ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11479/18
адміністративне провадження № К/9901/12747/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Олендера І.Я., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Беспалов О.О., Костюк Л.О.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 08.06.2018 №0066294203; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", від 08.06.2018 №0066284203; податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0066274203, №0066214203, №0066204203, №0066144203, №0066114203, №0066094203, №0066054203.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 позов задоволено.
На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 26 000 грн., витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., комісію за сплату судового збору в розмірі 647,27 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 26 000 грн., витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., комісії за сплату судового збору в розмірі 647,27 грн. задоволено частково: стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 скасовано в частині відмови про стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС понесені ним витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 15 000 грн. В інші частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що витрати ФОП ОСОБА_1 на проведення судово-економічної експертизи підтверджені копією квитанції від 03.07.2018, копією акту приймання-здачі наданих послуг від 17.07.2018, пов`язані з розглядом справи, а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок суб`єкта владних повноважень -відповідача у справі.
12.05.2020 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС) подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Довід ГУ ДПС у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції норми частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС) обґрунтований посиланням на те, що позивачем не доведена необхідність проведення експертизи, а суд не прийняв висновок експерта як доказ у справі.
Верховний Суд ухвалою від 02.06.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи ГУ ДПС, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому процесі встановлено, що ФОП ОСОБА_1 24.07.2018 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС. Разом із позовом позивач подав до суду висновок експерта від 17.07.2018 №14662, зроблений на підставі договору від 03.07.2018 №03072018/1 про проведення економічної експертизи, що укладений з ініціативи ФОП ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр".
Згідно з частинами першою та третьою статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя, п`ята - восьма статті 137 КАС).
Відповідно до частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частинами Перейти до повного тексту