П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 521/18534/18
провадження № 51-2804км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Голубицького С. С., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бойка Олексія Григоровича на вирок Одеського апеляційного суду від 24 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Зоря Труда Комінтернівського району Одеської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ), проживає в АДРЕСА_2 ), в силу ст. 89 Кримінального кодексу України раніше не судимий,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Одеським апеляційним судом вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено новий вирок від 24 травня 2021 року, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації всього майна, яке є його власністю.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований злочин за таких обставин.
02 серпня 2018 року приблизно о 12:00 біля будинку №170 на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі він, діючи умисно, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP з кількісним вмістом PVP 1,916 г, яка знаходилась в десяти полімерних пакетиках із пазовим замком.
Надалі того ж дня з 11:50 по 12:40 працівниками Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за вищевказаною адресою було проведено огляд місця події, під час якого ОСОБА_1 з чорної наплічної сумки дістав 6 полімерних пакетиків із порошкоподібною речовиною білого кольору, потім з правої передньої кишені джинсових шортів, в які був одягнений, добровільно видав 3 згортки, обмотаних липкою стрічкою, всередині яких знаходились полімерні пакетики із порошкоподібною речовиною білого кольору. Після цього добровільно видав мобільний телефон марки "Samsung", IMEI: НОМЕР_1 та передав його працівникам поліції. При первинному огляді мобільного телефону марки "Samsung" IMEI: НОМЕР_1 в присутності понятих в телефоні було виявлено переписку в програмі "Телеграм", в якій повідомлялось, що за даною адресою біля аптеки "Аннушка" в сміттєвому баку із-під пляшки від холодного чаю захований 1 згорток. В подальшому працівниками Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області зі сміттєвого баку біля входу в аптеку "Аннушка" на вул. М. Малиновського, 71 в м. Одесі було виявлено пусту пляшку з-під холодного чаю, всередині якої знаходився 1 згорток, обмотаний липкою стрічкою, при розпакуванні якого було виявлено 1 полімерний пакетик із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бойко О. Г. посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, звільнивши його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає, що місцевий суд врахував різні обставини для застосування ст. 75 КК (немає судимості, молодий вік, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та місця роботи) та ст. 69 КК (повне визнання вини, щире каяття, відсутність тяжких наслідків злочину). Хоча апеляційний суд і призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК, знизивши міру покарання із 5 до 3 років позбавлення волі, проте ст. 75 КК вже не застосував. З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погоджується сторона захисту.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечив вимоги касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості, кваліфікація дій ОСОБА_1 та обґрунтованість застосування ч. 1 ст. 69 КК при призначенні йому покарання у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.
Доводи захисника стосуються безпідставного незастосування судом апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК. Ці аргументи колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на таке.
Положеннями ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з цієї мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Індивідуалізуючи кримінальну відповідальність суд, з врахуванням конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, може прийняти рішення про необхідність відбування засудженим реального покарання або ж про звільнення від його відбування з випробуванням. Це повноваження суду за своєю правовою природою є дискреційним.
Під час призначення ОСОБА_1 покарання у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працевлаштований, має на утриманні доньку 2005 р. н., на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК не судимий, а також суд взяв до уваги відсутність тяжких наслідків злочину та критичне відношення винного до вчиненого.
Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, визнання своєї вини, активне сприяння в розкритті злочину. Обтяжуючих обставин встановлено не було. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК.
Оскільки рішення судів у частині застосування ст. 69 КК ніким не оскаржуються, тому вони не є предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Водночас судом апеляційної інстанції не було застосовано у цьому кримінальному провадженні ст. 75 КК, з чим не погоджується сторона захисту.
Однак колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 75 КК.
Так, суд апеляційної інстанції врахував те, що вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким, незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров`ю населення, а обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами буде очевидно недостатнім для реальної корекції соціальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Вважаючи правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, колегія суддів звертає увагу і на характер вчиненого засудженим діяння, адже він незаконно придбав та зберігав особливо небезпечну психотропну речовину у великих розмірах, заздалегідь упакувавши та розфасувавши її у полімерні пакетики.
Суд наголошує, що під час визначення виду та розміру покарання у цьому провадженні до засудженого було застосовано ст. 69 КК, яка стала підставою для призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, ніж передбачене санкцією тієї частини статті, за якою він засуджений. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК.
За результатами касаційного перегляду колегія суддів встановила, що немає підстав вважати, що покарання призначене ОСОБА_1 є явно несправедливим через суворість.
На переконання Суду, обрані засудженому вид та розмір покарання відповідають вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності, є справедливими, достатніми та необхідними для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Оскільки колегією суддів встановлено, що у цьому кримінальному провадженні кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд