Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 154/1944/20
провадження № 61-7474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою адвоката Дяченка Андрія Павловича як представника ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Лященко О. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 26 лютого 2020 року № 22/461, про неможливість виключення із числа службових житлового приміщення - двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача як балансоутримувача виключити із числа це службового житлове приміщення у порядку, встановленому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України (далі - МОУ) від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380), та надати йому зазначене житлове приміщення для постійного проживання відповідно до чинного законодавства.
На обґрунтування позову зазначав, що з 16 серпня 1993 року перебуває на квартирному обліку у військовій частині А0959 для отримання житла, він не використав право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно до договору від 08 січня 2020 року йому було надано у користування житлове службове приміщення на АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є КЕВ м. Володимир-Волинського. Житлова комісія військової частини за результатом перевірки встановила, що він потребує поліпшення житлових умов.
20 лютого 2020 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив виключити вказане житлове приміщення із числа службових та надати йому та членам його сім`ї для постійного проживання, аргументуючи це тим, що він має таке право на підставі статті 47 Конституції України.
Крім того, він як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 29 років, перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, повинен бути забезпечений разом із своєю сім`єю квартирою. На його переконання, таке забезпечення може відбутись, зокрема, шляхом виключення квартири АДРЕСА_2 із числа службових та надання йому з членами сім`ї для постійного проживання. Проте листом від 26 лютого 2020 року № 22/461 відповідач відмовив у виключенні квартири з числа службових.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Володимир-Волинський міський суд Волинської області рішенням від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливість та порядок отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Волинський апеляційний суд постановою від 22 квітня 2021 року рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2021 року залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 04 травня 2021 року, адвокат Дяченко А. П. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 15 липня 2020 року у справі № 636/1527/19.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди не дослідили фактичних обставин та наявних у матеріалах справи доказів, що призвело до неправомірного висновку про отримання позивачем спірної квартири у тимчасове користування не як службове житло, а як штатно-посадове, на підставі наказу Міністра оборони України від 31 січня 2019 року № 40 про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ, тому вона не є службовою.
Приймаючи рішення про відмову виключити спірне житло з числа службового та передати його військовослужбовцю для постійного проживання, суди неправомірно послалися на ненормативно-правовий акт - (відомчий) наказ та на не зрозуміло які договірні відносини. Судові рішення суттєво звужують право позивача на отримання житла для постійного користування відповідно до Конституції України та законодавства України.
З наведеного вбачається явне втручання держави в особі відповідача у право на житло, що є порушенням статей 6, 8 Конвенції згідно з практикою ЄСПЛ, норми яких проігноровали суди.
03 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив КЕВ м. Володимир-Волинський на касаційну скаргу, в якому вказано на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Право користування спірною квартирою позивач отримав на підставі договору про надання в користування військовослужбовцю структурного підрозділу МОУ або Генерального штабу ЗСУ службового (штатно-посадового) житла, укладеного між ним, військовою частиною А0959 і відповідачем. Рішення командира військової частини про закріплення цієї квартири за визначеною посадою військової частини А0959 є єдиною підставою для укладення цього договору саме з позивачем. Позивач посилається на неправильне тлумачення закону та застосування правового акта, який, на його суб`єктивну думку, не підлягає застосуванню. Доводи касаційної скарги є безпідставними, незаконними такими, що не підлягають задоволенню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 01 серпня 1990 року безперервно проходить військову службу у ЗСУ, станом на час звернення до суду з цим позовом його вислуга становить повних 29 років. З 25 жовтня 2004 року до 24 липня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді техніка обслуги обслуговування ЛД і ЗАПЛ, ІАС авіаційної ескадрильї військової частини А4515, яка до анексії Автономної Республіки Крим у 2014 році дислокувалась у м. Севастополі, а потім була передислокована до м. Миколаєва.
З 16 серпня 1993 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у військовій частині А0959 складом сім`ї три особи.
Відповідно до відміток у паспорті громадянина України позивач у період з 04 лютого 2005 року до 15 березня 2014 року був зареєстрований у військовій частині А4515 (м. Севастополь); до 10 вересня 2018 року - у м. Миколаєві; з 10 вересня 2018 року - на АДРЕСА_3 (місце розташування військової частини А0959).
ОСОБА_1 взятий на облік Департаментом соціальної політики Луцької міської ради як внутрішньо переміщена особа (довідка від 08 квітня 2019 року № 764-5000103811).
31 січня 2019 року МОУ видано наказ № 40 про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, відповідно до якого начальник Головного КЕУ ЗС України наказав розробити та затвердити порядок проведення такого експерименту.
01 лютого 2019 року начальником Головного КЕУ ЗСУ затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗСУ, з якого вбачається, що до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за МОУ. Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника МОУ (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного КЕУ ЗС України. Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу МОУ, а в подальшому акта приймання-передачі основних засобів, передається документація на таке житло.
Наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно- посадового) житла за відповідними посадами є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю.
Такий договір не надає військовослужбовцю та членам його сім`ї права зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для державної реєстрації речових прав на житлове приміщення. Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом, та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.
Відповідно до поданої відповідачем копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2019 року № 160078012 квартира АДРЕСА_2 перебуває у державній власності Міністерства оборони України та включена до списків придбаного МОУ у 2018 році штатно-посадового житла, які передано для розподілу Західним територіальним КЕУ до КЕВ м. Володимир-Волинського відповідно до листа від 07 червня 2019 року № 515/1/2667/501 на підставі розпорядження Головного КЕУ від 19 березня 2019 року № 303/4569 на виконання рішення заступника МОУ від 13 березня 2019 року № 4178/3 щодо розподілу штатно-посадового житла.
За вказаними списками квартиру АДРЕСА_4 закріплено за військовою частиною А0959 на праві оперативного управління.
08 січня 2020 року між військовою частиною А0959 (управитель), КЕВ м. Володимир-Волинський та військовослужбовцем ЗСУ старшим авіаційним техніком І авіаційної ескадрильї інженерно-авіаційної служби військової частини А0959 старшим лейтенантом Бездухим Р. Я. (користувач) укладено договір про надання в користування військовослужбовцю структурного підрозділу МОУ або Генерального штабу ЗСУ службового (штатно-посадового) житла, за умовами якого управитель надає користувачу на строк проходження ним служби на посаді старшого авіаційного техніка І авіаційної ескадрильї інженерно-авіаційної служби військової частини А0959 для тимчасового проживання житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 .
Договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї (пункт 1.6 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору користувач зобов`язаний використовувати житлове приміщення виключно для проживання.
Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї. При цьому дія Договору припиняється.
Укладення договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, даруванню, викупу, передачі у заставу або займу чи в користування третім особам (пункт 7.1 договору).
20 лютого 2020 року позивач звернувся до начальника КЕВ з рапортом, в якому, посилаючись на наявність у нього вислуги на військовій службі понад 20 років, просив виключити спірну квартиру з числа службових для забезпечення його житловим приміщенням для постійного проживання; подати відповідне клопотання для виключення спірної квартири з числа службових згідно із чинним законодавством України.
Листом від 26 лютого 2020 року № 22/461 ОСОБА_1 надано відповідь про неможливість виключення спірної квартири з числа службових, оскільки квартиру надано позивачу в тимчасове користування на договірних умовах як штатно-посадове житло відповідно до наказу МОУ від 31 січня 2019 року № 40, без створення для нього і членів його сім`ї будь-яких інших прав на житлове приміщення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.