ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
справа №280/6131/19
адміністративне провадження № К/9901/21326/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2020 (головуючий суддя - Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 (головуючий суддя -Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до ГУ Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ФОП ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держпраці (далі також - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП2382/581/АВ/П/ТД-ФС від 13.11.2019 та припис про усунення виявлених порушень №2382/581/АВ/П від 30.09.2019.
Позов обґрунтований тим, що усі цивільно - правові угоди, які були предметом вивчення під час перевірки, містять конкретний осяг робіт, вартість за кожний вид роботи та за весь обсяг взагалі, самі роботи виконувалися громадянами за відсутності будь -якого контролю та організації їх праці з боку ФОП ОСОБА_1 . Надані фізичними особами послуги позивач приймав згідно актів виконаних робіт та оплачував їх. Укладання з громадянами саме цивільно - правових угод, а не трудових договорів пов`язано з специфікою виду діяльності, котрим він займається, - озеленення територій, що періодично обумовлює короткострокову потребу в залученні поряд із найманими працівниками, осіб, які надають послуги на підставі цивільно - правових угод.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2020, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що роботи, які виконувались за цивільно-правовими договорами фізичних осіб з позивачем, не відносяться до робіт підвищеної небезпеки, договори, укладені позивачем з фізичними особами, не мають ознак трудового характеру. Суди також зазначили, що інспектор праці не наділений повноваженнями згідно діючого законодавства надавати юридичну оцінку правочинам, а тому оскільки сторони вільні в укладенні правочинів (цивільно-правових договорів) та дотримуються умов визначених в договорі, відповідач не вправі визначати правову природу даних договорів на свій розсуд. У зв`язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ГУ Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що під час здійснення інспекційних відвідувань інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Інші доводи касаційної скарги викладені заявником стосуються фактичних обставин справи та мотивів оцінки цивільно-правових угод, які, за висновками відповідача, фактично містять ознаки виникнення між позивачем і фізичними особами трудових відносин. Крім іншого, заявник касаційної скарги, зазначив, за обставинами цієї справи вона не є аналогічною зі справою №160/5315/19, у якій Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 виклав правову позицію щодо застосування статей 21, 24 КЗпП України.
Як на підставу касаційного оскарження, відповідач послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою 07.10.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держпраці.
Ухвалою від 30.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2019 року інспектором праці ГУ Держпраці Рубан К.О. відповідно до вимог статті 259 КЗпП України та пунктів 16, 24, 26 Порядку № 823 проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 в частині оформлення трудових відносин з працівниками.
Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 30.09.2019 за № ЗП 2382/581/АВ.
У вказаному акті контролюючим органом відображений висновок про порушення позивачем вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України.
За змістом акту інспекційного відвідування, фактичні обставини, які слугували підставою для висновку про порушення позивачем частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, полягали у тому, що протягом 2019 року 35 осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 допущені позивачем до роботи без укладання трудового договору.
На підставі акту інспекційного відвідування № ЗП 2382/581/АВ від 30.09.2019 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень № 2382/581/АВ/П від 30.09.2019, яким позивача зобов`язано усунути порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України під час оформлення трудових відносин, вживати заходів щодо укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у відповідність до вимог чинного законодавства, строк усунення порушень - один місяць.
Крім того, на підставі акту інспекційного відвідування № ЗП 2382/581/АВ від 30.09.2019 відповідачем прийнято постанову № ЗП 2382/581/АВ/П/ТД-ФС від 13.11.2019, якою до позивача за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 4 381 650,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В касаційній скарзі заявник покликався як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а також на те, що судами помилково враховано при розгляді цієї справи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 160/5315/19.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
Пунктом "а" статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України) .
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Отже, ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295)
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідальність за порушення законодавства про працю