ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/918/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Яцків В.С.,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94"
на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області
у складі судді Прядко О. В.
від 27.01.2021 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мельник О. В., Розізнана І. В., Філіпова Т. Л.
від 19.04.2021
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент реєстрації Житомирської міської ради, Приватне підприємство "Житлове експлуатаційне підприємство № 1 міста Житомира"
про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації,
1. Історія справи
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" про:
- визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" від 25.01.2020, яке оформлене протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94", яке зареєстроване 07.02.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 13051020000016892.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.01.2021 позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації задоволено частково. Визнано недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94", яке оформлене протоколом № 1 установчих зборів співвласників будинків №92,94 від 25.01.2020 в частині обрання до складу правління та головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 . В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" на користь ОСОБА_1 1051,00грн судового збору.
16.01.2021 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" до Господарського суду Житомирської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн з доданими копіями розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи № 906/918/20, акта виконаних робіт по договору № 41/20 від 17.08.2020; оригіналу банківської виписки за серпень 2020; акта виконаних робіт до договору №44/20 від 25.08.2020; оригіналу банківської виписки за вересень 2020 року.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.01.2021 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" 1051,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11949,00 грн відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оцінивши заявлені до стягнення витрати, приймаючи до уваги обставини, викладені у письмових поясненнях позивача, наявність усної заяви позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи всі аспекти складності цієї справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у Господарському суді Житомирської області та часу, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, факт часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу і стягнення з позивача на користь відповідача 1051,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, зокрема, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2021 у справі № 906/918/20 залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що оцінивши заявлені до стягнення витрати, враховуючи, що позивач є особою пенсійного віку - 1946 року народження, наявність усної заяви позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу заявленої в суді першої інстанції (згідно із протоколом судового засідання від 27.01.2021, т. 2, а. с. 205-206), враховуючи всі аспекти складності цієї справи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу і стягнення з позивача на користь відповідача 1051,00 грн вказаних судових витрат.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у даній справі в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 949,00 грн, та прийняти нове рішення про задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" в цій частині.
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України "щодо зменшення витрат на правничу допомогу при наявності усної і необґрунтованої заяви протилежної сторони, в якій не було зазначено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України".
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94", в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у даній справі відкрито згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, при цьому висновок Верховного Суду щодо можливості зменшення витрат на правничу допомогу при наявності усної і необґрунтованої заяви протилежної сторони, в якій не було зазначено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції враховує наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні наведених положень зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" про ухвалення додаткового рішення, в порушення частин 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, оскільки судами лише зазначено про те, що позивач заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, при цьому в судових рішеннях не зазначено, які доводи позивачем було наведено в обґрунтування невідповідності заявлених відповідачем судових витрат на правничу допомогу фактично наданим послугам, які доводи визнано судами обґрунтованими, та якими доказами це підтверджується.
Крім того, суди попередніх інстанцій зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу зазначили про те, що ними враховано пенсійний вік позивача, разом з тим, суди не врахували, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити, зокрема з фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про часткове задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чуднівська 92-94" про ухвалення додаткового рішення відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги: застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України "щодо зменшення витрат на правничу допомогу при наявності усної і необґрунтованої заяви протилежної сторони, в якій не було зазначено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України", оскільки обставини щодо обґрунтованості/необґрунтованості заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та наявності/відсутності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу судами попередніх інстанцій, як вже було зазначено вище у цій постанові, не встановлювались.