ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1017/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Тарасова А. Є.,
відповідача - Гриненко Д. Ю.,
третіх осіб - Луговий В. В., Роєнко Є. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (судді: Чернота Л. Ф. - головуючий, Зубченко І. В., Радіонова О. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд"
до Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат"
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та Акціонерне товариство "Укртрансгаз",
про стягнення 2 724 142, 07 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" (далі - ТОВ "ВКФ "Теплобуд") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (нині - Акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат", далі - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат") про стягнення заборгованості в сумі 2 724 142,07 грн, а саме: основного боргу в сумі 2 615 164,92 грн та 3 % річних у сумі 108 977,15 грн.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 175, 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" обґрунтовані тим, що на підставі договору постачання природного газу від 25.01.2016 № 42/16Г-Э-100/16 (з додатковими угодами) (далі - договір від 25.01.2016) позивач у листопаді-грудні 2018 року поставив газ відповідачеві.
Ураховуючи умови договору від 25.01.2016 та пункт 12 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), позивач на підставі даних оператора ГТС та оператора ГРМ надав відповідачеві на підпис комерційний акт приймання-передачі від 30.11.2018 № 42/16Г-Э-100/16-11 на загальну суму 9 914 935,68 грн (за обсяг поставленого природного газу у листопаді 2019 року) та комерційний акт приймання-передачі від 31.12.2018 № 42/16Г-Э-100/16-12 на загальну суму 9 230 200,20 грн грн (за обсяг поставленого природного газу у листопаді 2019 року).
Дані про спожиті обсяги природного газу відповідачем, вказані у зазначених комерційних актах приймання-передачі природного газу, додатково підтверджено оператором ГРМ - Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "Донецькоблгаз") та оператором ГТС - Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз").
Відповідач акти підписав із зауваженнями, зазначивши, що у листопаді-грудні 2018 року отримав природний газ у меншому об`ємі, у зв`язку з чим здійснив часткову оплату природного газу внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 2 615 164,92 грн.
Претензія позивача про оплату заборгованість залишена відповідачем без задоволення, що мало наслідком нарахування 3 % річних.
1.3. У відзиві на позовну заяву АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", заперечуючи проти її задоволення, зокрема зазначав, що згідно з пунктом 2.6 договору обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів обліку АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".
За даними комерційних вузлів/вузлів обліку АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" обсяг поставленого ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та спожитого відповідачем у листопаді 2018 року газу становив 644,508 тис.м3, а не 798,304 тис.м3, а у грудні 2018 року об`єм спожитого газу становив 728,648 тис.м3, а не 788,906 тис.м3 як зазначав позивач у позовній заяві.
АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" сплатило кошти за поставлений та спожитий природний газ.
1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ "Донецькоблгаз" та АТ "Укртрансгаз".
1.5. АТ "Укртрансгаз" у поясненнях на позовну заяву зазначило, що в листопаді-грудні 2018 року для споживача - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" було підтверджено місячні номінації/реномінації замовнику послуг транспортування, що є постачальником - ТОВ "ВКФ "Теплобуд" в обсязі 680,000 тис.м3 та 740,000 тис.м3. Вказане свідчить, що у зазначений період позивачем було виділено для потреб відповідача обсяги природного газу саме у визначено ліміті, проте за даними оператора ГРМ за підсумками періоду фактичне споживання відповідача становило 798,304 тис.м3 у листопаді 2018 року та 788,906 тис.м3 у грудні 2018 року, що свідчить про перевищення підтверджених обсягів, разом з тим не є свідченням того, що такий постачальник не має відношення до обсягів перевищення, принаймні, в силу пункту 8 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи.
Ураховуючи те, що відповідач фізично приєднаний до газорозподільної системи ПАТ "Донецькоблгаз" та відбір природного газу здійснює через таку газорозподільну мережу, то саме до компетенції ПАТ "Донецькоблгаз" входить зняття даних з приладів обліку та саме оператор ГРМ є джерелом формування даних про фактичні обсяги споживання, які є обов`язковими для позивача та оператора ГТС (АТ "Укртрансгаз").
У цьому випадку у листопаді-грудні 2018 року фактично спожитий обсяг природного газу всіма споживачами ТОВ "ВКФ "Теплобуд" закритий за рахунок придбання останнім обсягів природного газу на віртуальній торговій точці (ВТП) та одночасно за рахунок підняття з підземних сховищ (ПСГ) власного ресурсу, що підтверджується відповідними звітами, згідно з якими фактичний обсяг передачі природного газу дорівнює обсягу надходження. Відповідно до абзацу 4 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором.
АТ "Укртрансгаз" зазначило про обґрунтованість позовних вимог, звернувши також увагу на обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 905/602/19.
ПАТ "Донецькоблгаз" також підтримало позовні вимоги, акцентуючи увагу на їх правомірності та законності з підстав, аналогічних тим, що викладені АТ "Укртрансгаз" у поясненнях.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ТОВ "ВКФ "Теплобуд" основний борг у сумі 2 585 135,88 грн, 3 % річних у сумі 107 429,14 грн. У решті позовних вимог відмовлено, з посиланням на часткове доведення позивачем своїх вимог.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ТОВ "ВКФ "Теплобуд" основного боргу у сумі 2 585135,88 грн, 3 % річних у сумі 107 429,14 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У решті рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 залишено без змін.
Крім того, суд задовольнив заяву АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про поворот виконання рішення, здійснив поворот виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 у справі № 905/1017/20 шляхом стягнення з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" на користь АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" 2 732 953,49 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки об`єм спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у листопаді та грудні 2018 року був визначений ним за даними комерційного ВОГ, що відповідає умовам договору постачання та вимогам пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС, тоді як позивач об`єми спожитого відповідачем за вказаний період природного газу визначив лише на підставі даних оператора ГРМ, який виходив з даних актів перерахунку обсягів природного газу за листопад і грудень 2018 року, які не створюють для сторін жодних обов`язків, то заявлені у справі позовні вимоги є безпідставними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, ТОВ "ВКФ "Теплобуд" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та неврахуванням правової позиції Верховного Суду щодо встановлення певних фактів та визнання правильним обсягів спожитого природного газу у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 27.04.2020 у справі № 905/602/19.
Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що акти перерахунку обсягів природного газу за листопад та грудень 2018 року були визнані Верховним Судом у постанові від 27.04.2020 як такі, що не є актами в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України, обсяги поставленого та спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у листопаді та грудні 2018 року були фактично залишені Верховним Судом у кількості, визначеному оператором ГРМ, а саме: у листопаді 2018 року - 798,304 тис.м3, у грудні 2018 року - 788,906 тис.м3. Крім того, будь-якого перерахунку обсягів спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у листопаді та грудні 2018 року здійснено не було.
Отже, постановою від 27.04.2020 у справі № 905/602/19 Верховний Суд скасував судові рішення в частині визнання правильними обсягів спожитого на промислові потреби АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у період з 01.11.2018 по 01.12.2018 в обсязі (об`ємі) 644,508 тис. м3 та у період з 01.12.2018 по 01.01.2019 - 728,648 тис. м3 і це судове рішення набуло законної сили.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначеного не взяв до уваги, порушивши норми матеріального та процесуального права.
Заявник касаційної скарги зазначає про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 1 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, яким передбачено, що визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу за об`єктом споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що ВОГ відповідача на момент поставки йому позивачем природного газу у листопаді-грудні 2018 року було визнано некомерційним, а отже вважати його дані за обсягами спожитого природного газу вірним немає підстав. У цьому випадку необхідно застосовувати норми глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, яким передбачено, що в разі визнання оператором ГРМ за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ - вузла обліку газу споживача некомерційним, внаслідок позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ, проводяться перерахунки об`єму розподіленого (спожитого) природного газу за номінальною потужністю газового обладнання.
Скаржник також наголошує, що як вбачається з акта приймання-передачі від 30.11.2018 № 42/16Г-Э-100/16-11 на суму 9 914 953,68 грн з ПДВ (обсяг поставленого газу у листопаді 2018 року - 798,304 тис. м3) та з акта приймання-передачі від 31.12.2018 № 42/16Г-Э-100/16-12 на суму 9 230 200,20 грн з ПДВ (обсяг поставленого газу у грудні 2018 року - 788,906 тис. м3) АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" від підписання актів не відмовився, акти були підписані відповідачем з порушенням термінів їх підписання та із зауваженнями щодо визначених постачальником обсягів споживання. Проте, цього не передбачено нормами чинного законодавства, оскільки у випадку наявності зауважень має бути надана вмотивована відмова від підписання акта, а не зауваження на нього.
Заявник касаційної скарги також зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що належними доказами щодо фактичних і підтверджених обсягів спожитого газу є лише дані комерційних ВОГ і акти приймання-передачі природного газу, оскільки згідно з пунктом 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумки розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексом газотранспортної системи порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Ураховуючи, що відповідач фізично приєднаний до газорозподільної системи ПАТ "Донецькоблгаз" та відбір природного газу здійснюється через таку газорозподільну систему, то саме до компетенції ПАТ "Донецькоблгаз" входить зняття даних з приладів обліку та саме оператор ГРМ є джерелом формування даних про фактичні обсяги споживання, які є обов`язковими для ТОВ "ВКФ "Теплобуд", як постачальника природного газу, та оператора ГТС (АТ "Укртансгаз").
Скаржник зазначає, що матеріли справи свідчать, що відповідач не заперечує складання відповідних актів приймання-передачі за листопад-грудень 2018 року між споживачем та оператором ГРМ, але всупереч встановленому законодавством строку відповідач не надав позивачеві таких актів, чим порушив вимоги законодавства та умов договору.
3.2. АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що ураховуючи умови укладеного між сторонами договору від 25.01.2016 (абзац 1 пункту 2.6) та пункту 1 глави 3 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, належними доказами щодо фактичних і підтверджених обсягах спожитого газу є лише дані комерційних ВОГ та акт приймання-передачі природного газу.
При цьому, акти приймання-передачі природного газу відповідачем підписані із зауваженнями у зв`язку із споживанням відповідачем природного газу у кількості, меншій від той, що зазначено позивачем в актах.
АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" зазначає, що враховуючи вимоги закону, належним доказом поставки природного газу у правовідносинах, з яких виник спір у цій справі, є дані комерційних ВОГ. Однак, анід позивач, ані оператор ГРМ (ПАТ "Донецькоблгаз") не надали даних про фактичний обсяг поставленого (переданого) відповідачеві у листопаді-грудні 2018 року природного газу, які б були отримані саме із показників комерційних ВОГ.
АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" вказує, що згідно з пунктами 5.1.,5.2. постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".
Позивач та третя особа не довели обставин втручання відповідача в роботу комерційного ВОГ та роботу комерційного ВОГ в позаштатному режимі у спірний період, що надавало б можливість позивачу здійснити розрахунок спожитого природного газу за іншими, ніж показання комерційного ВОГ даними, здійснити перерахунок (донарахування) або зміну режиму нарахування об`ємів природного газу.
АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" наголошує, що Верховний Суд у справі № 905/602/19 підтвердив неправомірність здійсненого оператором ГРМ перерахунку спожитого відповідачем природного газу у листопаді-грудні 2018 року і зазначив, що акти, якими були визначені об`єми природного газу, та оскарження яких було предметом позову в зазначеній справі, не створюють обов`язків для сторін.
3.3. ПАТ "Донецькоблгаз" підтримав доводи ТОВ "ВКФ "Теплобуд", викладені у касаційній скарзі, просив поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу через його пропуск у зв`язку із запровадженням загального карантину та встановленням особливого режиму роботи працівників товариства, та скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021.
ПАТ "Донецькоблгаз", зокрема, зазначив, що враховуючи, що питання об`єму (обсягу) спожитого (розподіленого) природного газу у судовому порядку не вирішено, правильними даними слід вважати у спірний відповідні дані оператора ГРМ, тобто обсяги розподіленого природного газу, визначені у непідписаних відповідачем актах приймання-передачі послуги з розподілу природного газу за листопад-грудень 2018 року, складених ПАТ "Донецькоблгаз" відповідно до умов типового договору розподілу природного газу від 01.01.2017 № 08-156/2017-Т та Кодексу газотранспортної системи.
3.4. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "Укртрансгаз" також подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 73- 74, 76- 79, 86 Господарського кодексу України) та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, розглянув справу з дотриманням вимог щодо повного, всебічного дослідження доказів, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, які з більшою вірогідністю підтверджують обставини споживання відповідачем природного газу у заявленому в позові обсязі, ніж доказів, що заперечуються такі відомості. Належних доказів у розумінні пунктів 1, 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, зокрема, узгоджених даних комерційного вузла обліку, матеріли справи не містять, чим було зумовлено при розгляді справи судом першої інстанції справи застосування пункту 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем.
Заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову прийнята з порушенням пункту 1, 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, які не підлягали застосуванню і щодо питання саме такого застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд не знайшов підстав для застосування таких норм - пункту 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, абзацу 4 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу.
3.5. У поясненнях на касаційну скаргу АТ "Укртансгаз", ТОВ "ВКФ "Теплобуд" просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 залишити в силі, погоджуючись з доводами касаційної скарги, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Товариство зазначає, що оскільки отримані від оператора ГРМ (ПАТ "Донецькоблгаз") дані про фактичні обсяги розподілу є обов`язковими для постачальника, то ТОВ "ВКФ "Теплобуд" не впливає на виникнення обставин щодо формування фактичних обсягів споживання, від постачальника залежить лише подальше збалансованість своїх портфоліо балансування - врегулювання утвореного небалансу (глава 1 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи). У цьому випадку фактично спожиті ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" обсяги природного газу у листопаді 2018 року - 798,304 тис. м3, у грудні 2018 - 788,906 тис. м3 закриті за рахунок придбання ТОВ "ВКФ "Теплобуд" вказаних обсягів газу на віртуальній торговій точці (ВТП).
При цьому, у справі № 905/602/19 (постанова від 27.04.2020) Верховний Суд залишив фактично спожиті ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" обсяги природного газу без змін, тому не має жодного іншого документа, який передбачений законодавством та договором, укладеним між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", аніж акти приймання-передачі газу за листопад/грудень 2018 року, підписаними оператором ГРМ та відповідачем (постачальником) з обсягами газу, визначеними оператором ГРМ (АТ "Укртрансгаз"). Зазначені акти підписані сторонами, не оскаржені та не відмінені. Будь-яких інших доказів, які б засвідчували факт постачання відповідачу обсягів природного газу, відмінних від тих, що вказані в актах позивача, обліку оператора ГТС, звітах оператора ГТС та звітах про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, що відібрані з точки виходу до газорозподільної системи, відповідач не надав.
ТОВ "ВКФ "Теплобуд" зазначив, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги пояснення оператора ГРМ - ПАТ "Донецькоблгаз", який надав роз`яснення щодо підстав визначення обсягів природного газу, а саме з огляду на те, що вузли обліку ТОВ "ВКФ "Теплобуд" за результатами перевірки було визнано не комерційними (тобто не були ВОГ в розумінні чинного законодавства), та посадова особа відповідача надала офіційний лист від 05.11.2018 з проханням враховувати витрати природного газу до реконструкції вузлів обліку та визнання їх комерційними за встановленою потужністю обладнання, а не за даними ВОГ.
Суд апеляційної інстанції також не надав оцінки тому факту, що у січні 2019 між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідач повністю визнав суму боргу, а 24.01.2019 АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" надало офіційний лист, згідно з яким підприємство не тільки визнало борг, а й надало графік його погашення, який виконано ним не було.
3.6. АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", заперечуючи проти доводів касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи підстави, аналогічні тим, що викладені товариством у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "Теплобуд".
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, поясненнях та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВКФ "Теплобуд", відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід закрити, а касаційну скаргу АТ "Укртансгаз" - залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.01.2016 між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" (постачальник) та АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 42/16Г-Э-100/16, в якому сторони погодили, зокрема, такі умови:
- за умовами пункту 1.1 постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором. Газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для власних потреб. Споживач зобов`язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим договором. Споживач є кінцевим споживачем газу;
- згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість 1 000 м3 договірного обсягу, що постачається у листопаді 2018 року (без урахування вартості транспортування газу) становить 12 420,00 грн з ПДВ (додаткова угода від 26.10.2018 № 34), а в грудні 2018 року - 11 700,00 грн з ПДВ (додаткова угода від 29.11.2018 № 35);
- у пункті 9.1 договору (в редакції додаткової угоди від 29.11.2018 № 35) сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2019 включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 - 2.5 договору від 25.01.2016 постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період.
Споживач надає постачальнику письмову заявку з плановим обсягом поставки газу до 18 числа місяця, який передує місяцю поставки газу. Постачальник до 20 числа місяця, який передує місяцю поставки газу, надає ЦДД ПАТ "Укртрансгаз" (оператор ГТС) номінації та/або місячну номінацію для підтвердження необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.
Плановий обсяг постачання вважається попередньо підтвердженим постачальником з моменту підтвердження номінації оператором ГТС на відповідний місяць постачання.
Споживач та постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.
Постачання газу здійснюється у разі підтвердження в установленому порядку оператором ГТС необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.
Споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми. Обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів/вузлів обліку споживача згідно діючою законодавства України.
Згідно з пунктами 2.7, 2.8 договору від 25.01.2016 підписані сторонами акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Облік обсягів газу, що постачається, здійснюється згідно вимог діючого законодавства України.
4.3. Предметом позову у справі, що розглядається є вимога ТОВ "ВКФ "Теплобуд" про стягнення з АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" основного боргу у сумі 2 615 164,92 грн та 3 % річних у сумі 108 977,15 грн, з посиланням на положення статті 175, 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати спожитого природного газу через заперечення відповідачем обсягу поставленого природного газу.
4.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з підпунктом 11 пункту 3 глави 2 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем однією із функцій оператора ГРМ є формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об`єктах суб`єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.
За змістом пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем об`єм природного газу - кількість газу (м3), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених Кодексом.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.6. договору від 25.01.2016 обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів обліку АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акта до п`ятого числа місяця (абзац 4 пункту 3.5. договору від 25.01.2016).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ураховуючи положення пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та умови абзацу 1 пункту 2.6. договору від 25.01.2016, укладеним між сторонами, належними доказами щодо фактичних і підтверджених обсягах спожитого газу є лише дані комерційних ВОГ та акт приймання передачі природного газу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що акти приймання передачі природного газу підписані відповідачем із зауваженнями щодо фактичних об`ємів спожитого природного газу.
Оскільки акти за своєю природою є двостороннім документом, то у разі якщо одна із сторін заперечує проти відомостей, зазначених у акті, такий акт не може бути належним доказом виконання умов договору.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ураховуючи вимоги закону, належним доказом поставки газу у правовідносинах, з яких виник спір у цій справі, є дані комерційних ВОГ. Однак, постачальник (позивач) та оператор ГРМ не надали даних про фактичний обсяг поставленого (переданого) відповідачеві у листопаді-грудні 2018 року природного газу суд, які б були отримані саме із показників комерційних ВОГ.
4.5. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що за змістом пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та умов пунктів 2.7, 2.8 договору від 25.01.2016, джерелом формування інформації щодо фактичного обсягу об`єму споживання природного газу, який є обов`язковим для оператора ГТС та постачальника, є відомості оператора ГРМ (ПАТ "Донецькоблгаз").
Водночас, суд апеляційної інстанції установив, що оператор ГРМ - ПАТ "Донецькоблгаз" не має комерційного ВОГ, у той час як за умовами договору розподілу (згідно з поданою відповідачем заявою-приєднання № 05/-156/2017-Т) облік газу здійснюється ВОГ, що належить відповідачеві.
Так, суд апеляційної інстанції установив, що АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" 01.01.2017 підписав заяву-приєднання № 05/-156/2017-Т до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), згідно з якою, ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зокрема на офіційному сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет, відповідач приєднався до умов договору (персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу № 560000005BLH003).
Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Типового договору розподілу природного газу, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Проте, як зазначив суд апеляційної, обставин втручання відповідача у роботу комерційного ВОГ та роботу комерційного ВОГ в позаштатному режимі у листопаді та грудні 2018 року, що надавало б можливість позивачу здійснити розрахунок спожитого газу за іншими, ніж показання комерційного ВОГ даними (здійснити перерахунок (донарахування) або зміну режиму нарахування об`ємів природного газу, не доведено.
При цьому, згідно з розділом ІІ Кодексу газорозподільних систем перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу, здійснюється оператором ГРМ лише за наявності відповідного акта про порушення та прийняття комісією з розгляду актів рішення про його задоволення. Проте, такий акт, рішення комісії та складений на їх підставі окремий платіжний рахунок оператора, в якому визначені донараховані об`єми природного газу в матеріалах справи відсутні.
4.6. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що спір між сторонами щодо дійсних обсягів спожитого відповідачем у листопаді-грудні 2018 року природного газу вирішувався судами у справі № 905/602/19.
4.7. Зі змісту постанови Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 905/602/19 за позовом АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до ПАТ "Донецькоблгаз", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "ВКФ "Теплобуд" про скасування актів перерахунку обсягів природного газу та визнання правильним певного об`єму спожитого природного газу вбачається таке:
"8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування актів перерахунку обсягів природного газу та визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби природного газу у визначений позивачем період.
8.2. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для здійснення розрахунку об`єму переданого (прийнятого) газу за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання є виявлення оператором ГРМ, зокрема, несправності лічильника газу, що сталось внаслідок пошкодження або позаштатного режиму роботи, яка встановлена за результатами проведення позачергової або експертної повірки та того, що у разі виявлення пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботи комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, оператором ГРМ складається відповідний акт про порушення за формою, встановленою Кодексом газорозподільних систем (далі - КГС; Кодекс), на підставі якого, у разі його задоволення комісією, складається акт - розрахунок не облікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.
Встановивши: відсутність доказів проведення відповідачем у листопаді - грудні 2018 перевірки технічного стану комерційних вузлів обліку позивача; відсутність жодного акта обстеження комерційних вузлів обліку споживача, доказів проведення позачергових або експертних повірок комерційних ВОГ чи їх складових та складання на їх підставі актів про порушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у ПАТ "Донецькоблгаз" підстав для здійснення перерахунку (донарахування) об`ємів природного газу або зміни режиму нарахування ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини (порушення), на які посилається відповідач як на позаштатну ситуацію, яка унеможливлює використання відповідного вузла обліку як комерційного та стала причиною зміни з листопада 2018 режиму нарахування позивачу об`ємів природного газу згідно з пунктом 4 глави XI КГС, не стосуються пошкодження вузлів обліку чи роботи їх у позаштатному режимі та не передбачені главою 2 розділу ХІ КГС як можливі підстави для здійснення перерахунку об`єму природного газу.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідач не довів як правомірності здійснення ним перерахунку об`ємів спожитого позивачем у листопаді, грудні 2018 року природного газу, так і обставин, які не дозволяють використовувати при визначенні відповідних об`ємів покази приладів обліку позивача, тобто визначення об`ємів позивачем у звичайному режимі, а ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" доведено належними, допустимими та достатніми доказами правильні об`єми спожитого ним протягом спірного періоду природного газу, суди попередніх інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання правильними об`ємів спожитого позивачем природного газу у період за листопад та грудень 2018 року.
8.3. Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, та суд апеляційної інстанції, залишаючи його без змін, не врахували такого.
8.4. Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.
8.5. Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
8.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
8.7. Верховний Суд враховує, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ГПК України).
8.8. Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права [пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)].
8.11. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
8.12. Заявлений же у даній справі позов у частині визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби природного газу у визначений позивачем період фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визначення об`єму газу спожитого позивачем) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
8.13. Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18)."
8.14. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
8.15. Звертаючись до суду з вимогою у частині щодо визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби природного газу, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом точного об`єму спожитого газу за певний період та відсутності права у ПАТ "Донецькоблгаз" права на одержання плати за газ у більшому об`ємі, ніж визначений відповідачем.
8.16. Заявлена позивачем у цій справі вимога про визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби природного газу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення."
У постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 905/602/19 також зазначене таке:
"8.18. Що ж до позовних вимог про скасування актів-перерахунків обсягів природного газу за листопад, грудень 2018 року, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні, з огляду на те, що ці акти не є актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, складені оператором ГРМ у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена законодавством, тому скасування таких актів не є ефективним способом захисту прав, який не передбачено ані Законом, ані договором, що виключає підстави задоволення позову в цій частині.".
4.8. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.9. Як вже зазначалося, ТОВ "ВКФ "Теплобуд" обґрунтовувало наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, неврахуванням судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 905/602/19.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
4.10. Як убачається з матеріалів справи, що розглядається, предметом позову в ній є вимога ТОВ "ВКФ "Теплобуд" до АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 25.01.2016, з посиланням на положення статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо повної оплати поставленого природного газу.
У справі № 905/602/19 предметом позову була вимога АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до ПАТ "Донецькоблгаз" про скасування актів перерахунку обсягів природного газу від 01.12.2018, визнання правильним об`єм спожитого на промислові потреби АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у період з 01.11.2018 до 01.12.2018 та визнання правильним об`єму спожитого на промислові потреби товариства у період з 01.12.2018 по 01.01.2019, з посиланням на порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного шляхом подання 01.01.2017 АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" заяви-приєднання від 01.01.2017 № 08-/156/2017-Т до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) у частині визначення обсягу розподіленого природного газу на промислові потреби у період з листопада 2018 року по січень 2019 року.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги предмет, підстави позову, нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі № 905/1017/20, що розглядається Верховним Судом, та у справі № 905/602/19, колегія суддів зазначає, що правовідносини в обох цих справах не є подібними.
Оскільки наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВКФ "Теплобуд" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 905/1017/20.
4.11. При цьому суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи, зазначив, що переглядаючи рішення господарського суду Донецької області і постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 905/602/19, Верховний Суд підтвердив неправомірність здійсненого оператором ГРМ (ПАТ "Донецькоблгаз") перерахунку спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у листопаді-грудні 2018 року та зазначив, що акти перерахунку обсягів природного газу за спірний період, які були видані ПАТ "Донецькоблгаз", не створюють обов`язків для сторін.
4.12. Щодо касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", касаційне провадження в якій відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та порушенням норм процесуального права дотриманням вимог щодо повного, всебічного дослідження доказів, колегія суддів зазначає таке.
4.13. Скаржник, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову прийнята з порушенням пункту 1, 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, які не підлягали застосуванню та щодо питання саме такого застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Системний аналіз положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Водночас, касаційна скарга АТ "Укртрансгаз" обмежується фактично незгодою товариства із оскаржуваним судовим рішенням та містить лише посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без належної аргументації застосування такої норми до конкретних правовідносин, а також обґрунтування необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми.
4.14. АТ "Укртрансгаз" оскаржило постанову суду апеляційної інстанції також з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на пункт 1 частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу, вказуючи, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, розглянув справу з дотриманням вимог щодо повного, всебічного дослідження доказів, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, які з більшою вірогідністю підтверджують обставини споживання відповідачем природного газу у заявленому в позові обсязі, ніж доказів, що заперечуються такі відомості.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Водночас у статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
При цьому у пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд дослідив обставини справи та наявні у ній докази в їх сукупності, надав оцінку доводам учасників справи, якими вони обґрунтовували наявність/відсутність підстав для задоволення позову, навівши відповідне мотивування у судовому рішенні.
При цьому, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим доводи заявника касаційної скарги про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень у справі із цієї підстави.