ДОДАТКОВА УХВАЛА
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 922/2568/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
у письмовому провадженні без виклику сторін,
розглянувши заявe Товариства з обмеженою відповідальністю "Мені б м`яса" (далі - ТОВ "Мені б м`яса", відповідач)
про прийняття додаткового рішення (ухвали) щодо відшкодування судових витрат
у справі №922/2568/20
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав", Спілка, позивач)
до ТОВ "Мені б м`яса"
про стягнення 208 650,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Мені б м`яса" 208 650,00 грн збитків, понесених у зв`язку з порушенням відповідачем порядку використання суміжних прав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.11.2020: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Мені б м`яса" на користь Спілки 105 100,00 грн неотриманої винагороди (роялті) за використання суміжних прав (музичних творів), а також судовий збір в сумі 1 576,50 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2020 заяву ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" про покладення на ТОВ "Мені б м`яса" витрат на правничу допомогу задоволено частково; заяву ТОВ "Мені б м`яса" про покладення на ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Мені б м`яса" на користь Спілки 6 331,32 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021: апеляційну скаргу ТОВ "Мені б м`яса" задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2020 у справі №922/2568/20 скасовано у частині задоволення позовних вимог Спілки до ТОВ "Мені б м`яса" про стягнення з ТОВ "Мені б м`яса" на користь Спілки 105 100, 00 грн неотриманої винагороди (роялті) за використання суміжних прав (музичних творів) та розподілу судових витрат; прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Спілки до ТОВ "Мені б м`яса" відмовлено; у частині відмови в задоволенні позовних вимог Спілки до ТОВ "Мені б м`яса" рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2020 у справі №922/2568/20 залишено без змін; судові витрати, понесені в суді першої інстанції - покладено на позивача; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2020 у справі №922/2568/20 скасовано; стягнуто з Спілки на користь ТОВ "Мені б м`яса" 17 430,75 грн витрат на правничу допомогу; судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покладено на сторони пропорційно задоволеним вимогам; стягнуто з Спілки на користь ТОВ "Мені б м`яса" витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 364,75 грн.
Також додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 заяву ТОВ "Мені б м`яса" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №922/2568/20 задоволено частково; стягнуто з ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" на користь ТОВ "Мені б м`яса" 4 466,57 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 922/2568/20: заяву ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" про відмову від позову у справі № 922/2568/20 задоволено; прийнято відмову ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" від позову до ТОВ "Мені б м`яса" про стягнення 208 650,00 грн; визнано нечинними рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20; закрито провадження у справі № 922/2568/20; повернуто ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 129,75, сплачений за подання касаційної скарги відповідно до дублікату платіжного доручення від 05.04.2021 №1495.
Судді-доповідачу 09.08.2021 передано заяву ТОВ "Мені б м`яса" про ухвалення додаткового рішення (ухвали) щодо відшкодування судових витрат відповідача (по всіх інстанціях) у справі № 922/2568/20.
У вказаній заяві, ТОВ "Мені б м`яса" на підставі приписів статей 13, 16, 123, 124, 126, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить суд ухвалити додаткове рішення (ухвалу) у справі № 922/2568/20 щодо відшкодування судових витрат відповідача на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2020 у справі № 922/2568/20 у сумі 4 694,64 грн та витрат на професійну правничу допомогу по всіх інстанціях у сумі 29 430,75 грн, які у повній мірі покласти на позивача та стягнути їх.
Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 витребувано з Господарського суду Харківської області справу № 922/2568/20.
Супровідним листом від 11.08.2021 № 922/2568/20/001598/21 Господарський суд Харківської області направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 922/2568/20, які отримані останнім 18.08.2021 за вх. № 7624/2021.
Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2021, зокрема, призначено розгляд заяви ТОВ "Мені б м`яса" про прийняття додаткового рішення (ухвали) щодо відшкодування судових витрат (по всім інстанціях) без повідомлення/виклику учасників справи.
У зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується протоком повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.08.2021, який наявний в матеріалах справи, та визначено нову колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б. у зазначеній справі.
На електронну адресу Верховного Суду 31.08.2021 від Спілки надійшли заперечення на заяву відповідача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, які підписані електронним цифровим підписом представника позивача Молчановим П.В. 31.08.2021, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 31.08.2021. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Спілка отримала ухвалу Верховного Суду про призначення до розгляду заяви ТОВ "Мені б м`яса" про ухвалення додаткового рішення (ухвали) 28.08.2021. З огляду на викладене, суд приймає до розгляду надіслані Спілкою заперечення на заяву відповідача. У поданих запереченнях позивач заперечує проти доводів відповідача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не відповідають процесуальним правилам їх задоволення в наслідок відмови від позову.
Розглянувши доводи відповідача, надані докази на підтвердження понесення ним судових витрат, заперечення на заяву, у контексті обставин справи, Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення з позивача зазначених відповідачем судових витрат з огляду на таке.
Верховний Суд відзначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 244 ГПК України визначено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною першою статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19).
Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція висловлена Верховним Судом і низці судових рішень, зокрема: у додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 12.07.2021 у справі №903/254/20.
Верховний Суд виходить з положень статей 2, 4,14, 191,130 ГПК України, з яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відмова від позову є практична реалізація принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, ТОВ "Мені б м`яса" слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження заява ТОВ "Мені б м`яса" не містить.
Посилання відповідача на не з`явлення позивача у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивачем не вживались активні дії щодо затягування розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а явка учасників справи у суді апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, не свідчить про навмисне затягування розгляду справи позивачем.
Щодо подання касаційної скарги Спілкою поза межами строку на касаційне оскарження, то суд звертає увагу на те, що позивач зазначив, що причиною пропуску стало те, що засобами поштового зв`язку постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 не надходила, а позивач дізнався про сам факт апеляційного провадження з дати отримання додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 у цій справі суд, зокрема встановив, що: "З матеріалів справи убачається, що постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2568/20 ухвалено - 01.03.2021, повний текст її складено - 05.03.2021, а, отже, останній день оскарження постанови від 01.03.2021 за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 25.03.2021. Разом з тим, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2568/20 ухвалено - 17.03.2021, а, отже, останній день оскарження додаткової постанови від 17.03.2021 за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 06.04.2021. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що в матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20... Також з матеріалів, які додані до касаційної скарги, встановлено, що скаржником додаткова постанова отримана 25.03.2021, що підтверджується наданою копією поштового конверту Східного апеляційного господарського суду та випискою з сайту Укрпошта щодо вказаного листа з трек-номером № 6102254841020", саме за таких обставин, Суд визнав наведені Спілкою підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 поважними, та поновив Спілці пропущений строк на подання касаційної скарги.
Обставини, встановлені Судом у розрізі причин пропуску строку на касаційне оскарження не вказує на умисні недобросовісні дії позивача.
Посилання на те, що Спілкою подано заяву про відмову від позову у справі №922/2568/20 у порядку статей 191, 307 ГПК України та закриття провадження у справі, яка ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 була задоволена, визнано нечинним судові рішення попередніх інстанцій та закрито провадження у справі №922/2568/20, не свідчить про необґрунтованість позовних вимог та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача виник спір у даній справі.
Поряд з тим, аналіз обставин розгляду цієї справи свідчить про добросовісність користування позивачем наданими йому процесуальними правами та відсутність з його сторони зловживань щодо них.
Отже ТОВ "Мені б м`яса" не доведено та судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, враховуючи наведені мотиви відмови у задоволення у заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, частково беруться до уваги доводи Спілки, викладені у запереченнях на заяву відповідача.
При цьому, суд зазначає, що доводи Спілки щодо порядку та строків подання доказів про розмір судових витрат, відхиляються судом оскільки підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтвердилися, з огляду на викладені вище мотиви.
Щодо відшкодування судових витрат відповідача на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 4694,64 грн, то Верховний Суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Судовий збір, у тому числі і за подання апеляційної скарги, є складовою судових витрат (частина перша статті 123 ГПК України).
При цьому, частина п`ята статті 130 ГПК України не регламентує стягнення судового збору, а передбачає стягнення лише витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьою статті 123 ГПК України передбачені витрати, пов`язані з розглядом справи, серед них, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, учасниками справи не доведено, а судом не встановлено.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Мені б м`яса" сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 694,64 грн за платіжним дорученням від 11.12.2020 №1969.
З огляду на наведені норми законодавства та прийняття відмови ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" від позову до ТОВ "Мені б м`яса" про стягнення 208 650,00 грн; визнання нечинними рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2020, додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2020, постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20; закриття провадження у справі № 922/2568/20, та подання ТОВ "Мені б м`яса" заяви про повернення судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, Верховний Суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" на користь ТОВ "Мені б м`яса" 4 694,64 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 123, 129, 130, 244 ГПК України, Верховний Суд