ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 461/1282/17
адміністративне провадження № К/9901/44049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 461/1282/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів" до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Міської комісії з безпеки дорожнього руху м. Львова в особі Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання протиправними дій та скасування рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,)
Короткий зміст позовних вимог
1.20 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Міської комісії з безпеки дорожнього руху м. Львова в особі Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху в частині п.30 протоколу №10 від 10 серпня 2016 року, щодо зміни організації дорожнього руху на пр. Чорновола (нанесення розмітки та встановлення дорожніх знаків відповідно до схеми, згідно якої визначено місце зупинки громадського транспорту за адресою: м. Львів, пр. В.Чорновола, 7 перед перехрестям з вул.. Ваговою, та обмежено паркувальний майданчик (заїзну кишеню) перед Готелем "Львів");
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1094 від 28 листопада 2016 року в частині п.10 додатку до нього щодо доповнення п.705-1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27 червня 2014 року №487 щодо облаштування зупинки громадського транспорту по непарній стороні пр. В.Чорновола перед перехрестям з вул. Ваговою у м. Львові.
2. Позивач загалом вважає, що дії відповідачів по визначенню місця зупинки створюють перешкоди для господарської діяльності ТОВ "Готель Львів", основним видом якого є надання послуг з проживання. Функціонування зупинки унеможливлює під`їзд до готелю легкових автомобілів та автобусів з туристами, дії відповідача по вибору місця зупинки ставлять позивача в нерівні умови по відношенню до інших готелів, перешкоджаючи таким чином конкуренції на ринку готельних послуг.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3.19 червня 2017 року Галицький районний суд м. Львова вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху в частині п.30 протоколу №10 від 10 серпня 2016 року, щодо зміни організації дорожнього руху на пр. Чорновола (нанесення розмітки та встановлення дорожніх знаків відповідно до схеми, згідно якої визначено місце зупинки громадського транспорту за адресою: м. Львів, пр. В.Чорновола, 7 перед перехрестям з вул.. Ваговою, та обмежено паркувальний майданчик (заїзну кишеню) перед Готелем "Львів")
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1094 від 28 листопада 2016 року в частині п.10 додатку до нього щодо доповнення п.705-1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27 червня 2014 року №487 щодо облаштування зупинки громадського транспорту по непарній стороні пр. В.Чорновола перед перехрестям з вул. Ваговою у м. Львові.
4. 12 липня 2017 року Галицький районний суд м. Львова ухвалив додаткову постанову, якою вирішив:
Визнати протиправним і скасувати п.30 рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 10 серпня 2016 року щодо організації схеми дорожнього руху по пр. В. Чорновола, вул. Вагова, вул. Куліша в частині встановлення дорожнього знаку 5.7.2. "Виїзд на дорогу з одностороннім рухом", перехресті вул. Вагова - вул. Куліша та дорожнього знаку 5.5. "Дорога з одностороннім рухом", на перехресті вул. Зернова - Куліша - Балабана та дозволити таким чином проїзд автотранспортну клієнтів Готелю "Львів" з пр. В.Чорновола, 7 по вул. Ваговій, вул. Куліша в господарський двір готелю.
5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржені позивачем в частині рішення виконавчого органу місцевого самоврядування були прийняті всупереч низки державних будівельних норм, без урахування розміщеного на вулиці готелю та наслідків розміщення навпроти його входу зупинки громадського транспорту для його господарської діяльності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. 30 листопада 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.
Скасувати постанову Галицького районного суду міста Львова від 19 червня 2017 року та додаткову постанову Галицького районного суду міста Львова від 12 липня 2017 року у справі № 461/1282/17.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів" відмовити.
7. Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що облаштування зупинки транспорту загального користування на території, яка перебуває у власності громади міста Львова, жодним чином не порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 12 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів".
У касаційній скарзі позивач просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 461/1282/17 скасувати та залишити в силі постанову Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року.
Касатор зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно, ігноруючи обставини справи та наявні докази, дійшов до висновку про відсутність порушення прав позивача, мешканців готелю, в зв`язку з тим, що зупинку було облаштовано на території, що перебуває у власності громади м. Львова. У касаційній скарзі позивач наводить доводи щодо неможливості розташування цієї зупинки без порушень державних будівельних норм.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів".
10. 22 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 27 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. 10 серпня 2016 року рішенням міської комісії з безпеки дорожнього руху Львівської міськради, викладеного в п.30 протоколу № 10 від 10 серпня 2016р. коло будівлі готелю та паркувального майданчику (заїзної кишені) ТОВ "Готель "Львів" за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 7 Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради було зобов`язано виконати нанесення розмітки та встановити дорожні знаки відповідно до поданої схеми. Згідно останньої повинно бути:
- ліквідовано частину паркувального майданчика (заїзна кишеня) ТОВ "Готель "Львів";
- навпроти входу в Готель "Львів" розміщено дорожній знак 5.41.1. "Місце зупинки автобуса";
- перед перехрестям пр. В. Чорновола з вул. Ваговою, поряд із закінченням будівлі готелю, повинен бути встановлений дорожній знак 5.41.2. "Кінець зупинки автобуса";
- перед паркувальним майданчиком (заїзною кишенею) - дорожній знак 3.35. "Стоянка заборонена".
Отже, перед входом в готель, в напрямку до вул. Вагової, органом місцевого самоврядування прийнято рішення про облаштування зупинки громадського транспорту та зменшення розмірів паркувального майданчика (заїзної кишені) Готелю "Львів".
Листом від 06 жовтня 2016 року Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради повідомив позивача, що питання перенесення зупинки громадського транспорту неодноразово розглядалось на засіданнях міської комісії з безпеки дорожнього руху. В зв`язку з тим, що перед перехрестям з вул. Ваговою є великий пішохідно-транспортний вузол і його перенесення викличе великі обурення мешканців, комісією знайдено найоптимальніший варіант розміщення зупинки коло готелю.
Зазначена комісія діє згідно Положення про міську комісію з безпеки дорожнього руху, затвердженого розпорядженням Львівського міського голови від 02 червня 2003р. № 326 і має право приймати протокольні рішення, щодо організації утримання автомобільних доріг, вулиць, дорожнього руху згідно з комплексними транспортними схемами організації руху, вимогами чинного законодавства.
Виконавчий комітет Львівської міської ради 28 листопада 2016р. ухвалив рішення № 1094, яким вніс зміни до рішення виконавчого комітету № 487 від 27 червня 2014р. "Про затвердження переліку зупинок громадського транспорту загального користування".
Зокрема, пунктом 9 згаданого рішення було вилучено п. 705, яким визначалася зупинка громадського транспорту по пр. В. Чорновола, 7, рішення про влаштування якої було скасоване рішеннями судів, а також пунктом 10 доповнено п. 705-1, згідно якого визначено зупинку громадського транспорту на пр. В. Чорновола (непарна сторона), перед перехрестям з вул. Ваговою.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про автомобільні дороги" одними з основних обовязків органів місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями та дорогами міст, а також організація утримання вулиць і доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
Згідно ст. 21 цього ж Закону органи місцевого самоврядування відповідають за стан вулиць і доріг міста, відповідно до діючих норм, якість їх утримання, розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст, що виникли через їх незадовільний стан.
Згідно статті 6 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
Органи, визначені частиною першою цієї статті, мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.
Відповідно до пункту "а" частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Суд апеляційної інстанції, керуючись зазначеними вище нормами матеріального права, вірно констатував, що проспект на якому розташований готель "Львів", як і паркувальний майданчик з тротуаром належать до комунальної власності громади міста Львова.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" влаштування місць для зупинок транспортних засобів та створення інших об`єктів дорожнього сервісу належить до компетенції власника дороги, вулиці.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону серед основних обов`язків органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
З урахуванням цих норм права, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме до компетенції Львівської міської ради, як власника дороги на проспекті Чорновола у місті Львові, належить питання щодо влаштування зупинки громадського транспорту.
Щодо обставин, які на думку скаржника, унеможливлюють облаштування зупинки громадського транспорту біля місця знаходження готелю "Львів", колегія суддів КАС ВС вважає зазначити наступне.
Як на одну з підстав позивач посилався на існування між сторонами у справі договірних відносин щодо користування спеціальним майданчиком для паркування, що виключає можливість розміщення зупинки громадського транспорту за таких умов.
Судом апеляційної інстанції було проаналізовано договір № 161 П/Т від 11 квітня 2011 року, укладений між Департаментом житлового господарства та інфрастуркути Львівської міської ради та ТзОВ "Готель "Львів", за умовами якого позивачу було надано в користування спеціально визначену ділянку для обслуговування майданчика для паркування на проспекті Чорновола площею 57.5 кв.м на 5 паркомісць.
Так пунктом 5.1 цієї угоди, визначено термін її дії до 31 грудня 2011 року, в той же час у пункті 5.2 передбачено можливість її продовження на наступний термін за наявності на це згоди сторін.
Листом №2503-84 від 24 березня 2014 року Департамент повідомив ТзОВ "Готель "Львів" про те, що термін дії договору продовжено не буде.
З урахуванням вище наведеного та відсутності належної доказової бази на доведення протилежного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо припинення договірних відносин між позивачем та Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого використання позивачем спеціального майданчику для паркування.
За таких обставин суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що орган місцевого самоврядування був вправі прийняти рішення щодо визначення та облаштування зупинки транспорту загального користування на території, що перебуває у комунальній власності.
Доводи ТзОВ "Готель "Львів" про порушення прав мешканців готелю встановленням зупинки громадського транспорту поряд з приміщенням були відхилені судом як безпідставні, та такі, що не ґрунтуються на належних доказах.
Також колегія суддів КАС ВС вважає правильним рішенням суду апеляційної інстанції про відхилення доводів позивача щодо порушення відповідачем норм ДБН В.2.3-5-2001, ДБН 360-92, ДБН В.2.2-20: 2008, з огляду на те, що з преамбули цих нормативно-правових актів, вбачається можливість їх застосовання у випадках нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту, в той час як зупинка на проспекті Чорновола розміщена вже на існуючій вулиці, що унеможливлює застосування вказаних норм ДБН до спірних правовідносин.
У ході перегляду справи, суд апеляційної інстанції також визнав безпідставними твердження позивача про порушення оскарженим рішенням пп. 4.3.1 п. 4.3 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України № 126 від 19 жовтня 2004, у зв`язку з не підтвердженням позивачем обставин перекриття зупинкою евакуаційних шляхів та виходів з готелю жодними доказами, окрім наведення суду міркувань з цього приводу, тим самим висловлюючи власне бачення цієї ситуації.
Крім того проаналізувавши цей довід позивача у розрізі встановлених обставин справи на момент існування порушень законодавства, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно схеми, зупинка розташована на достатній відстані від входу приміщення, а отже побоювання позивача з цього приводу є безпідставними, з чим у свою чергу погоджується колегія КАС ВС.
Також суд апеляційної інстанції вірно констатував недоведення стороною позивача належними та допустимими доказами обставин, пов`язаних з введенням позивача в нерівні умови по відношення до інших суб`єктів господарської діяльності, за наслідками ухвалення відповідачем оскаржених рішень.
Посилання скаржника на порушення відповідачем державних будівельних норм, які, на його думку, полягають у неврахуванні території майданчика, передбаченого для готелю у розмірах залежних кількості його мешканців, не приймаються колегією суддів КАС ВС до уваги, оскільки ці норми мають враховуватися саме при плануванні нового будівництва готелю, а існуючий тротуар загального користування не може розцінюватися у якості майданчику для відвідувачів готелю, при будівництві якого не було його враховано.
Твердження позивача щодо певних незручностей заїзду авто до кишені перед готелем та не передбачення відповідачем умов для неповносправних при вивченні питання розміщення зупинки громадського транспорту саме у цьому місці, не пов`язані з предметом розгляду цієї справи, оскільки у цій справі досліджується питання правомірності розміщення зупинки громадського транспорту, а не дотримання технічних вимог при її облаштуванні.
Доводи позивача з приводу значної інтенсивності руху пасажирського транспорту по вказаній вулиці, що може утворити значне скупчення людей біля входу в готель при використанні пасажирів цієї зупинки та тим самим ускладнити евакуацію мешканців готелю, носять лише характер припущень, оскільки у ході розгляду справи не були підтвердженні належною доказовою базою.
Фактично скаржник у касаційній скарзі наполягає не на неправильному застосуванні судами норм права, а на необхідності переоцінки доказів з урахуванням цих норм, що у свою чергу не входить до завдань Верховного Суду.
Колегія суддів КАС ВС за наслідками вивчення доводів касаційної скарги дійшла висновку, що позивачем не було наведено вагомих доводів, які б могли поставити під сумнів законність розміщення зупинки громадського транспорту.
17. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
18. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду