Постанова
Іменем України
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 761/45723/19
провадження № 61-8954св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів:Сушко Л. П., Суханової Є. М., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 09 вересня 2015 року між сторонами укладено договір позики, у вигляді боргової розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 68 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 18,0 % річних. 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримано досудову вимогу позивача про повернення їй отриманих в борг грошових коштів у розмірі 68 000,00 дол. США та відсотків у розмірі - 63 000,00 дол. США в термін
до 19 серпня 2019 року. В строк визначений досудовою вимогою, відповідач
не повернула отримані нею грошові кошти, а також не сплатила відсотки
за користування кредитними коштами. Оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач звернулась до суду та просила суд стягнути
з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту -
68 000,00 дол. США; нараховані проценти - 51 609,21 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості
за договором позики від 09 вересня 2015 року у розмірі 119 609,21 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором позики
не виконала, сума позики та відсотків за користування коштами залишається
не повернутою, тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, враховуючи правові позиції Верховного Суду, висловлені
в постановах у справах № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, № 910/10156/17 від 10 квітня 2018 року, № 464/3790/16-ц від 16 січня 2019 року, № 723/304/16-ц від 23 жовтня 2019 року заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що в тексті розписки не зазначено зобов`язання повернути спірні грошові кошти, не також
і дату необхідності повернення грошових коштів.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання щодо перенесення розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін та зазначала,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь
на відзив на касаційну скаргу у якому просила відзив на касаційну скаргу
не враховувати, оскільки він підписаний не уповноваженою особою
на представництво у Верховному Суді.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/45723/19, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва та зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року до закінчення його перегляду
в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09 вересня 2015 року ОСОБА_2 була складена розписка, відповідно
до змісту якої вона отримав у борг під 18 % річних грошові кошти у розмірі 42 000,00 дол. США та 26 000,00 дол. США, загальна сума боргу складає
68 000,00 дол. США. Розписка містить дату складання - 09 вересня 2015 року, підпис ОСОБА_2, а також відмітку про те, що ОСОБА_2 "отримала у борг" (а. с. 11).
16 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримала направлену ОСОБА_1 досудову вимогу від 15 серпня 2019 року (а. с. 10), в якій остання просила ОСОБА_2 повернути суму боргу, яка складається з тіла кредиту та відсотків за користування грошовими коштами до 19 серпня 2019 року.
Зазначена вимога відповідачем була залишена без задоволення. Факт отримання вимоги підтверджується підписом відповідача з написанням дати
та прізвища у кінці тексту вимоги.
В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач визнала факт отримання нею зазначеної вимоги, а також не заперечувала написання нею особисто боргової розписки.
Доказів, які б свідчили про повернення відповідачкою всієї суми заборгованості суду не надано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.