Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 757/35645/20-ц
провадження № 61-7197св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування неправдивої інформації, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказом прокурора міста Києва від 16 жовтня 2014 року № 3525 його було звільнено з посади заступника начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури міста Києва на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 8 частини першої
статті 3 Закону України "Про очищення влади".
20 жовтня 2014 року прокурором міста Києва на адресу Міністерства юстиції України направлено листа, у якому було повідомлено міністерство про вказані події та на виконання пунктів 2, 4 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" надано персональну інформацію про нього для внесення її до відповідного реєстру.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Тобто в основу застосування люстрації закладено факт причетності особи до категорії наведених осіб.
Позивач вказував, що прокуратура міста Києва, спрямовуючи на адресу Міністерства юстиції України листа від 20 жовтня 2014 року, поширила стосовно нього негативну інформацію й таку, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, порушує його особисті немайнові права, оскільки вона створює враження його причетності до протиправної діяльності, враження про нього як про злочинця у зв`язку із нібито причетністю його до вчинення злочинів та порушення ним прав і свобод людини. Зазначав, що він не може нести відповідальність відповідно до Закону України "Про очищення влади" лише за фактом того, що у минулому займав певну посаду в органах прокуратури, без доведення його конкретної вини.
Крім того, спрямування зазначеного листа створили умови та стали безпосередньою причиною незаконного оприлюднення у вільному доступі його персональних даних через веб-сайт Міністерства юстиції України (https://lustration.minjust.gov.ua/register).
Посилаючись на викладене, а також на норми Конституції України, норми ЦК України та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_1 просив суд: визнати інформацію, викладену в листі прокуратури міста Києва від 20 жовтня 2014 року № 11-1391 вих. 14, спрямовану на адресу Міністерства юстиції України, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію та порушує його особисті немайнові права; зобов`язати прокуратуру міста Києва відкликати вказаний лист.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано інформацію, викладену в листі прокуратури м. Києва № 11-1391 від 20 жовтня 2014 року за вих. № 14, спрямованому на адресу Міністерства юстиції України, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію, порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 . Зобов`язано Київську міську прокуратуру відкликати лист № 11-1391 від 20 жовтня 2014 року за
вих. № 14, спрямованого на адресу Міністерства юстиції України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що інформація, яка викладена у листі прокуратури міста Києва, спрямованому на адресу Міністерства юстиції України, є такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, порушує особисті немайнові права позивача, внаслідок поширення щодо нього негативної інформації за відсутності висновку про встановлення обґрунтованих підстав для отримання такої характеристики. Ця інформація створює враження причетності ОСОБА_1 до протиправної діяльності, як про злочинця, у зв`язку із нібито причетністю його до вчинення злочинів та порушення ним прав і свобод людини, зокрема, що його рішення, дії чи бездіяльність здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. В основу люстрації за Законом України "Про очищення влади" закладена ідея причетності особи до категорії осіб, які своїм рішеннями, діями чи бездіяльністю вчиняли дії, спрямовані на узурпацію ОСОБА_2 влади, і має бути доведено індивідуальний характер відповідальності. Позивач таких дій не вчиняв, вони не доведені.
При ухваленні рішення суд першої інстанції послався на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу Київської міської прокуратури задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції мотивував судове рішення тим, що зазначення у листі прокуратури міста Києва відомостей про підстави звільнення ОСОБА_1 та зазначення у ньому певної інформації про позивача зумовлена виконанням вимог Закону України "Про очищення влади" (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень), положення якого неконституційними не визнавалися та є чинними. При цьому жодної інформації, яка містить неправдиві відомості про особу позивача, яка б ганьбила його честь, гідність чи ділову репутацію вказаний лист не містить. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було залучено до участі у справі Міністерство юстиції України, як держателя Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" є необґрунтованими, оскільки рішення суду у даному випадку не впливає на права та обов`язки вказаного державного органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня
2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/35645/20-ц та витребувано її матеріали
з Печерського районного суду м. Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2021 року цивільна справа № 757/35645/20-ц надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною, а сутність Закону України "Про очищення влади" визначена невірно, йому надано вузьке тлумачення, так як позивача за формальними ознаками визнано таким, що підпадає під люстрацію, без спростування принципу невинуватості особи, закріпленого Конституцією України. Не враховано, що за час роботи позивача в органах прокуратури до нього жодного разу не застосовувалися дисциплінарні стягнення, а, навпаки, 13 раз до нього застосовувалися заохочення. Тому направлення на адресу Міністерства юстиції України оспореного ним листа для внесення його персональних даних до Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", без доведення його вини, є порушенням статті 299 ЦК України щодо права на недоторканість ділової репутації.
Вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, норми Конституції України та відповідну практику Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, вказує, що судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої, та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 34 Конституції Українивстановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Судами встановлено, що підставою для направлення прокуратурою міста Києва листа на адресу Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2014 року № 11-1391вих.14 стало звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури міста Києва на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 8 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" (а. с. 13).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону(частина третя статті 1 Закону України "Про очищення влади").
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посаду (посади) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" упродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
З урахуванням викладеного та наведених норм права, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що зазначення у листі прокуратури міста Києва відомостей про підстави звільнення ОСОБА_1 та зазначення у ньому певної інформації про нього зумовлена вимогами Закону України "Про очищення влади". При цьому жодної інформації, яка містить неправдиві відомості про особу позивача, ганьбить його честь, гідність чи ділову репутацію вказаний лист не містить.
Пред`явивши позов про визнання викладеної в указаному листі інформації такою, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, позивач не вказав, що саме ганьбить його в цьому листі, адже прокуратура міста Києва лише виконала вимоги Закону України "Про очищення влади" і жодної іншої інформації про позивача не вказувала.
Зазначаючи, що не доведена вина позивача у тому, що він рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, заявник касаційної скарги не зазначає, які норми права зобов`язували прокуратуру міста Києва при направленні інформаційного листа на адресу Міністерства юстиції України вчиняти такі дії поза межами будь-яких кримінальних проваджень. А посилання касаційної скарги на численні норми Конституції України, у тому числі щодо презумпції невинуватості особи, практику Європейського суду з прав людини не стосуються цієї категорії справи, яка переглядається.
У зв`язку з викладеним та враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Proninа v. Ukraine, заява № 63566/00) та від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, заява № 49684/99), де вказується, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Тому Верховний Суд дав оцінку тим аргументам касаційної скарги, які стосуються позовних вимог позивача, суті судових рішень та конкретних обставин цієї справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.