Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 400/690/19
провадження № 61-7001св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа:ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Амельчишин Олег Валерійович, на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року у складі судді Колесник С. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання, визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_4, яка з жовтня 2015 року і до дня смерті проживала разом з нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, вказувала, що вона є спадкоємцем другої черги за законом.
Після смерті сестри їй стало відомо, що 12 листопада 2015 року в селі Зелене Петрівського району Кіровоградської області секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області було посвідчено заповіт від імені померлої на ім`я ОСОБА_2 . До складу спадщини за спірним заповітом ввійшли дві земельні ділянки розміром 6,27 га кожна, розташовані на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.
Позивач вважала, що заповіт був складений з порушенням його форми та посвідчення, крім того його зміст не відповідав волі ОСОБА_4 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з жовтня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним заповіт від 12 листопада 2015 року, зареєстрований за № 138, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво право на спадщину № 16 від 27 січня 2017 року, видане державним нотаріусом Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліб В. В. на ім`я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво право на спадщину № 17 від 27 січня 2017 року, видане державним нотаріусом Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліб В. В. на ім`я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року позов ОСОБА_1, від імені якої діє Касьян М. С., залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про її спільне проживання з ОСОБА_4 на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, посвідчення заповіту ОСОБА_4 12 листопада 2015 року, яким вона заповіла належну їй земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, та земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії НАМ № 725378, ОСОБА_2 відбулося без порушення вимог щодо його форми та посвідчення, які зазначені в позовній заяві, і волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_2 під тиском, нервового потрясіння, хвороби, тощо, дійшов правильного висновку про те, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі. Крім того, позивачем не було надано доказів факту спільного проживання разом з ОСОБА_4 в період з жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Амельчишин О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Справу розглядати за її участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 21 вересня 2020 року адвокат Касьян М. С. не маючи жодних повноважень на участь у судовому розгляді справи, як представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.
Таким чином судовий розгляд був проведений без участі позивача ОСОБА_1, котра не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наявність у посадовій інструкції секретаря сільради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для їх учинення. Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Тобто у справі відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про те, що заповіт від 12 листопада 2015 року, посвідчено уповноваженою на це особою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому вона посилалась на те, що касаційна скарга подана ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Амельчишин О. В., підлягає задоволенню.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки розміром 6,29 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області та посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003 року; земельної ділянки розміром 6.27 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402342, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003 року; та земельної ділянки розміром 6.27 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідченої свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАМ № 725378.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт 28 липня 2015 року, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області Бордюг Є. Г., яким заповіла земельну ділянку розміром 6,29 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданим Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003року, ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_4 склала заповіт 12 листопада 2015 року у присутності рукоприкладника ОСОБА_8 та двох свідків, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області Бордюг Є. Г., яким заповіла належну їй земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402342, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003 року, та земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАМ № 725378, ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися: 16 листопада 2016 року - ОСОБА_7, 09 грудня 2016 року - ОСОБА_3, 16 грудня 2016 року - ОСОБА_2
27 січня 2017 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 3524981900:02:000:0415, що знаходиться на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, площею 6,29 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003 року.
27 січня 2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_2, кадастровий номер 3524981900:02:000:0414, площею 6,27 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 402342, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10 лютого 2003 року, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524981900:02:000:0013, площею 6,27 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Петрівською районною нотаріальною конторою Кіровоградської області 15 травня 2015 року за реєстром № 265.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом позову у зазначеній справі є встановлення факту постійного проживання, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довела у судовому засіданні, що вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Також позивачем не було надано доказів факту спільного проживання разом з ОСОБА_4 в період з жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Звертаючись до суду, позивач посилалася на те, що вона постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_11 з жовтня 2015 року і по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 та прийняла спадщину відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Комунального закладу Криворізька лікарня № 16 Дніпропетровської обласної ради від 17 березня 2017 року за № 441 ОСОБА_4, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, проживала: АДРЕСА_6, перебувала на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні № 1 Комунального закладу "Криворізька міська лікарня № 16" ДОР" з 19 жовтня по 30 жовтня 2015 року та з 17 червня по ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с. 129).
Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 15 листопада 2019 року, № 01-16/66, щодо перебування ОСОБА_4 на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Петрівського району у період з 02 січня 2007 року по 19 травня 2016 року та з довідки, виданої Зеленською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області 16 листопада 2016 року за № 1474, ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала до своєї смерті по АДРЕСА_7 (а.с. 85, 134).
На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).
Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України)
Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.
За змістом статті 37 Закону України "Про нотаріат", пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.
При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку).
Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_2 під тиском, нервового потрясіння, хвороби, тощо, дійшли правильного висновку про те, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина 1 статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Доводи касаційної скарги про те, що адвокат Касьян М. С. не маючи жодних повноважень на участь у судовому розгляді справи, як представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача є безпідставними, оскільки 13 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та Касьяном М. С. укладено договір про надання правової допомоги.
Інформації щодо припинення повноважень адвоката Касьяна М. С. на представництво інтересів ОСОБА_1 про надання правової допомоги до суду першої інстанції не надходило.
24 жовтня 2019 року представника ОСОБА_1 - Касьяна М. С. повідомлено особисто про перенесення розгляду справи на 04 грудня 2019 року (а. с. 62).
04 грудня 2019 року представника ОСОБА_1 - Касьяна М. С. повідомлено особисто про перенесення розгляду справи на 20 січня 2020 року (а. с. 142).
20 січня 2020 року представника ОСОБА_1 - Касьяна М. С. повідомлено особисто про перенесення розгляду справи на 27 лютого 2020 року (а. с. 142).
27 лютого 2020 року представника ОСОБА_1 - Касьяна М. С. повідомлено особисто про перенесення розгляду справи на 26 березня 2020 року (а. с. 175).
21 вересня 2020 року на адресу суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 - Касьяна М. С. подано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача (а.с. 130).
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи відбувався за відсутності позивача, не повідомленої про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, до уваги не приймаються, оскільки представник позивача Амельчишин О. В. подавав апеляційну скаргу, при розгляді якої мав процесуальну можливість надати суду належні і допустимі докази на підтвердження позовних вимог, проте цих обставин не довів.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у справі відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про те, що заповіт від 12 листопада 2015 року, посвідчено уповноваженою на це особою є безпідставними, оскільки звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання, визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину, позивач посилалась на те, що зміст заповіту від 12 листопада 2015 року не відповідав волі ОСОБА_4, а також на те, що позивач постійно проживала разом із померлою та на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підстави для визнання недійсним заповіту спадкодавця ОСОБА_4, як вчинення нотаріальної дії з посвідчення заповіту не уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, особою, в позовній заяві не заявлялися та не були предметом дослідження судами.