Постанова
Іменем України
25 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 654/1455/19
провадження № 51-2048 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисників Ревункова В. М., Мазуренка С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ревункова В. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018230000000150, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Нікополь Дніпропетровської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у сфері будівництва на підприємствах усіх форм власності на строк 2 роки.
У задоволенні цивільного позову КП "Голопристанська центральна районна лікарня" до ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За обставин встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період з 26 листопада 2016 року по 25 грудня 2016 року, займаючи посаду директора ТОВ "Нікопольська-СТК", будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, знаходячись в м. Гола Пристань Херсонської області по вул. Санаторна (Леніна), 7 по місцю розташування Голопристанської центральної районної лікарні, діючи умисно, переслідуючи корисливий умисел, направлений на привласнення чужих коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в порушення "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", уклавши 26 листопада 2016 року з Голопристанською центральною районною лікарнею договір виконання будівельних робіт № 456, предметом якого є реконструкція недобудованої будівлі харчоблоку під господарсько-медичний блок
(І черга) по вул. Леніна, 7 в м. Гола Пристань вартістю робіт на суму 888 000 грн, надав головному лікарю Голопристанської центральної районної лікарні акти виконаних робіт № 01 та № 02 за грудень 2016 року, які містили завідомо неправдиві відомості щодо обсягів виконаних робіт на суму 109 736,40 грн, що фактично не були виконані (поставлені), які незаконно привласнив, чим спричинив збитків комунальному підприємству "Голопристанська центральна районна лікарня" на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ревунков В. М. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням судами вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зроблено без дотримання ст. 23 КПК України та не на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК України. Висновки місцевого суду щодо встановлених обставин та оцінки доказів містять істотні суперечності, а також ґрунтуються на припущеннях, що безпідставно залишилося без належної уваги суду апеляційної інстанції. Указує, що судами не взято до уваги доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують встановлені судом обставини справи. Крім того, судові рішення ухвалені за відсутністю потерпілого, оскільки представник КП "Голопристанська центральна районна лікарня" в судовому засіданні повідомив, що обвинувачений незаконно привласнив грошові кошти, які належать Голопристанській районній раді, а тому потерпілою стороною у цьому кримінальному провадженні повинна бути саме ця установа. Також вказує, що висновок судової економічної експертизи № 9-ек від 28.01.2019 року є недопустимим доказом, оскільки цю експертизу проведено з урахуванням висновків судової будівельно-оціночної експертизи № 766/5410/18 від 30.10.2018 року, однак остання відсутня у матеріалах кримінального провадження та стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не відкривалася.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисники Ревунков В. М. та Мазуренко С. С. підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Ревунков В. М., не погоджуючись із визнанням винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, наводить власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом і є обґрунтованим.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання представника потерпілого - ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також письмові докази: акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Голопристанська ЦРЛ" за період з 01.05.2014 по 31.12.2017 № 15-21-04-30/03 від 05.03.2018 року, протоколи тимчасового доступу до речей та документів від 20 та 23 квітня 2018 року з додатками, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 18-313/314 від 30.10.2018 року та висновок судової економічної експертизи № 9-ек від 28.01.2019 року.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають сумнівів у їх правдивості.
Таким чином, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував дії останнього за ч. 2
ст. 191 КК України.
Твердження захисника про необхідність скасування судових рішень у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, правильність встановлення яких підтвердив суд апеляційної інстанції. Також цей суд спростував посилання сторони захисту стосовно істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених, на її думку, під час дослідження доказів та при їх оцінці місцевим судом.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження також було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1, так і стосовно відсутності порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою безумовне скасування судових рішень.
Не встановлено таких процесуальних порушень і касаційним судом, оскільки усім доводам, викладеним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дав вичерпні та вмотивовані відповіді.
Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що надані стороною обвинувачення докази, доводять наявність у діях ОСОБА_1 корисливого мотиву, при цьому фабула обвинувачення, визнаного судом доведеним, містить вказівку про корисливий мотив дій засудженого, а тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
Крім цього, судом апеляційної інстанції надано належну оцінку твердженням сторони захисту про те, що місцевим судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону через здійснення судового розгляду без участі потерпілого - Голопристанської районної ради.
Зокрема зазначено, що у судовому засіданні 07.12.2020 року представник потерпілого ОСОБА_3 вказала, що грошові кошти на рахунок лікарні надходили з бюджету Голопристанської районної ради, однак саме КП "Голопристанська центральна районна лікарня" є їх розпорядником, здійснювало розрахунок з підрядником і саме вказаній установі було спричинено збитки. Також Голопристанська районна рада не зверталася до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння коштами вказаної установи та визнання її потерпілим у кримінальному провадженні.
Доводи касаційної скарги, що висновок судової економічної експертизи № 9-ек від 28.01.2019 року є недопустимим доказом, так як вказану експертизу проведено з урахуванням висновків судової будівельно-оціночної експертизи № 766/5410/18 від 30.10.2018 року, однак остання відсутня у матеріалах кримінального провадження та стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не відкривалася, є неспроможними, оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що допущені у висновку економічної експертизи неточності в зазначенні назви та номеру судової будівельно-технічної експертизи № 18-313/314 від 30.10.2018 року мають характер описки, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з чим погоджується і Верховний Суд.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, ретельно перевірив викладені в ній доводи та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку щодо ОСОБА_1, тобто встановив, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК України. Ухвала апеляційного суду, усупереч твердженням захисника, відповідає вимогам ст.419 КПК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Крім того, розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що зі змісту заявленого в апеляційній скарзі захисником Ревунковим В. М. клопотання про повне дослідження доказів слідує, що воно зумовлене незгодою сторони захисту з юридичною оцінкою місцевим судом доказів по справі та встановлених обставин кримінального провадження, в ньому не наведено будь-яких обгрунтувань, які б указували на те, що докази сторін обвинувачення та захисту судом першої інстанції були досліджені не повністю або з порушеннями, що вказує на відсутність передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для їх повторного дослідження апеляційним судом.
Таким чином, суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, апеляційним судом розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд