Постанова
Іменем України
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 761/4529/19
провадження № 61-7419св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник- товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ",
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_1
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2019 рокутовариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - ТОВ "АНСУ") звернулося з заявою про заміну стягувача у справі № 2-5534/10 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року у цивільній справі № 2-5534/10 було задоволено позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та стягнуто з останньої заборгованість за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року в розмірі 457 458,81 грн.
09 серпня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист № 2-5534/10.
21 листопада 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "АНСУ" укладений договір про відступлення прав вимоги. За умовами вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року, що укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 .
Відповідно до договору відступлення прав вимоги ТОВ "АНСУ" набуло прав кредитора до ОСОБА_1 .
На підставі викладеного заявник просив замінити стягувача у виконавчому листі по цивільній справі № 2-5534/10 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на стягувача ТОВ "АНСУ", у зв`язку з переходом до останнього прав кредитора за договором про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року заяву задоволено, замінено стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ТОВ "АНСУ" у виконавчому листі, що виданий 09 серпня 2012 року в цивільній справі № 2-5534/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником було надано всі належні та допустимі докази, які підтверджували перехід прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення за яким;
Заяву ТОВ "АНСУ" задоволено частково, замінено сторону у виконавчому провадженні у цивільній справі за № 2-5534/10 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника ТОВ "АНСУ".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що суд направляв учасникам справи судові повістки-повідомлення і відповідно відсутні докази про їх отримання сторонами, тому на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення. ТОВ "АНСУ" звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження -стягувача на законних підставах. Набувши таке право згідно з договорами про відступлення прав вимоги в порядку статті 512 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та відмовити ТОВ "АНСУ" у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, що виданий 09 серпня 2012 року у цивільній справі № 2-5534/10.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом не встановлено факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав та обов`язків вибулої сторони. ТОВ "АНСУ" просило в своїй заяві замінити стягувача у виконавчому листі, що виданий 09 серпня 2012 року в справі № 2-5534/10, але суд апеляційної інстанції зробив те, про що заявник ТОВ "АНСУ" не просив та замінив сторону у виконавчому провадженні.
Аргументи учасників справи
У червні 2021 року директор ТОВ "АНСУ" Кононов І. К. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних справ учасників спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції привів у відповідність до вимог статті 442 ЦПК України та судової практики ВСУ своє рішення, при цьому не виходив за межі позовних вимог заявлених ТОВ "АНСУ" до суду першої інстанції. Укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "АНСУ" договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2018 року в установленому законом порядку не оспорювався, недійсним не визнавався, а отже в силу норм ЦК України, є правомірним і підлягає до виконання. Сторони договору одна до одної претензій не мають. Судових спорів з цього приводу не має. Судами не встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 21 листопада 20218 року оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилається і сама ОСОБА_1, тому суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали цивільної справи № 761/4529/19 надійшли до Верховного Суду та 16 червня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 травня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження,оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року задоволено позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 457 458,81 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року змінено в частині стягнення пені за прострочення погашення заборгованості за кредитним договором з 206 199,85 грн до 149 691,79 грн.
09 серпня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року змінено у частині стягнення пені за прострочення погашення заборгованості за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року з 206 199,85 грн. до 122 620,07 грн.
21 листопада 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" та ТОВ "АНСУ" укладений договір про відступлення прав вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених в додатку № 1 до договору.
Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року, що був укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 73 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що:
"оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення".
У пунктах 6.11.-6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що:
"після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.
Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.
З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73)".
У пунктах 6.20.-6.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зазначено, що:
"якщо після відкриття провадження за скаргою/заявою на судове рішення, поданою особою, яка вважає себе правонаступником позивача у спірних правовідносинах, буде встановлено, що така особа не набула прав та обов`язків правопопередника, суд своєю ухвалою закриває відповідне провадження на підставі визначеної процесуальним законодавством норми.
У випадку коли ставиться питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні та скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, встановлення судом обставин відсутності переходу прав від правопопередника до правонаступника буде мати процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви.
Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису".
Отже, встановивши, що внаслідок укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) права майнової вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитора на ТОВ "АНСУ" з метою погашення кредиторської заборгованості стягнутої за судовим рішенням, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Аргументи касаційної скарги про те що заявником не надано суду належних та достатніх доказів набуття права вимоги за кредитним договором, укладеним з боржником є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься копія договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018 року (а. с. 31-33 т. 1 витяг цивільної справи), копія витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018 року, де боржником значиться ОСОБА_1 (а. с. 34 т. 1 витяг цивільної справи).