Постанова
Іменем України
30 серпня 2021року
м. Київ
справа № 445/972/17
провадження № 61-478св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року в складі судді Пилип`яка П. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Бойко С. М., Мікуш Ю. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив здійснити реальний поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 : виділити йому підвал, коридор 1-1 площею 1, 1 кв. м, кухню 1-2 площею 7, 3 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 15, 3 кв. м, стягнути з нього на користь ОСОБА_2 38 642 грн за перевищення ідеальної частки у праві власності на житловий будинок; виділити ОСОБА_2 сходи, веранду III, житлову кімнату 1-4 площею 21, 2 кв. м, кухню 1-5 площею 9, 9 кв. м. Також просив надати кожному зі співвласників горище над приміщенням, виділеним їм на першому поверсі, влаштувати на горищі перегородку з неспалимих будівельних матеріалів.
В обґрунтування позову зазначав, що він є власником 2/5 часток житлового будинку АДРЕСА_1, а власником 3/5 частин вказаного будинку є ОСОБА_2 . Фактично він користується приміщеннями, позначеними на плані літерами 1-1, 1-2, 1-3, а відповідач користується приміщення 1-5, 1-4 та ІІІ, підвалом та горищем вони користуються спільно. Між ними існують конфлікти та непорозуміння щодо користування житловим будинком. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено у приватну власність ОСОБА_1 приміщення у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які позначені на плані літерами: 1-1 - коридор площею 6,4 кв. м; 1-2 - кухня площею 7,3 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 15,3 кв. м, підвал площею 14,2 кв. м та частину горища над приміщеннями, виділеними йому на першому поверсі, зі збереженням існуючого входу на горище.
Виділено у приватну власність ОСОБА_2 приміщення у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які позначені на плані літерами: ІІІ - веранда площею 4,5 кв. м, вартістю 34141,0 грн; 1-4 - житлова кімната площею 21,2 кв. м; 1-5 - кухня площею 9,9 кв. м та частину горища над приміщеннями, виділеними йому на першому поверсі, з влаштуванням окремого входу на горище; влаштувати приставну драбину по стіні бокового фасаду до слухового вікна на горищі на фронтовій стіні будинку, при цьому розширивши його (вказані роботи здійснити за рахунок коштів позивача ОСОБА_1 ).
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 влаштувати звукоізолюючу перегородку по межі поділу приміщень в будинку; замурувати дверний проріз між приміщеннями коридору під літ. 1-1 та кухні під літ.1-5; влаштувати на горищі перегородку із легких неспалимих будівельних матеріалів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення його частки власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 41 884 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами періодично виникають спори з приводу спільного володіння майном, відповідно до висновку експерта поділ житлового будинку є технічно можливим в межах приміщень, якими фактично користуються сторони, такий поділ не порушує права відповідача, оскільки частини будинку є відокремленими та самодостатніми, обладнані окремими виходами та протягом тривалого часу використовуються кожним з них, тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що в основу судових рішень був покладений висновок судової будівельно-оціночної експертизи від 20 серпня 2018 року № 4292/4309, яким був запропонований один технічно можливий, на думку суду, варіант поділу будинку між сторонами. Він заперечував проти цього, оскільки проведена експертиза є поверхневою, у висновку не міститься посилання на відповідні ДБН, норми та правила, при проведенні експертизи експерт не надав відповіді на всі поставлені судом питання.
Встановивши під час розгляду справи ту обставину, що експерт не надав вичерпну відповідь на всі поставлені йому запитання, суд повинен був призначити додаткову або повторну експертизу.
В матеріалах справи відсутні погодження з компетентними органами щодо можливості здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при поділі спірного будинку, тому оскаржувані рішення є незаконними і необґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду вбачається, що його ухвалено 18 листопада 2019 року, однак в порушення статті 366 ЦПК України апеляційний суд учасників справи в судове засідання, призначене на 18 листопада 2019 року, не викликав. Про вказане судове засідання сторони обізнані не були.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Золочівського районного суду Львівської області.
21 лютого 2020 року справа № 445/972/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.