ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/21300/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" - Цепко І.С., адвокат (ордер № 1024989 серії ВС), Рабінович М.П., адвокат (ордер № 1011092 серії ВС),
відповідача - 1 - державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) - не з`явився,
відповідача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" - не з`явився,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
у справі № 910/21300/17
за позовом приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (далі - ПрАТ "Львівський холодокомбінат")
до державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) (далі - Укрпатент) та товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (далі - ТОВ "Хладопром")
про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 закрито касаційне провадження у справі № 910/21300/17 за касаційною скаргою ПрАТ "Львівський холодокомбінат" в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); касаційну скаргу ПрАТ "Львівський холодокомбінат" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 зі справи № 910/21300/17 залишено без змін.
13.07.2021 (згідно з поштовим штемпелем) ТОВ "Хладопром" звернулося до суду касаційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/21300/17, у якій просить стягнути з ПрАТ "Львівський холодокомбінат" на користь ТОВ "Хладопром" витрати останнього на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
При цьому, попередньо заяву у відповідності до приписів частини восьмої статті 129 ГПК України ТОВ "Хладопром" зроблено у відзиві на касаційну скаргу.
28.08.2021 від ТОВ "Хладопром" надійшла заява (з накладенням електронного цифрового підпису адвоката Лузана О.С.) про розгляд заяви за відсутності представника ТОВ "Хладопром".
У судовому засіданні 02.09.2021 заяву ТОВ "Хладопром" Судом задоволено.
31.08.2021 від ПрАТ "Львівський холодокомбінат" надійшов відзив на заяву ТОВ "Хладопром" про відмову в її задоволенні та клопотання про зменшення суми заявлених судових витрат до 500,00 грн., у зв`язку з тим, що заявлені ТОВ "Хладопром" до стягнення витрати є, на думку ПрАТ "Львівський холодокомбінат", явно завищеними та не відповідають принципу співмірності і загальним критеріям адекватності.
Представник ПрАТ "Львівський холодокомбінат" Рабінович М.П. брав участь у судовому засіданні 02.09.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 01.09.2021.
Згідно з приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19. Зазначеним спростовується довід ПрАТ "Львівський холодокомбінат" про те, що заявник разом із заявою мав надати докази оплати витрат адвокату, у зв`язку з наданням ним правової допомоги.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Дослідивши заяву ТОВ "Хладопром" про стягнення з ПрАТ "Львівський холодокомбінат" витрат на професійну правничу допомогу та докази, надані на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Так, на підтвердження здійснення представництва інтересів ТОВ "Хладопром" у Верховному Суді зі справи № 910/21300/17 адвокатом Лузаном О.С., зокрема, надано: договір про надання правової [правничої] допомоги № б/н від 08.10.2020, який укладений ТОВ "Хладопром" безпосередньо з адвокатом, додаткову угоду до нього від 08.07.2021; акт прийняття-передачі наданих послуг від 08.07.2021, підписаний ТОВ "Хладопром" та безпосередньо адвокатом; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.10.2018; ордер серія ХВ № 001169, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2020 адвокату адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Мороз і партнери".
В силу приписів статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Суд враховує, що ордер є самостійним документом, який підтверджує повноваження адвоката, проте за змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений на підставі вже укладеного договору (зазначена стала правова позиція послідовно викладалася у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 05.06.2019 у справі № 910/20383/17, від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18, від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19).
Підставою для видачі адвокату Лузану О.С. ордеру серії ХВ № 001169 вказано договір, який відповідає реквізитам договору про надання правової (правничої) допомоги, що був поданий ТОВ "Хладопром" до Суду (№ б/н від 08.10.2020).
При цьому саме адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Суд враховує, що договір відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а ордер, який підтверджує повноваження адвоката як представника, видається відповідно до вказаного Закону.
Договір є первинним документом та правочином, щодо якого діє презумпція правомірності в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України.
Недоліки ордеру, який оформлюється на підставі вже укладеного договору, за наявності самого договору та у сукупності з іншими доказами, поданими ТОВ "Хладопром" і встановленими Судом обставинами участі адвоката Лузана О.С. у судовому засіданні 08.07.2021, не можуть бути підставою для відмови ТОВ "Хладопром" у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, яку було фактично надано адвокатом Лузаном О.С.
Суд враховує, що реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
З огляду на викладене, надані ТОВ "Хладопром" докази в їх сукупності, підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат названого товариства на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції (здійснення представництва інтересів ТОВ "Хладопром" адвокатом Лузаном О.С. у судовому засіданні 08.07.2021 по справі № 910/21300/17) в розмірі 10 000,00 грн. за рахунок ПрАТ "Львівський холодокомбінат", оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Верховний Суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21); 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу ; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Посилання ПрАТ "Львівський холодокомбінат" на те, що заявник у відзиві на касаційну скаргу не надав детального опису (розрахунку) виконаних адвокатом робіт, зокрема, не вказавши у відзиві чи він вже поніс чи очікує понести вказані судові витрати та не конкретизував, що ці витрати є саме витратами, пов`язаними із наданням правничої допомоги, Верховний Суд відхиляє, оскільки згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг від 08.07.2021 підтверджується надання такої послуги, у зв`язку з розглядом касаційної скарги в даній справі, як здійснення представництва інтересів ТОВ "Хладопром" адвокатом Лузаном О.С. у судовому засіданні 08.07.2021 по справі № 910/21300/17. При цьому твердження ПрАТ "Львівський холодокомбінат" про те, що заявник мав надати детальний опис (розрахунок) таких витрат не враховує відсутність законодавчих вимог до ступеню деталізації попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, передбаченого статтею 124 ГПК України, а також у даному випадку самої суті конкретно наданої послуги (вчинення функції з представництва, тобто участі адвоката у судовому засіданні Верховного Суду 08.07.2021 зі справи в інтересах ТОВ "Хладопром").
Крім того, у даній справі було забезпечено можливість ПрАТ "Львівський холодокомбінат" подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.
Водночас ПрАТ "Львівський холодокомбінат" у клопотанні про зменшення розміру судових витрат, заявлених ТОВ "Хладопром" до стягнення, до суми 500,00 грн. не обґрунтував відповідними доказами їх невідповідності критерію співмірності, пропорційності та розумності. Суд вважає, що доводи ПрАТ "Львівський холодокомбінат" у даному випадку базуються виключно на його суб`єктивній думці про обсяг та складність наданих адвокатом послуг без урахування, зокрема, особливості касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій, яка зумовлена прийняттям Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність витрат ТОВ "Хладопром" на професійну правничу допомогу позивачем не наведено, у зв`язку з чим Суд відмовляє у задоволенні клопотання ПрАТ "Львівський холодокомбінат" про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
За доводами ПрАТ "Львівський холодокомбінат", надані ТОВ "Хладопром" в підтвердження понесених витрат докази є неналежними, оскільки ТОВ "Хладопром" мало укласти договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатським об`єднанням (адвокат Лузан О.С. здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського об`єднання "Адвокатська фірма "Мороз і партнери"), а не з ним особисто (останній не здійснює адвокатську діяльність індивідуально). У підтвердження наведеного ПрАТ "Львівський холодокомбінат" посилалося на Єдиний державний реєстр адвокатів України та внесену до нього інформацію стосовно адвоката Лузана О.С.
Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 4 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з частинами першою та другою статті 17 названого Закону Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: прізвище, ім`я та по батькові адвоката; номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; інші відомості, передбачені цим Законом.
Водночас здійснення адвокатської діяльності адвокатом у іншій організаційній формі, ніж тій, що безпосередньо зазначена у Єдиному реєстрі адвокатів України, не впливає на належність поданих доказів у підтвердження надання правничої допомоги. Суд також враховує й презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України.
Особливості оподаткування форм адвокатської діяльності - це взаємовідносини між платником податків і контролюючим органом та не є предметом дослідження у даній справі, тому не можуть впливати на беззаперечне право сторони у справі скористатися правничою допомогою та отримати, у разі вирішення на її користь спору, відшкодування витрат, понесених на адвокатські послуги. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 зі справи № 902/36/19.
Верховний Суд зазначає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
У зв`язку з тим, що касаційне провадження у справі № 910/21300/17 за касаційною скаргою ПрАТ "Львівський холодокомбінат" в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України закрито (на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України); в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, пунктами 1, 3 частини третьої статті ГПК України, касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 зі справи № 910/21300/17 - без змін, з урахуванням приписів статті 129 ГПК України з ПрАТ "Львівський холодокомбінат" на користь ТОВ "Хладопром" підлягають стягненню витрати названого товариства на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.
ПрАТ "Львівський холодокомбінат", заперечуючи проти розподілу судових витрат у частині, в якій мало місце закриття касаційного провадження у справі, безпідставно ототожнює закриття провадження у справі та розподіл судових витрат у зв`язку з таким закриттям (стаття 130 ГПК України) та закриття касаційного провадження на підставі приписів статті 296 ГПК України.
Водночас у вирішенні зазначеного питання Суд виходить з того, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованої касаційної скарги, витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги. При цьому Суд враховує практику Верховного суду у розгляді питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на правничу допомогу), у випадку закриття касаційного провадження у справі на підставі статті 296 ГПК України в частині визначених касатором підстав (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 зі справи № 910/18946/19, постанова Верховного Суду від 17.06.2021 зі справи № 910/2478/20).
Керуючись статтями 123, 129, 244 ГПК України, Верховний Суд