ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
справа №420/10502/20
адміністративне провадження № К/9901/16102/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В., Яковлев О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард", в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватно виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2020 року № 62256992.
В обґрунтування позову зазначено, що приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ, боржником за яким є фізична особа, виключно за місцем проживання, перебування цього боржника у межах відповідного виконавчого округу. Враховуючи, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого органу міста Києва наявне майно, що належить позивачу та не врахував, що місцем реєстрації (проживання) позивача є місто Одеса, відповідач порушив статтю 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягувачем до відповідача подано документ, який підтверджує, що майно боржника, грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Павелків Т.Л. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень положень законодавства з боку приватного виконавця при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2020 року ВП № 62256992 на підставі виконавчого напису.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого від 03 червня 2020 року № 62256992.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що приватним виконавцем порушено правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
В обґрунтування касаційної скарги скаржниця указує на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, в частині застосування статті 24 Закону № 1404-VIII, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржниця вказує, що на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 1825/5 від 01 червня 2020 року, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач до 09 червня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З 09 червня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
29 грудня 2012 року між ПАТ "Банк Русский Стандарт" та позивачем укладено кредитний договір № 102999879.
АТ "Банк Форвард" є правонаступником ПАТ "Банк Русский Стандарт".
05 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вчинено виконавчий напис №1077 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 16 228,12грн. на підставі кредитного договору від 29 грудня 2012 року № 102999879.
У виконавчому написі вказано, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що юридична адреса АТ "Банк Форвард" м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
03 червня 2020 року до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни звернувся із письмовою заявою представник АТ "Банк Форвард" про відкриття виконавчого проваджень на підставі виконавчого напису №1047 вчиненого 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. щодо стягнення з позивача на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості.
АТ "Банк Форвард" зазначено про заборгованість позивача по рахунку НОМЕР_2 за кредитним договором № 102999879 від 29 грудня 2012 року у розмірі 16228,12 грн.
03 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження № 62256992 з примусового виконавчого напису від 25 лютого 2020 року №1047 про стягнення з позивача на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 17 078,12грн.
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону N 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон N 1403-VIII).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону N 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону N 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Cтаттею 24 Закону N 1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до вимог статті 89 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон N 3425-XII) у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема, строк пред`явлення виконавчого напису до виконання
Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N1302/29432; далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов.
Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.