ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - не з`явився,
відповідачів: громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" - Мельник В.А., адвокат (дов. від 04.01.2021),
загальноросійської громадської організації "Російське авторське товариство" - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Верховець А.А.)
у справі № 910/11404/19
за позовом державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав")
до громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі - ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав") та загальноросійської громадської організації "Російське авторське товариство" (далі - ЗГО "Російське авторське товариство"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),
про визнання правочину недійсним.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та ЗГО "Російське авторське товариство" про визнання недійсним договору від 04.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, який укладений ЗГО "Російське авторське товариство" з ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".
Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини третьої статті 92, статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений колишнім керівником позивача ОСОБА_1 з перевищенням ним своїх статутних повноважень на безоплатне передання майна позивача, про що ЗГО "Російське авторське товариство" та ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" були обізнані або ЗГО "Російське авторське товариство" могла бути введена в оману представниками ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" спільно з ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2020 до участі у справі № 910/11404/19 залучено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а також залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2020 зі справи № 910/11404/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір від 04.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, який укладений ЗГО "Російське авторське товариство" з ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав". Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 4802,50 грн. понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18.02.2021 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову суду попередньої інстанцій, у якій (касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування таких норм матеріального права: пункту 3 частини першої статті 3, статті 10, частини першої статті 627, частини першої статті 629 ЦК України, частини другої статті 377 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Також скаржник вказує на те, що апеляційним господарським судом не застосовано приписи абзаців 2, 3 частини першої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Серед іншого скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме приписів статті 367 ГПК України, а також вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, зокрема, щодо вручення судових документів відповідачу-2 у цій справі з дотриманням вимог Конвенції.
За доводами скаржника, у розподілі судових витрат судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 129 ГПК України, оскільки не враховано, що у цій справі є два відповідачі, натомість судові витрати позивача з апеляційної скарги покладено лише на відповідача-1.
Доводи інших учасників справи
Від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відзив на касаційну скаргу не надходив.
Від ЗГО "Російське авторське товариство" відзив на касаційну скаргу не надходив.
Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.08.2021 № 29.3-02/2802 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11404/19 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 зі справи; розгляд касаційної скарги призначено на 02.09.2021; постановлено вручити відповідачу-2 судові документи у відповідності до порядку, передбаченого Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та надіслати такі документи (після надання скаржником їх нотаріально засвідченого перекладу російською мовою) до Арбітражного суду м. Москви для їх подальшого вручення відповідачу-2; провадження з розгляду касаційної скарги ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 зі справи зупинено, ураховуючи звернення до компетентного органу - Арбітражного суду м. Москви із судовим дорученням.
Крім того, копія ухвали Верховного Суду від 12.04.2021 надсилалася відповідачу-2 напряму засобами поштового зв`язку та вручена уповноваженому представнику ЗГО "Російське авторське товариство" 11.05.2021 (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).
13.07.2021 з Арбітражного суду м. Москви надійшли документи, зокрема, ухвала названого суду від 10.06.2021 про неможливість виконати доручення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з причин, які не залежать від Арбітражного суду м. Москви (представники ЗГО "Російське авторське товариство", належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, до Арбітражного суду м. Москви не з`явилися).
Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 зі справи.
Верховний Суд вчинив необхідні та достатні дії, спрямовані на повідомлення ЗГО "Російське авторське товариство" про розгляд касаційної скарги у справі відповідно до порядку, передбаченого Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а також напряму засобами поштового зв`язку, у зв`язку з чим у судовому засіданні 02.09.2021 Суд, порадившись на місці, постановив розглядати касаційну скаргу у справі за відсутності представника ЗГО "Російське авторське товариство", щодо якої (організації) вжито необхідні та достатні дії для повідомлення про дату, час та місце судового засідання у суді касаційної інстанції.
Розгляд клопотань учасників справи
01.09.2021 від ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" надійшло клопотання (вих. від 31.08.2021 № 430) про врахування у розгляді справи сформованої практики Верховного Суду у подібних правовідносинах (справа № 910/735/20 та справа № 910/17319/19).
Враховуючи приписи статей 298, 300 ГПК України, з урахуванням того, що у судовому засіданні 02.09.2021 представник ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" усно зазначив про те, що надане клопотання по своїй суті є письмовими поясненнями по справі, Суд долучив вказані письмові пояснення до матеріалів справи.
Також 01.09.2021 від ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" надійшло клопотання (вих. від 31.08.2021 № 429) про розподіл судових витрат у справі, які скаржник поніс у зв`язку з розглядом касаційної скарги в суді касаційної інстанції.
У судовому засіданні 02.09.2021 Суд, порадившись на місці, постановив здійснити розгляд наведеного клопотання у нарадчій кімнаті за результатом заслуховування пояснень по суті касаційної скарги.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ЗГО "Російське авторське товариство" та ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (правонаступником якого є позивач) укладений договір про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення (далі - Договір від 06.10.2010), за умовами якого: ЗГО "Російське авторське товариство" надає ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" виключне право видавати на території, яка відноситься до сфери дії ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (у межах, як вона визначена в пункті 1 статті 6), необхідні дозволи на всі публічні виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення (у тому значенні, у якому ці поняття визначені у пункті 3 даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національними законами, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними договорами, що стосуються прав авторів (інтелектуальна власність, авторське право та ін.), як уже діючих, так й тих, що можуть вступити в силу в період дії даного договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці надається в тому обсязі, в якому право на публічне виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення відповідних творів було або буде яким-небудь способом у період дії даного договору відступлене, передане або надане ЗГО "Російське авторське товариство" з метою управління цим правом його авторами, композиторами або іншими зацікавленими правовласниками у відповідності до його Статуту та правил; при цьому вказані твори у сукупності формують "репертуар ЗГО "Російське авторське товариство".
У свою чергу, УААСП надає ЗГО "Російське авторське товариство" виключне право видавати на території, яка відноситься до сфери дії ЗГО "Російське авторське товариство" (у межах, як вона визначена в пункті 1 статті 6) необхідні дозволи на всі публічні виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення (у тому значенні, у якому ці поняття визначені у пункті 3 даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національними законами, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними договорами, що стосуються прав авторів (інтелектуальна власність, авторське право та ін.), як уже діючих, так й тих, що можуть вступити в силу в період дії даного договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці надається в тому обсязі, в якому право на публічне виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення відповідних творів було або буде яким-небудь способом у період дії даного договору відступлене, передане або надане УААСП з метою управління цим правом його авторами у відповідності до його Статуту та правил; при цьому вказані твори у сукупності формують "репертуар УААСП".
Відповідно до статті 12 Договору від 06.10.2010, датою укладення даного договору є дата його підписання тією стороною, яка робить це останньою. Цей договір вступає в силу з дати його підписання і, з урахуванням положень статті 13, діє протягом календарного року. Його дія автоматично продовжується за мовчазною згодою сторін на кожен наступний річний період, якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення його дії рекомендованим листом не пізніше, чим за 3 місяці до закінчення строку дії даного договору.
Судами встановлено, що цей договір підписаний ЗГО "Російське авторське товариство" 06.09.2010, а ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 06.10.2010.
04.06.2018 ЗГО "Російське авторське товариство", ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" укладений договір (далі - Договір від 04.06.2018) про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, за умовами якого сторони погодилися замінити одну із сторін договору про взаємне представництво інтересів, а саме, передати на користь ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" усі права та обов`язки ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" за договором про взаємне представництво інтересів від 06.10.2010.
Після підписання Договору від 04.06.2018, ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" стає стороною Договору від 06.10.2010 і є повним правонаступником ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відносно його прав та обов`язків за Договором від 06.10.2010 (пункт 2 Договору від 04.06.2018).
ЗГО "Російське авторське товариство" надала свою згоду на заміну ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", як сторони Договору від 06.10.2010 на ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (пункт 4 Договору від 04.06.2018).
Відповідно до пункту 5 Договору від 04.06.2018 сторони погодили, що всі подальші виплати, належні ЗГО "Російське авторське товариство" та/або ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" за Договором від 06.10.2010 повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав".
Вказана заміна сторони була проведена без будь-яких умов з боку ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та без оплати з боку ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав".
Договір від 04.06.2018 підписаний від імені позивача в.о. генерального директора ОСОБА_1.
Згідно з наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 24.05.2016 № 224-Н обов`язки генерального директора ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" тимчасово покладені на ОСОБА_1
Судом першої інстанції також встановлено, що згідно зі Статутом позивача:
- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (підпункт 3.3.7 пункту 3.3 Статуту);
- ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" зобов`язане, зокрема, здійснювати заходи з удосконалення організації діяльності Агентства (пункт 5.2 Статуту);
- майно ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 6.1 Статуту);
- майно ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства (пункт 6.2 Статуту);
- джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі, кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункт 6.3 Статуту);
- відчуження, у тому числі, реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством; одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану (пункт 6.4 Статуту);
- Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію (пункт 6.5 Статуту);
- збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (пункт 6.6 Статуту);
- Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункт 6.7 Статуту);
- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8 Статуту);
- Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно - господарську діяльність Агентства (пункт 4.12 Статуту);
- ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" має право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством. Агентство має право самостійно співпрацювати з юридичними особами зарубіжних країн (пункт 5.1 Статуту);
- органами управління Агентства є: Генеральний директор; Наглядова рада (пункт 7.1 Статуту);
- Генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам. На період відсутності Генерального директора тимчасове виконання обов`язків керівника Агентства покладається на директора з колективного управління або одного із заступників Генерального директора згідно з наказом (пункт 7.4 Статуту).
З посиланням на те, що Договір від 04.06.2018 укладений колишнім керівником позивача ОСОБА_1. з перевищенням ним своїх статутних повноважень на безоплатне передання майна позивача, про що ЗГО "Російське авторське товариство" та ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" були обізнані або ЗГО "Російське авторське товариство" могла бути введена в оману представниками ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" спільно з ОСОБА_1., позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання Договору від 04.06.2018 недійсним.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 04.06.2018 з підстав перевищення повноважень колишнім керівником позивача при його вчиненні.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що в.о. генерального директора позивача ОСОБА_1. не було перевищено повноваження при укладенні оспорюваного правочину, оскільки положення статуту позивача за своїм змістом не встановлюють обмежень у вчиненні керівником позивача правочину - Договору від 04.06.2018; положення пункту 6.8 Статуту позивача переважно стосуються майна юридичної особи позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться; позивачем не надано доказів того, що відповідні майнові права інтелектуальної власності, зокрема ті, що є предметом Договору від 04.06.2018, відображалися на балансі позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: основним видом діяльності позивача є саме управління майновими правами, які отримані від суб`єктів авторського права, а також від інших, у тому числі авторських організацій, організацій колективного управління, свідомий вихід з Договору від 06.10.2010, на підставі якого позивач втратив майнові права, - є прямим порушенням пункту 6.8 Статуту позивача в частині безпідставної і безоплатної передачі майна (майнових прав) позивача; майнові права інтелектуальної власності є специфічним, окремим об`єктом цивільних прав, який повинен розглядатися з урахуванням положень, закріплених в главах 35-37 та главі 75 ЦК України. У свою чергу, місцевий господарський суд, приймаючи рішення, розглядав майнові права інтелектуальної власності лише в контексті права власності на річ у розумінні статей 316 та 317 ЦК України; судом першої інстанції не було надано вірної правової оцінки договорам, укладеним ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ЗГО "Російське авторське товариство", оскільки Договір від 06.10.2010 та Договір від 04.06.2018 розглянуті лише з урахуванням загальних положень щодо договірних зобов`язань, хоча місцевий господарський суд мав би розглядати їх як договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; суд першої інстанції також залишив поза увагою основну економічну важливість майнових прав, які перебувають в управлінні ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", а також мету та предмет діяльності юридичної особи позивача. Управління майновими правами інтелектуальної власності є основною формою діяльності ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", за їх відсутності підприємство взагалі не могло б проводити господарську діяльність відповідно до мети та предмета Статуту. Крім того, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" забезпечує своє фінансове існування із комісійних платежів, утриманих від управління майновими правами; уклавши спірний договір, ОСОБА_1. не лише передав на безоплатній основі майнові права інтелектуальної власності, які є майном підприємства, а й позбавив організацію частини доходу. Таким чином, належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза сумнівом, що у повній мірі відповідає позиції пункту 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.12.2012 (заява № 387/03); ЗГО "Російське авторське товариство" була обізнана з обмеженнями колишнього керівника ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" щодо безоплатного передання майна Організації на підставі частини другої статті 10 Договору від 06.10.2010 та могла бути введена в оману представниками ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" спільно з ОСОБА_1.; у матеріалах справи відсутнє погодження Уповноваженого органу управління позивача на укладення в.о. генерального директора ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" оспорюваного правочину.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування таких норм матеріального права: пункту 3 частини першої статті 3, статті 10, частини першої статті 627, частини першої статті 629 ЦК України, частини другої статті 377 ГК України. Також скаржник вказує на те, що апеляційним господарським судом не застосовано приписи абзаців 2, 3 частини першої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.
Так, судами попередній інстанцій у вирішенні спору зі справи про визнання недійсним договору від 04.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, встановлено, зокрема, обставини укладення ЗГО "Російське авторське товариство" з ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав", правонаступником якого є позивач, договору про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, за умовами якого: ЗГО "Російське авторське товариство" надає ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" виключне право видавати на території, яка відноситься до сфери дії ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (у межах, як вона визначена в пункті 1 статті 6), необхідні дозволи на всі публічні виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення (у тому значенні, у якому ці поняття визначені у пункті 3 даної статті) музичних творів. При цьому, виключне право, надається в тому обсязі , в якому право на публічне виконання, доведення до загального відома засобами радіо та телебачення відповідних творів було або буде яким-небудь способом у період дії даного договору відступлене, передане або надане ЗГО "Російське авторське товариство" з метою управління цим правом.
Також судами встановлено обставини укладення ЗГО "Російське авторське товариство" з ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та з ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" договору від 04.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів у сфері публічного виконання та сповіщення творів для загального відома засобами радіо та телебачення від 06.10.2010, за умовами якого сторони погодилися замінити одну із сторін договору про взаємне представництво інтересів, а саме, передати на користь ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" усі права та обов`язки ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" за договором про взаємне представництво інтересів від 06.10.2010.
З касаційною скаргою у справі на судове рішення попередньої інстанції у справі ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" звернулося 18.02.2021 (згідно з поштовим штемпелем на конверті).
Водночас після подання ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" касаційної скарги у справі Верховним Судом ухвалені постанови від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19, від 05.08.2021 у справі № 910/735/20, від 26.08.2021 у справі № 910/15357/19, предметом спору у яких було визнання недійсними договорів про заміну сторони у договорах про взаємне представництво інтересів, які укладені ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" з ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та з іноземною компанією.
У наведених справах Верховним Судом викладено таку узагальнену правову позицію.
Відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Згідно з приписами частин третьої та четвертої статті 48 наведеного Закону (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного правочину) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й
про взаємне представництво інтересів.
Водночас відповідно до приписів статті 31 названого Закону (у наведеній редакції) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Отже, організація колективного управління (статус якої станом на час виникнення спірних правовідносин мав позивач), не є суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав, набутих згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а лише здійснює колективне управління майновими правами, які передані в управління.
Верховний Суд звертає увагу на безпідставність ототожнення передачі (відчуження) суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав об`єкта авторського права і (або) суміжних прав (яке відповідно до чинного законодавства є підставою для набуття права власності на відповідне майно іншою особою) з переданням майнових прав на відповідні об`єкти в управління.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, помилковим є твердження про те, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації.
У контексті спірних правовідносин безпідставним є й посилання на те, що належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза будь - яким "розумним сумнівом". Так, позивач здійснював колективне управління майновими правами, які передавалися йому в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі, майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договору з іноземною компанією про взаємне представництво інтересів.
Колективне управління майновими правами не тягне виникнення в організації колективного управління права власності, а, відповідно, й здійснення з власної волі, незалежно від волі інших осіб володіння, користування, розпорядження відповідними об`єктами інтелектуальної власності (майновими правами на них).
Водночас, як зазначалося вище, у даній справі судами не встановлено обставин саме передачі (відчуження) суб`єктами права інтелектуальної власності майнових прав на музичні твори на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".