ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/253/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 (суддя Смородінова О.Г.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В., Будішевська Л.О., Таран С.В.)
у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація) в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"(далі - Філія)
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі - Нібулон)
про стягнення коштів.
ВСТУП
1. Протягом вересня - грудня 2019 року чотири судна Нібулону проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом.
2. Адміністрація визначила це як комерційні вантажні рейси та нарахувала Нібулону як власнику суден канальний збір (лише за судно "Святий Миколай") та збір за послуги служби регулювання руху суден (СРРС).
3. Однак вказані збори не були сплачені Товариством, у зв`язку з чим Адміністрація звернулась до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.
4. Суд першої інстанції задовольнив позов Адміністрації, суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін. Нібулон звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- яким чином визначається належність судна до певної групи (зокрема груп А, Е) з метою стягнення канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден;
- що таке вантажні судна та вантажні операції;
- що таке морський порт (суб`єкт господарювання чи певна акваторія);
- які судна належать до об`єктів портової інфраструктури (судна портового та службового допоміжного флоту); які операції вони виконують;
- чи належать до об`єктів портової інфраструктури всі судна портового флоту, в тому числі перевантажувачі, незалежно від форми власності, які виконують роботи в акваторії порту (судна портового та службового допоміжного флоту);
- чи впливає вихід суден у спільному каравані на визначення групи, до якої таке судно входить;
- чи є трудові відносини між стороною та її адвокатом та не зазначення в довіреності статусу адвоката перешкодами для представництва адвокатом цієї сторони в суді.
6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. У період з 08.09.2019 по 28.12.2019 судна, що належать Нібулону ("Святий Миколай", "Нібулонівець", "Нібулонівець-2" та "Нібулон МАКС") неодноразово проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом.
8. Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал належать Адміністрації на праві господарського відання.
9. Судна "Святий Миколай", "Нібулонівець" та "Нібулонівець-2" на виконання зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу зерна, укладених Нібулоном (на умовах поставки FOB - термінал ТОВ СП "Нібулон", м.Миколаїв та/або морський порт Миколаїв) здійснювали перехід на зовнішній рейд морського порту Миколаїв для здійснення операцій з довантаження морських торговельних суден, які належали нерезидентам.
10. Судновласником (Нібулоном) класифікаційним товариством вибрано Регістр судноплавства України. У класифікаційних свідоцтвах суден зазначено:
- судно "Святий Миколай" належить до типу "кранове судно", в символі класу зазначено "Crane vessel";
- судно "Нібулонівець-2" належить до типу "несамохідний перевантажувач", в символі класу зазначено "плавкран";
- судно "Нібулонівець" належить до типу "кран плавучий", в символі класу зазначено "плавкран";
- судно "Нібулон МАКС" належить до типу "навалювальне, перевантажувач" в символі класу " навалювальне-перевантажувач".
11. Метою проходу каналами було визначено:
- судна "Святий Миколай" - "для вантажних операцій" (вхід в порт/вихід з порту) "після вантажних операцій", вимушений захід" (вхід в порт/вихід з порту), судно здійснювало переходи в баласті;
- судна "Нібулонівець" - "буксирування" (за допомогою інших суден), судно здійснювало переходи в баласті;
- судна "Нібулонівець-2" - "буксирування" (за допомогою інших суден), судно здійснювало переходи в баласті;
- судна "Нібулон МАКС" - "під навантаження", "під розвантаження", "для вантажних операцій", "після вантажних операцій" при цьому під час більшості проходів судно мало відповідний вантаж (в т.ч. на вході та/або виході з порту).
12. Адміністрацією був нарахований Нібулону канальний збір та збір за послуги з регулювання руху суден.
13. На оплату нарахованих зборів Адміністрація виставила Нібулону рахунки, загальна сума яких складала 79 680,45 грн.
14. Відповідні рахунки були оплачені Нібулоном частково - у сумі 30 056,71 грн (за фактами здійснення суднами "Святий Миколай", "Нібулонівець" та "Нібулонівець-2" вантажних комерційних рейсів на виконання зовнішньоекономічних контрактів).
Короткий зміст позовних вимог
15. Адміністрація звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства 49 623,74 грн.
16. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що судна Товариства виконують комерційні вантажні рейси та належать до групи А, як кранові судна та несамохідні плавучі крани, які здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
17. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 14.01.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, позов задовольнив частково: закрив провадження у справі за відсутністю предмета спору у частині позовних вимог щодо стягнення з Нібулону на користь Адміністрації заборгованості в розмірі 14 791,01 грн; стягнув з Нібулону на користь Підприємства заборгованість у розмірі 34 832,73 грн.
18. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- критерієм для віднесення суден до тієї чи іншої групи є мета, з якою судно заходить до порту; одне й те саме судно за певних умов дійсно може бути віднесено і до групи А, і до групи Е (суден портофлоту),
- у разі виконання судном, яке навіть відноситься до групи Е (судна портофлоту), комерційних вантажних рейсів, таке судно в цілях сплати збору вважається таким, що належить до групи А;
- судна відповідача здійснювали вантажні операції (довантаження судна), а не забезпечувало виробничу та господарську діяльність порту;
- судна Нібулону належать до вантажних суден і здійснювали суднозахід до морського порту з метою виконання комерційних вантажних рейсів; вантажні/перевантажувальні операції здійснювались на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів Нібулону (перевантаження зерна, проданого Нібулоном, на судна покупців); зазначене переміщення не можна вважати некомерційною діяльністю, оскільки це було виконання зовнішньоекономічних контрактів, а не перевезення власного товару між власними складами для власних потреб споживання;
- при нарахуванні зборів баржо-буксирним складам, караванам та іншим складеним плавучим суднам, до яких належать і судна Нібулону, нараховується збір за всі складові і при цьому умовний об`єм дорівнює сумі об`ємів окремих елементів, без аналізу типу кожного судна окремо, без виведення зі складу каравану плавкранів та інших суден; рухаючись в каравані всі судна здійснюють один процес, всі вони знаходяться у зв`язку та всі виконують вантажну операцію.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
19. У касаційній скарзі Нібулон просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Адміністрації.
20. В обґрунтування вимог касаційної скарги Нібулон посилається на таке:
- судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.05.2019 у справі №915/1054/17 щодо застосування ст. ст. 1, 18, 19, 23 Закону "Про морські порти України", наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" (далі - Наказ №316) в частині віднесення до об`єктів портової інфраструктури всіх суден портового флоту, в тому числі перевантажувачів, незалежно від форми власності, які виконують роботи в акваторії порту, перелічені в таблиці-додатку до листа Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17; у вказаних висновках Верховного Суду враховано проведення реформи морської портової галузі, відповідно до якої морським портом є не суб`єкт господарювання, а межі, в яких здійснюють діяльність суб`єкти всіх форм власності;
- судна відповідача задіяні в технологічних процесах його господарської діяльності в межах акваторії порту та на підходах до нього і відносяться до об`єктів портової інфраструктури та, відповідно є суднами портового та службового допоміжного флоту, а отже, віднесені до групи Е (відповідно до листа Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17);
- судна Нібулона підпадають під визначення портофлот і є об`єктами портової інфраструктури як судна, які забезпечують надання послуг та іншої господарської діяльності в межах акваторії порту та на підходах до нього; Адміністрація незаконно відмовляє у визнанні суден відповідача портофлотом внаслідок того, що Нібулон (судновласник) не відноситься до підприємств державної форми власності, це є проявом дискримінаційного ставлення;
- судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.12.2018 у справі №916/112/18 та від 07.05.2019 у справі №915/1054/17 про те, що нарахування портових зборів залежить від групи, до якої належить судно відповідно до додатку 1 до Наказу №316; натомість суди застосували положення Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України в редакції, що була прийнята пізніше виникнення спірних правовідносин, та без урахування того, що окремі застосовані положення вказаних Правил не підлягають застосуванню до відносин, що склались;
-судна Нібулону не здійснювали комерційних вантажних/вантажопасажирських рейсів (перевезення вантажу за плату, на які укладено відповідні договори), оскільки вантажовідправником, вантажоодержувачем, вантажовласником, судновласником та перевізником зерна (вантажу) у цій справі є саме Нібулон, відповідно, в цьому випадку мало місце внутрішньогосподарське переміщення вантажів власним транспортним засобом без укладання відповідного договору та отримання плати за це;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.12.2018 у справі №9901/736/18, від 01.07.2020 у справі №320/5420/18 щодо застосування ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ордер/доручення на представництво інтересів адвокатом є похідними від договору на надання правничої допомоги та можуть бути оформлені лише на підставі вже укладеного договору);
- суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.11.2019 у справі №817/66/16 про те, що не допускається надання адвокатом правової допомоги лише на підставі довіреності без укладення договору про надання правової допомоги, крім випадків, визначених ст. 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.07.2018 у справі №910/9224/17, від 16.03.2021 у справі №500/2433/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.02.2020 у справі №0440/5632/18, в ухвалах від 26.03.2018 у справі №915/907/17, від 19.12.2019 у справі №910/22971/17 (Верховний Суд звертає увагу на допущену відповідачем описку, адже за результатами розгляду справ №915/907/17 та №910/22971/17 Верховний Суд ухвалив не постанови, а ухвали від 26.03.2018 та від 19.12.2019 відповідно) щодо застосування ст.ст. 13, 14, 15, ч. 2 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України про те, що адвокат є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є найманим працівником;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права щодо реалізації адвокатом права на представництво в порядку Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі довіреності, виданої на юрисконсульта, в порядку реалізації трудових обов`язків юрисконсульта, які виникають на підставі трудового договору та норм Кодексу законів про працю України;
- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів: (і) доказом критерію тип судна є відповідна інформація з Класифікаційного свідоцтва з графи "Тип" та визначений Класифікаційним товариством "клас судна з символом"; у той же час суд апеляційної інстанції для визначення типу суден застосував інформацію з інших граф; (іі) суд помилково визнав належним доказом наявності повноважень на представництво довіреність, видану на провідного юрисконсульта, тобто представнику, який діє на підставі трудового договору, а не договору про надання правничої допомоги;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема: 1) лист Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17 щодо суден які належать до групи портфлоту (група Е); 2) висновок експерта від 11.12.2019 № 01/11-2019 про те, що нарахування Філією портового збору та збору за послуги СРРС не відповідає вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу №316 та наказу Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966 "Про затвердження тарифів на послуги з регулювання руху суден"; 3) висновок у галузі права Національного унніверситету "Одеська юридична академія" щодо застосування аналогії закону, аналогії права стосовно терміну "комерційні вантажні рейси"; 4) лист Адміністрації від 21.05.2020 № 1753/10-01-01/Вих щодо відсутності договору між адвокатом Павленком І.В. та Адміністрацією.
21. У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація просить залишити касаційну скаргу Нібулону без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін відповідно до такого:
- посилання скаржника на Закон "Про внутрішній водний транспорт" в обґрунтування звільнення суден Нібулону від канального збору є помилковими, оскільки вказаний нормативно-правовий акт станом на момент виникнення спірних відносин не набрав законної сили; канальний збір був нарахований лише щодо судна "Святий Миколай", як такого, що відповідно до наданого відповідачем класифікаційного свідоцтва, має режим плавання "Внутрішні водні шляхи з морським режимом судноплавства", інші судна звільнені від сплати канального збору; їм нарахований лише збір за послуги СРРС;
- правовідносини у справі № 915/1054/17 не є подібними до справи, що розглядається, оскільки спірними суднами виконувались інші операції - портове буксирування (швартування, відшвартування, переставлення (перешвартування), однак у цій справі мають місце вантажні операції;
- судна Нібулону фактично призначені для виконання вантажних робіт та виконують на рейді порту вантажні операції на виконання умов зовнішньо-економічних договорів, укладених Товариством (перевантажують на борт іноземного судна реалізоване Нібулоном зерно);
- перевантаження / довантаження зерна на рейді на виконання умов контракту є однією із складових господарської діяльності Нібулону з метою реалізації продукції (одержання прибутку), де вантажні роботи входять до ціни товару, тому зазначені вантажні операції не можна вважати некомерційною діяльністю;
- судна Товариства віднесено до вантажних суден, а оскільки вони здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій, вони належать до категорії А;
- судна Нібулону входять до складу каравану, що підтверджується розрахунком простроченої заборгованості, де в графі "Судно (караван)" вказуються всі елементи такого каравану, до якого входять спірні судна відповідача;
- лист Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17 не є таким, що повинен враховуватись судами, оскільки він не є нормативним актом, а також містить роз`яснення щодо типу суден в межах конкретних відносин;
- висновок у галузі права Національного університету "Одеська юридична академія", на який посилається скаржник, не є доказом / джерелом права відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а тому суди не зобов`язані враховувати його при прийнятті рішень; висновок експерта від 11.12.2019 №01/11-2019 не відповідає ст. 98 ГПК, оскільки його предметом фактично є питання права;
- адвокат Павленко І.В. наділений повноваженнями бути представником Адміністрації на підставі довіреності відповідно до ст. 59 ГПК (малозначні справи), вимога щодо укладання договору про надання правничої допомоги з адвокатом не є обов`язковою в цій категорії справ; крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.20.2018 у справі № 908/1101/17, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить вимог вказувати в довіреності статус представника як адвоката.
22. Нібулон надав суду додаткові пояснення щодо касаційної скарги, відповідно до яких підтримує власні доводи, викладені в касаційній скарзі.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
23. Верховний Суд ухвалою від 15.06.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Нібулону, призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правових підстав нарахування Адміністрацією зборів
24. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні судна належать до групи А, у зв`язку з чим Адміністрацією правильно було нараховано Нібулону канальний збір та збір за регулювання руху суден. Натомість скаржник посилається на те, що належні йому судна належать до групи Е, а саме до категорії суден портового флоту, а тому мають бути звільнені від сплати вказаних зборів.
25. Для правильного вирішення справи необхідно перш за все встановити, які правові підстави визначені законодавством України для нарахування відповідних зборів.
26. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону "Про морські порти України" морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.
Канальний збір
27. Частинами 1 та 3 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.
28. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ч. 2 ст. 22 Закону "Про морські порти в Україні").
29. Порядок справляння та ставки канального збору передбачені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316 (далі - Порядок №316). Порядок та відповідні тарифи надання послуг з регулювання руху суху суден передбачені Порядком надання послуг з регулювання руху суден, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291, та Тарифами на послуги з регулювання руху суден, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966 (далі - Наказ №966).
30. Відповідно до п. 1.3 Порядку №316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
31. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку (п.п. 3.3. та 3.4. Порядку №316).
Збір за регулювання руху суден
32. У морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством, зокрема послуги з регулювання руху суден (ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону "Про морські порти України"). Послуги, визначені у частині третій цієї статті, надаються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ч. 4 ст. 19 Закону "Про морські порти України").
33. Із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону (п. 4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291). Тарифи на послуги з регулювання руху суден (збір за послуги служби регулювання руху суден) справляються в морських портах/морських терміналах із суден, групи яких зазначені у додатку 1 до цих Тарифів (п. 1.1. Наказу №966).
Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти/морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (п. 2.1. Наказу №966).
Групи суден
34. Додатком 1 до Порядку №316 та додатком 1 до Наказу №966 визначено групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори, згідно з якими:
(і) до групи А віднесені вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди;
(іі) до групи Б - пасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані ними;
(ііі) до групи В - ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море", що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки;
(iv) до групи Г - несамохідні судна (крім барж);
(v) до групи Д - судна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт /ремонту на /з судноремонтні /судноремонтних підприємства /підприємств (бази/баз) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів)
(vі) до групи Е - інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій).
35. З наведеного вбачається, що визначальною ознакою суден, що належать до групи А, відмінних від плавучих споруд, є: 1) віднесення таких суден до категорії вантажних; 2) наявність мети суднозаходу - виконання вантажних операцій (крім окремих суден, що належать до групи В - річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки).
36. Вантажне судно - судно, що не є пасажирським (п. 2.3. Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України від 11.06.2004 №159). Судна групи Е фактично належать до категорії вантажних суден як такі, що не є пасажирськими. Відповідно, у разі виконання такими суднами вантажних операцій, вони фактично належатимуть до групи А.
37. Тобто ключовим критерієм для віднесення судна до тієї чи іншої групи є не тип судна за судновими документами, категорія судна (вантажне) чи його належність до портової інфраструктури, а мета, з якою судно заходить до порту, і операції, які воно виконує (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі №915/1054/17, п. 4.7 та від 18.12.2018 у справі №916/112/18, п. 4.14).
Звільнення від сплати зборів
38. Судна групи Е звільняються від сплати: корабельного, канального, адміністративного та санітарного портових зборів (п.п. 2.3, 3.7, 7.5, 8.3 Порядку №316).
39. Також судна групи Е (крім суден, які проходять ходові випробування) звільняються від сплати збору за послуги з регулювання руху суден (примітка 1 до Додатка 2 Наказу №966).
Щодо належності суден Товариства до категорії вантажних
40. Як вже зазначалось, здійснення вантажних операцій є характерним для суден групи А (додаток 1 до Порядку №316 та додаток 1 до Наказ№966). Так, до суден групи А належать вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу торговельного мореплавства технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нібулоном як судновласником для вказаних цілей обрано Регістр судноплавства України, до завдань якого належить в тому числі класифікація морських і річкових суден (п.6 Положення про Регістр судноплавства України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814).
43. Вантажним судном є будь-яке судно, що не є пасажирським (суховантажне, наливне, транспортний рефрижератор, криголам, буксир, штовхач, рятувальне, технічного флоту, кабельне, промислово-транспортне, спеціального призначення та інше непасажирське судно) (п. 1.2.1.1. Правил класифікації та побудови суден (Частина І. Класифікація. Том 1), виданих Регістром судноплавства України).
44. Як зазначає Нібулон у своїй касаційній скарзі, відповідно до класифікаційних свідоцтв, які в розумінні ст. 35 Кодексу торговельного мореплавства України є судновими документами, судно "Святий Миколай" належить до типу "кранове", судно "Нібулонівець" належить до типу "плавкран", судно "Нібулонівець-2" належить до типу "несамохідний перевантажувач" (символ класу "плавкран"), судно "Нібулон МАКС" належить до типу "навалювальне, перевантажувач".
45. Відповідно до п. 1.2.1.1. Правил класифікації та побудови суден (Частина І. Класифікація. Том 1) виданих Регістром судноплавства України:
- плавучий кран (плавкран) - кранова споруда на плавучій основі понтонного або близького до нього за формою типу, призначена для виконання вантажопідіймальних і технологічних (монтажних, підводних, гідротехнічних, аварійно-рятувальних, укладання трубопроводів і т.п.) операцій, яка може бути використана також і для транспортування вантажів на палубі і/або і трюмі;
- кранове судно - те саме, що і плавучий кран, але на плавучій основі з судновими або близькими до суднових обводами;
- навалювальне судно - судно, яке призначене переважно для перевезення сухих вантажів навалом, включаючи такі типи суден, як рудовози та комбіновані судна.
46. Вантажними операціями є операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу (п. 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 №348, та розд. 3 Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 14.12.1998 №497).
47. Таким чином, всі чотири судна належать до категорії вантажних суден, які можуть здійснювати вантажні операції, а відтак, можуть належати як до групи А, так і до групи Е (судна портового флоту) залежно від того, чи здійснюють вони суднозахід з виконанням вантажних операцій.
48. Суди попередніх інстанцій встановили, а Нібулон не спростував того, що належні йому судна "Святий Миколай" та "Нібулон МАКС" здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій. При цьому Нібулон не давав аргументів того, що окремі суднозаходи вказаних суден були здійснені без мети виконання таких вантажних операцій. Відповідно, вказані судна для цілей нарахування канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден є такими, що належать до групи А, відтак, Адміністрація правомірно нарахувала збір таким суднам.
49. Також суди встановили, що кранові судна "Святий Миколай", "Нібулонівець" та "Нібулонівець-2" були задіяні на зовнішньому рейді морського порту в операціях з довантаження морського торгівельного судна в рамках зовнішньо-економічних контрактів - умови поставки FOB (франко-борт - термінал ТОВ СП "НІБУЛОН", Миколаїв, Україна та/або морський порт Миколаїв).
50. Згідно з правилами Інкотермс 2010 (Incoterms 2010, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, видання Міжнародної Торгової Палати №560) термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв такого порту. При цьому до моменту переходу товару через поручні судна всі витрати, пов`язані з цим товаром, несе саме продавець (ст. А6 та Б6). Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
51. Відтак, до моменту відвантаження товару на борт судна перевізника в терміналі ТОВ СП "НІБУЛОН" та/або в порту Миколаєва операції, метою яких є здійснення переміщення товару (вантажу) на борт такого перевізника є виконанням Нібулоном відповідного зовнішньоекономічного контракту - складовою господарської діяльності Нібулону, направленої на отримання прибутку.
52. При цьому чинне законодавство не містить прямої вимоги про те, що для того, щоб метою суднозаходу було здійснення вантажних операцій, такі судна в момент заходу мають бути завантаженими, оскільки такий вантаж може перебувати поза межами території, проходження якої має наслідком нарахування відповідних зборів. При цьому сам факт прямування суден до місця перебування вантажу з метою його наступного переміщення на борт перевізника є частиною виконання Товариством зовнішньоекономічного контракту на умовах FOB (франко-борт).
53. Тому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належні Нібулону судна фактично здійснювали суднозахід з метою виконання вантажних операцій, у зв`язку з чим для цілей нарахування канального збору та збору служби регулювання руху суден у цій справі вони належать до групи А.