Постанова
іменем України
25 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 523/4617/20
провадження № 51-1486км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси та жителя цього АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 289 КК - на строк 3 роки; ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 за обставин, які детально наведені у вироку, вночі з 18 на 19 грудня 2019 року, перебуваючи у дворі будинку № 75-А, що на просп. Добровольського в м. Одесі, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою заздалегідь підготовленого ключа відкрив двері автомобіля марки ВАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) і проник до його салону, після чого шляхом з`єднання електричних дротів запустив двигун автомобіля на якому зникнув з місця вчинення кримінального правопорушення, таким чином незаконно заволодів указаним транспортним засобом і розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 12 000 грн.
У такий же спосіб ОСОБА_1, діючи повторно, незаконно заволодів іншими транспортними засобами, а саме:
- у ніч з 24 на 25 грудня 2019 року ОСОБА_1 у дворі будинку № 28-Б, розташованого на вул. Сахарова в м. Одесі, заволодів належним ОСОБА_3 автомобілем марки ВАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 30 000 грн;
- у ніч з 20 на 21 квітня 2020 року у дворі будинку № 93 на вул. Семена Палія в м. Одесі заволодів належним ОСОБА_4 автомобілем марки ВАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).
Крім цього, 18 січня 2020 року приблизно о 16:00 ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осібз особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи у дворі будинку № 6 на бульв. Десантному в м. Одесі, діючи повторно, шляхом вільного доступу через незакриті двері проник до салону автомобіля марки ВАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), де за допомогою ключа, який був у замку запалювання, запустив двигун автомобіля і разом з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження зник на вказаному транспортному засобі з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд. Таким чином він спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 20 000 грн.
Не погоджуючись із вироком суду, засуджений ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 31 січня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року, мотивувавши відмову тим, що засуджений оскаржив судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументує свої вимоги тим, що, не погоджуючись із визначеним у вироку розміром спричиненої матеріальної шкоди, подав апеляційну скаргу на вирок суду на обґрунтування якої посилався на рішення Верховного Суду та норми законодавства. Однак апеляційний суд не взяв до уваги вказаних обставин і незаконно, на його думку, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Крім того, стверджує про нездійснення захисником жодних активних дій, спрямованих на його захист, а також, що, ані суд, ані захисник не роз`яснили йому обов`язку надалі відшкодувати матеріальну шкоду потерпілим, яка встановлена за вироком.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю. М., навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є предметом касаційного перегляду, і Верховному Суду в межах доводів касаційної скарги необхідно з`ясувати, чи дотримався апеляційний суд вимог кримінального процесуального закону під час постановлення вказаного судового рішення.
Згідно зі ст. 349 КПК обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду. Крім того, як передбачено ч. 3 вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судового засідання від 30 вересня 2020 року, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 в присутності свого захисника повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заперечував кваліфікації дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та, роз`яснивши останньому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, засуджений звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій оскаржував вирок у частині заподіяння кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, просив скасувати вирок місцевого суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Як передбачено ч. 2 ст. 394 КПК, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року оскаржений ОСОБА_1 з підстав, з яких він не може бути оскарженим, згідно з положеннями ст. 394 КПК, керуючись ч. 4 ст. 399 цьогоКодексу, правомірно відмовив апелянту у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Верховний Суд відхиляє доводи засудженого про те, що його незгода з розміром заподіяної матеріальної шкоди є підставою для перегляду вироку в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акта, зокрема оголошення встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин вчинених засудженим кримінальних правопорушень, та розміру завданих такими правопорушеннями збитків, ОСОБА_1, як зазначалось вище, в присутності свого захисника визнав ці обставини, підтвердив їх і надавав свою згоду на розгляд справи за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК, будучи при цьому попередженим, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Жодних заперечень або непогодження з оголошеними прокурором розмірами завданої потерпілим шкоди сторона захисту та особисто ОСОБА_1 не висловлювали.
З урахуванням наведеного апеляційний суд правильно визнав підстави, з яких засуджений оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, такими, що не передбачені процесуальним законом для оскарження вироку, постановленого за процедурою, визначеною ч. 3 ст. 349 КПК, в апеляційному порядку з огляду на особливості його апеляційного оскарження відповідно до положень ч. 2 ст. 394 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що зміна стороною захисту своєї позиції щодо тих обставин, які вона визнавала і яких не оспорювала в суді першої інстанції, зокрема подальше їх заперечення, не є підставою для перегляду постановленого в порядку процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК, вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Доводи ОСОБА_1 щодо нездійснення належного правового захисту його захисником мають лише узагальнений характер і касаційна скарга не містить конкретизованих обґрунтувань з цього приводу.
Тим не менш, перевіривши в межах касаційної скарги вказані доводи, Верховний Суд визнає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінального провадження.
Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що захист ОСОБА_1 під час досудового розслідування та в місцевому суді здійснювала адвокат Клименко Л. Г. У ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції засуджений жодних доводів щодо неефективного здійснення захисту захисником не висловлював, від послуг цього захисника не відмовлявся, на якість юридичних послуг не скаржився і не порушував перед судом питання про залучення іншого захисника.
При цьому об`єктивних даних про неналежне виконання захисником професійних обов`язків адвоката, яке би могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК, матеріали кримінального провадження не містять.
Посилання засудженого з приводу порушення його права на захист на позицію Верховного Суду в постанові від 13 червня 2019 року у провадженні № 51-2422км18 (справа № 607/9498/16-к) є необґрунтованим, оскільки у вказаному рішенні підставою для скасування постановлених щодо особи судових рішень було неналежне повідомлення про день, час та місце розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд