ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 240/5/20
адміністративне провадження № К/9901/15186/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/5/20
за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області, Коростишівського міського голови Кохана Івана Миколайовича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2020, постановлену судом у складі судді Нагірняка М.Ф.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді: Охрімчук І.Г., суддів: Смілянця Е.С., Капустинського М.М.,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.12.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області, Коростишівського міського голови Кохана І.М., в якому просив:
- визнати протиправними дії Коростишівського міського голови Кохана І.М. щодо подання на розгляд сімдесятої сесії сьомого скликання Коростишівської міської ради проекту рішення Коростишівської міської ради від 19.02.2019 без його участі та без завчасного надання проектів рішень комісії та сесії до розгляду заяви від 27.12.2018 на комісії та сесії, для забезпечення вивчення та підготовки відповідних заперечень чи пропозицій;
- зобов`язати Коростишівського міського голову ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій з подання на розгляд сесії Коростишівської міської ради його заяви, без його присутності на сесії та без завчасного надання проектів рішень комісії та сесії до розгляду заяви на комісії та сесії, для забезпечення вивчення та підготовки відповідних заперечень чи пропозицій;
- визнати незаконними та скасувати рішення Коростишівської міської ради від 19.02.2019 № 670 у частині щодо розгляду його заяви;
- зобов`язати Коростишівську міську раду розглянути його заяву від 27.12.2018 в його присутності, та з завчасним наданням проектів рішень комісії та сесії до розгляду заяви на комісії та сесії, для забезпечення вивчення та підготовки відповідних заперечень чи пропозицій, відповідно до норм чинного законодавства.
2. Адміністративний позов позивач обґрунтовував протиправністю спірного рішення міської ради, яким відмовлено у задоволенні його заяви від 27.12.2018, оскільки таке прийняте з порушенням встановленої законом процедури його розгляду, без його участі.
3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження у цій справі.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено позовну заяву без розгляду.
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач 22.06.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Протоколом розподілу справи від 22.06.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2019 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, в якій оскаржував дії Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області та Коростишівського міського голови Кохана І.М. щодо розгляду його заяви від 27.12.2018 та рішення Коростишівської міської ради від 19.02.2019 № 670, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було обґрунтовано посиланням на те, що вперше він вчасно звернувся до суду з позовом, однак такий безпідставно було повернуто без розгляду, на незадовільний стан здоров`я, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, його юридичну необізнаність та скрутне матеріальне становище, яке унеможливило забезпечення його правовою допомогою фахівця та своєчасне звернення до суду з позовом в межах встановленого законом строку.
Житомирський окружний адміністративний суд після відкриття провадження у справі дійшов висновку про неповажність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим залишив позовну заяву без розгляду.
Вважаючи, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду перешкоджає доступу до правосуддя, зважаючи на поважність причин такого пропуску, позивач звернувся з цією касаційною скаргою.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІ
9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що предметом оскарження у цій справі є дії Коростишівського міського голови та рішення сесії Коростишівської міської ради від 19.02.2019 № 670 щодо розгляду звернення позивача від 27.12.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на певну земельну ділянку. При цьому, зверненню позивача з даним позовом передувала подача аналогічного позову (у справі № 240/7857/19), який ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 повернуто позивачу. З цим позовом позивач звернувся лише 30.12.2019. Наведенні позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а саме: незадовільний стан здоров`я без підтвердження доказами, за умови обізнаності останнього про наявність спірного рішення та факт порушення прав, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, про що на його думку свідчить наступне: вперше позов було подано в межах строку встановленого законом, однак ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі № 240/7857/19 безпідставно повернуто позовну заяву позивачеві; повторно до суду з позовом він мав можливість звернувся лише 29.12.2019, зважаючи на незадовільний стан здоров`я, юридичну необізнаність та скрутне матеріальне становище, яке унеможливило забезпечення його правовою допомогою, що на переконання позивача, свідчить про поважність причин пропуску строку на судове оскарження рішення та є підставою для поновлення такого.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
13. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55 Конституції України).
14. Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
15. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
17. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
19. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
20. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
21. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
22. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
23. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
24. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
25. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
26. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
27. Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
28. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
29. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
30. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
31. Законодавство не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
32. Так, позивач звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду як на підставу поважності пропуску такого строку посилався на незадовільний стан здоров`я, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, його юридичну необізнаність та скрутне матеріальне становище, яке унеможливило забезпечення його правовою допомогою фахівця. Крім цього, позивач зазначив, що вперше звернувся до суду з цим позовом в межах встановленого законом строку.
33. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не можуть бути визнані судом поважними, при цьому наголосив, що поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
34. При цьому, суд першої інстанції оголосив перерву у розгляді справи та надав позивачу строк для надання доказів, які свідчать про поважність вказаних позивачем причин пропуску строк звернення до суду.
02.03.2020 позивачем подано до суду першої інстанції заяву, в якій він зазначив причини пропуску строку звернення до суду, аналогічні вказаним в позовній заяві.
35. Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
36. Відтак, наведені позивачем доводи щодо незадовільного стану його здоров`я оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, його юридичної необізнаності та скрутного матеріального становища, яке унеможливило забезпечення його правовою допомогою фахівця, не можуть визнаватися тими непереборними обставинами, явищами чи факторами, що завадили позивачу дотриматись установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
37. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки скаржником не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого статтею 122 КАС України строку.
38. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
39. З огляду на те, що провадження у цій справі вже було відкрито суд першої інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин наслідки, встановлені частиною четвертою статті 123 КАС України.
40. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.
Правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.
42 . Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд