Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 445/771/18
провадження № 61-953св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська Оксана Орестівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 11 липня 2019 року в складі судді Пилип`як П. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Шеремети Н. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який доводився рідним братом та дядьком позивачів, відповідно вони
є спадкоємцями другої та п`ятої черги за законом. Заповіту спадкодавець не склав. Після його смерті вони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, де дізналися, що крім них із такою заявою також звернулася дружина померлого ОСОБА_3, яка є спадкоємицею першої черги за законом.
Вказують, що відповідач з 2015 року з ОСОБА_4 не проживала, так як перейшла проживати до своєї рідної сестри в сусіднє село. Спільних дітей
у подружжя не має. Зазначають, що ОСОБА_4 був особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, одним із діагнозів, зокрема, був вроджений вивих правої стегнової кістки, функціонально привідна контрактура в правому колінному суглобі, і вони постійно опікувалися ним та надавали йому необхідну допомогу протягом усього життя, здійснили поховання. Фактично померлому
ОСОБА_4 його важкий стан здоров`я завдавав великих складностей, він не міг забезпечувати себе, потребував стороннього догляду та підтримки. Вони купували йому необхідні продукти, одяг, лікарські засоби, систематично відвідували його, готували йому їжу, прибирали в будинку, стежили та, при необхідності, забезпечували належний стан будівлі, підсобних приміщень та господарства. Дружина ж ОСОБА_4 також була похилого віку та потребувала сторонньої підтримки, а тому не могла здійснювати догляд за чоловіком. Вважали, що в силу статті 1259 ЦК України вони мають право на зміну черговості одержання права на спадкування.
Посилаючись на вказані обставини просять суд змінити черговість одержання права на спадщину після смерті ОСОБА_4 та надати їм право на спадкування разом з спадкоємцями першої черги.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 11 липня
2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивачі не надали суду належних, допустимих, безспірних та переконливих доказів на підтвердження перебування померлого
ОСОБА_4 у безпорадному стані протягом тривалого часу та його потреби у зв`язку із цим у сторонньому догляді та того, що вони протягом тривалого часу опікувалися, матеріально забезпечували чи надавали йому допомогу.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди належно не дослідили обставини про стан здоров`я ОСОБА_4, посилались лише на лист Глинянської міської лікарні від 14 грудня 2018 року № 48, проте не витребували і не дослідили медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_4 із Глинянської міської лікарні, не з`ясували вплив похилого віку, інвалідність ІІ групи з дитинства та захворюваність на здатність ОСОБА_4 самостійно забезпечувати свою життєдіяльність, а також чи потребував він, перебуваючи у такому стані, сторонньої допомоги.
Також суди не взяли до уваги інформацію у довідці від 20 червня 2018 року
№ 22, що свідчить про неповноту з`ясування обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, безпідставне відхилення одних доказів та надання переваги іншим доказами без належного мотивування, а також про необґрунтованість висновків про недоведеність позовних вимог, які стали підставою для відмови у позові.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки довідці від 08 серпня 2019 року № 567. Також є невірним висновок апеляційного суду про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_4 не міг самостійно забезпечувати умови свого проживання, потребував допомоги та піклування, оскільки він спростовується довідкою Глинянської міської лікарні від 07 серпня 2019 року № 29 разом із свідченнями допитаних свідків.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу повернути без розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років.
Згідно з довідки Глинянської міської лікарні від 14 грудня 2018 року № 48 ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в Глинянській районній лікарні з 13 листопада 2017 року по 15 листопада 2017 року, що підтверджується медичними картками стаціонарного хворого № 1155, № 1157. ОСОБА_4 хворіє вродженим вивихом в правому кульшовому суглобі з народження,
в подальшому розвинулись патофізіологічні ускладнення: остеопорозом головки правої стегнової кістки в стадії стійкої ремісії, анкілозом правого кульшового суглобу з укороченням кінцівки на 13 см, вторинним ортостатичним кіфосколіозом з порушенням функції хребетного стовбура ІІІ ст., значним порушенням функції ходьби. На основі цих ускладнень розвинулась ішемічна хвороба серця, миготлива аритмія, гіпертонічна хвороба, серцево-судинна недостатність, хронічна ниркова недостатність, недостатність органів черевної порожнини, що призвело до поліорганної недостатності.
Позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були рідними братами.
Позивач ОСОБА_2 доводиться племінницею ОСОБА_4
ОСОБА_4 23 вересня 1972 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
ОСОБА_4, 1937 року народження, був інвалідом ІІ-групи безтерміново.
ОСОБА_4 працював в колгоспі імені XXI з`їзду КПРС
в с. Заставне Золочівського району Львівської області з 1968 року по 1976 рік сторожем, а з 1982 року по 1992 рік - їздовим, згідно записів книг обліку трудового стажу за 1968-1992 роки.
ОСОБА_4 проживав в с. Заставне Злочівського району Львівської області
і вів підсобне господарство до дня смерті. Зокрема, згідно із записом
в погосподарській книзі, станом на 01 січня 2017 року в господарстві утримувалось 10 птиць та 5 бджолосімей. Крім того, в господарстві ОСОБА_4 в 2007 року утримувалась ВРХ, до 2014 року - 1 кінь, 5 бджолосімей до 2017 року. Інформації щодо стороннього догляду ОСОБА_4
ОСОБА_2 у сільській раді немає.
Відповідно до матеріалів спадкової справи позивачі та відповідач звернулися
у передбачений законом строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зроблено висновок, що: "в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На "зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом" в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги".
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК Українифізична особа, яка
є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що "для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність
у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані".
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що позивачі не довели факт перебування ОСОБА_4
у безпорадному стані, а також надання йому протягом тривалого часу матеріального забезпечення, суди зробили правильний висновок про відмову
у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не надав оцінки довідкам від 07 серпня 2019 року № 29 та від 08 серпня 2019 року № 567.
За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частин другої, третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувалися з порушенням установленого порядку.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначені довідки складені після ухвалення рішення суду першої інстанції, а позивачі не зазначили належного обґрунтування виняткових випадків для прийняття апеляційним судом нових доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по сутіі законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).