ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7357/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баррель Груп",
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі України",
ліквідатор боржника - Арбітражний керуючий Гаращенко Ігор Володимирович,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020
у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючий), Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баррель Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі України"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 17.06.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баррель Груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі України" (далі - ТОВ "Марсєл Енерджі України").
2. 13.01.2021 постановою Господарського суду міста Києва визнано банкрутом ТОВ "Марсєл Енерджі України", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича та вирішено інші процесуальні питання.
3. 15.02.2021, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 та закрити провадження у справі.
4. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві стверджує, що судом першої інстанції оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом було прийнято формально; судом не було повно та всебічно з`ясовано обставини справи та не проаналізовано дії керівника боржника, моменту виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів та пасивів, не зазначено момент настання строку виконання вимог для кожного кредитора, відсутній висновок чи відбулося порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
5. Щодо порушеного права ГУ ДПС у м. Києві, апелянт вказував, що оскаржувана постанова суду першої інстанції хоча і не позбавляє контролюючий орган можливості провести перевірку боржника відповідно до п.п. 78.1.7 Податкового кодексу України, однак позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками такої перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.
6. 19.03.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/7357/20, справу призначено до розгляду. Зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві надати докази, які підтверджують його правовий статус учасника справи про банкрутство.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
7. 19.05.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 - закрито.
8. Суд апеляційної інстанції, із посиланням на правові позиції у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19 (щодо порядку набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство) дійшов висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №910/7357/20 про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, а рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справі процесуальних документів, зокрема на оскарження постанови Господарського суду м. Києва від 13.01.2021 у справі №910/7357/20, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
9. Також, апеляційний господарський суд зауважив, що оскільки провадження у даній справі про банкрутство було відкрито за заявою кредитора, то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство та послався на правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19 та від 15.05.2020 у справі №908/2717/19.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. 09.06.2021 ГУ ДПС у м. Києві подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 910/7357/20 про закриття апеляційного провадження.
11. В касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві стверджує про безпідставність порушення судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство боржника та визнання його в подальшому банкрутом.
12. ГУ ДПС у м. Києві вважає, судом апеляційної інстанції не взято до уваги ту обставину, що оскаржувана постанова суду першої інстанції містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС у м. Києві у відповідних правовідносинах, та посилається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції хоча і не позбавляє контролюючий орган можливості провести перевірку боржника відповідно до п.п. 78.1.7 Податкового кодексу України, однак позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками такої перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду щодо звільнення боржника від обов`язку щодо сплати податків і зборів після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, наведену у постановах від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.
13. 18.06.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В.
14. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7357/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2021.
15. 08.07.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків.
16. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7355/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.08.2021.
17. 06.08.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві за вх. № 5915/2021 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7355/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.08.2021.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
19. 19.08.2021 до Верховного суду від ліквідатора "Марсєл Енерджі України" арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій ліквідатор стверджує про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.
20. Ліквідатор вказує, що ГУ ДПС у м. Києві не учасником даної справи по банкрутство та не має права подавати апеляційну скаргу на судові рішення у даній справі. Також ліквідатор вважає безпідставними доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції позбавляє його права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками перевірки зі сплати податків, зборів та внеску та наголошує на тому, що контролюючий орган мав достатньо часу (з 17.06.2020) для проведення будь-яких перевірок, нарахування грошових зобов`язань та звернутися до господарського суду із заявою з вимогами до боржника, однак чого ним зроблено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
22. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження на постанову господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
23. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
24. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
25. За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
26. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
27. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
28. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
29. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
30. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
31. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
32. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
33. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.
34. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
35. Частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
36. Частиною п`ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
37. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
38. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
39. Так, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
40. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
41. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
42. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
43. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
44. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
45. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.
46. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
47. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
48. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
49. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
50. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
51. У даній справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Марсєл Енерджі України" не включались та не визнавались, отже скаржник не має статусу конкурсного кредитора у даній справі про банкрутство.
52. Верховний Суд відзначає, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
53. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
54. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
55. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
56. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
57. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
58. Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
59. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
60. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
61. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.
62. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 питання про права, інтереси та(або) обов`язки ГУ ДПС у м. Києві не вирішувалося, як і відсутні в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про права та обов`язки скаржника.
63. Доводи ГУ ДПС у м. Києві, що, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що оскаржувана постанова суду першої інстанції містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС у м. Києві, оскільки позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів із посиланням на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє та зазначає таке.
64. У наведених скаржником постановах Верховного Суду предметом касаційного перегляду були кредиторські вимоги контролюючого органу до боржника, що складаються із нарахованої кредитором заборгованості зі сплати податків, в тому числі нарахованої після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У цих справах, судом касаційної інстанції наведено висновок про те, що системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
65. При цьому, Суд відмічає, що аналогічне положення міститься в частині першій статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019, положення якого підлягають застосуванню у даній справі про банкрутство.
66. Верховний Суд звертає увагу, що наслідки визнання боржника банкрутом, в тому числі щодо відсутності обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), не означають безпосереднього та безумовного впливу самої постанови про визнання боржника банкрутом на права, інтереси та (або) обов`язки контролюючого органу, а отже і не дають безумовного права такому органу на апеляційне оскарження прийнятої постанови місцевого господарського суду.
67. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі № 910/7357/20 про банкрутство ТОВ "Марсєл енерджі України", а оскаржуваною постановою про визнання боржника банкрутом не вирішувались питання про права та інтереси та(або) обов`язки скаржника, отже ГУ ДПС у м. Києві не наділено правом на апеляційне оскарження у даній справі постанови про визнання боржника банкрутом.
68. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправомірності закриття апеляційним господарським судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишенні в силі законної та обґрунтованої ухвали суду апеляційної інстанції.
69. Доводи касаційної скарги щодо безпідставності відкриття провадження у даній справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі не стосуються об`єкту касаційного оскарження у даній справі - ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
71. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.