразової грошової допомоги для військовослужбовців надстрокової та строкової служби суттєво різняться, а тому для правильного вирішення справи та встановлення наявності у позивача права на отримання такої допомоги необхідно встановити, який саме вид військової служби служби проходив позивач в період виникнення у нього поранення, контузії, захворювання, які спричинили інвалідність.