ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 809/886/18
адміністративне провадження № К/9901/4226/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №809/886/18
за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Гундяка В.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в обчисленні пенсії з повних сум заробітної плати, отриманих за результатами роботи за сумісництвом на декількох підприємствах у період з 2000 року по 2005 роки;
1.2. визнати неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до стажу роботи періоду навчання;
1.3. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2018 року та зарахувати період навчання до стажу роботи.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно при призначенні пенсії повторно застосував обмеження максимальною величиною заробітної плати для призначення пенсії до суми всіх заробітних плат. Позивач вказує, що кожним підприємством, на якому він працював по сумісництву, було здійснено відрахування страхових внесків із заробітної плати вже із врахуванням обмеження максимальної величини. Позивач також вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до його трудового стажу періоду навчання на підготовчих курсах з денною формою навчання в Київському інженерно-будівельному інституті з 11.12.1978 року по 31.07.1979 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії ОУПФУ щодо незарахування до стажу роботи періоду навчання ОСОБА_1 на підготовчих курсах з денною формою навчання в Київському інженерно-будівельному інституті з 11.12.1978 року по 31.07.1979 року та зобов`язано відповідача зарахувати до стажу роботи позивача даний період.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин частину 2 статті 41 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", норми якого передбачають застосування обмеження у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто в межах максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що підприємства, на яких працював позивач за сумісництвом уже здійснили відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача із врахуванням обмеження максимальної величини, а тому пенсійний орган при обрахунку та призначенні пенсії протиправно повторно застосував наведені вище обмеження.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П. ухвалою від 21 лютого 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 857/548/18.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. 26.01.2018 року позивач звернувся до ОУПФУ із заявою про обчислення пенсії, виходячи із розміру всієї заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.08.2005 року.
12. Відповідач листом від 02.02.2018 року № 30/15-15 повідомив позивача, що пенсійним органом відмовлено в перерахунку пенсії, так як при розрахунку пенсії, суми, зазначені у графі "Враховується для пенсії", згідно вимог ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обмежуються максимальною величиною.
13. Заробітну плату для призначення пенсії позивачу взято в тому числі за періоди роботи з 01.07.2000 року по 31.08.2005 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за вищевказаний період.
14. З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що у вищевказаний період позивач працював по сумісництву на декількох підприємствах, а саме: ВАТ "Надвірнянський лісокомбінат", ТОВ "Компанія "Промламінат", ЗАТ "ЛК Інтерплит Надвірна", ТОВ "Курортний комплекс "Яремче".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 29 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки у касаційній скарзі заявник оспорює рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, касаційному перегляду підлягають висновки судів, що стосуються правомірності відмови Пенсійного органу в обчисленні пенсії позивачу з повних сум заробітної плати, отриманих за результатами роботи за сумісництвом на декількох підприємствах у період з 2000 року по 2005 роки на підставі частини 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що правова позиція стосовно застосування норми частини 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладена у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №348/2245/16-а, від 08.09.2020 у справі №350/1607/16-а, та №350/1607/16-а, від 24.11.2020 у справі № 465/11/16-а.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 № 1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" встановлено максимальну величину фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії після 01.07.1998 враховувалась сума 1000 гривень, а в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.
Вказана постанова втратила чинність у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2001р. № 225, якою максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників встановлено в розмірі 1600,00грн.
В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 494 та від 26.04.2003р. № 605 дана сума була збільшена до 2200,00грн. та 2660,00грн. відповідно.
Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію з 06.11.2017 року.
Перерахунок ОСОБА_1 просить здійснити з 01.02.2018 року.
Оскільки позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії, виходячи із розміру заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.08.2005 року, тобто після встановлення постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 13.07.1998 року максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пенсійний орган правомірно застосував частину 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач правомірно застосував обмеження середньої заробітної плати при обчисленні пенсії позивачу.
21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
24. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду