Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 522/5284/18
провадження № 61-19477св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Кредитна спілка "Кредитінвест",
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1, Кредитна спілка "Кредитінвест" (далі -
КС "Кредитінвест") звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної майну, та стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовна заява обґрунтована тим, що 01 квітня 2014 року між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/04
та додаткові угоди до нього від 01 вересня 2014 року та від 27 лютого 2015 року.
11 травня 2017 року між ОСОБА_3 та КС "Кредитінвест" укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого спілка набула право вимоги на заборгованість з орендної плати за договором оренди № 01/04
за травень та червень 2015 року, штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати за вказаним договором та штрафні санкції за порушення строків повернення приміщень орендодавцям, а також на відшкодування упущеної вигоди та понесених збитків за договором оренди від 01 червня 2015 року. Повідомлення про це надіслано відповідачу 12 травня 2017 року.
Відповідно до умов договору оренди ОСОБА_1 і ОСОБА_3 передали ОСОБА_2 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 514,5 кв. м, з метою розміщення медичної клініки.
31 травня 2015 року строк дії договору оренди сплинув, однак відповідач приміщення не повернув, вільного доступу власникам не надав; у відповідача перед позивачами утворилась заборгованість з орендної плати за користування приміщеннями за травень і червень 2015 року (до 16 червня 2015 року). Після огляду приміщень 16 червня 2015 року позивачі встановили їх невідповідність стану, в якому вони були передані у користування (згідно з актом приймання-передачі від 01 квітня 2014 року до договору оренди
та долученої до нього фотофіксації приміщень), у зв`язку з нанесенням істотної шкоди, яка унеможливлює використання приміщення за призначенням. Приміщенням, системам вентиляції, кондиціонування, охоронній та протипожежній системам було завдано значних пошкоджень. Крім того, у зв`язку з відсутністю доступу до приміщень позивачі втратили вигоду через те, що не змогли передати в наступну оренду приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, а також вимушено сплатили йому неустойку за неможливість передати приміщення в оренду.
Уточнивши позовні вимоги, позивачі остаточно просили суд стягнути
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 113 864,23 грн, річні у сумі 8 463,33 грн, штраф у сумі 2 500,00 грн, неустойку у сумі 38 814,52 грн, збитки у розмірі 1 887 408,00 грн; на користь КС "Кредитінвест" стягнути заборгованість
з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 113 864,23 грн, річні у сумі 8 463,33 грн, штраф у сумі 2 500,00 грн, неустойку у сумі 38 814,52 грн, збитки
у розмірі 252 340,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року
у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі не довели факту існування заборгованості з орендної плати, що відповідач вживав заходів для сповіщення і своєчасного повернення позивачам орендованого приміщення,
що факт завдання шкоди орендованим приміщенням є недоведеним, а в частині упущеної вигоди та збитків не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, що настали для позивачів.
Позивачі не довели, що відповідач отримав приміщення в стані, зазначеному в договорі, актах приймання-передачі та на фото, доданих до договору оренди від 01 квітня 2014 року, як в такому, що первинно передано відповідачу. Суд вважав встановленим те, що фактичним власником устаткувань, обладнання, техніки та інших внутрішніх оздоблень є товариство, яке було безпосереднім користувачем приміщення з 01 березня 2010 року, що підтверджено договором суборенди приміщень, чисельними договорами, актами виконаних робіт тощо, доданими до матеріалів справи.
Суд вважав встановленим, що в березні та травні 2015 року ОСОБА_2 надіслав на адреси позивачів листи з повідомленням про неможливість використання приміщення після закінчення дії договору, здійснивши всі можливі вичерпні заходи щодо повідомлення позивачів про складення акта приймання-передачі приміщення та можливості орендодавців безпосередньо висловити свої заперечення з приводу стану приміщення.
Суд критично поставився до посилання позивачів на акт прийому-передачі
до договору оренди від 01 квітня 2014 року, а також на акт обстеження
від 18 червня 2015 року, як на факт причетності відповідача до завдання збитків у вигляді пошкодження та залиття приміщення, визначив їх припущенням, спростованим довідкою від 29 травня 2015 року про результати проведення обстеження спірних нежитлових підвальних приміщень, складених директором ТБ "Профі-Т" Ніколішеним В. В., з фототаблицями.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату
у сумі 81 383,72 грн, штраф у сумі 2 500,00 грн, 3 % річних у сумі 8 463,33 грн, 615 131,71 грн на відшкодування майнової шкоди, та на користь
КС "Кредитінвест" орендну плату у сумі 81 383,72 грн, штраф у сумі 2 500,00 грн, 3 % річних у сумі 8 463,33 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не надав розписку кредитора про сплату чи банківську виписку про перерахування
на рахунок позивачів орендної плати за травень 2015 року, то, враховуючи умови договору, нарахована позивачами сума інфляційних втрат стягненню
з відповідача не підлягає. Разом з тим з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню орендна плата за період з 01 травня до 16 червня 2015 року
у сумі по 81 383,72 грн, та 3 % річних на користь кожного.
З огляду на те що період прострочення повернення приміщення орендодавцям не перевищує одного місяця і становить лише 11 днів (з урахуванням пункту 2.11 договору за цей період суд стягнув орендну плату), колегія суддів вважає надмірним застосування відповідальності відповідача у виді стягнення неустойки на користь позивачів за умовами пункту 5.5 договору через порушення строків повернення приміщень орендодавцям, а тому у стягненні неустойки у сумі 38 814,52 грн позивачам слід відмовити.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати або сплати її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню
за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості, а також штраф у розмірі 5 000,00 грн у випадку якщо прострочення триває більше ніж 15 календарних днів.
Відповідач порушив свої зобов`язання перед позивачами в частині своєчасного внесення плати за оренду приміщень.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати колегія суддів вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивачів передбачений договором штраф у сумі по 2 500,00 грн,
на користь кожного.
Установивши, що орендар залишив орендоване приміщення в не придатному для експлуатації стані, зі слідами демонтажу та значних пошкоджень гіпсокартону, стін, підлоги, підвіконь, дверних блоків, системи електропостачання тощо,
та врахувавши висновок будівельно-технічного експертного дослідження
від 08 липня 2015 року № 090/2015, апеляційний суд дійшов висновку, що підлягає стягненню відшкодування шкоди, завданої належному ОСОБА_1 (1/2 частина) нерухомому майну, у розмірі 615 131,71 грн (що є 1/2 частиною від суми 1 230 263,41 грн за висновком експерта).
У решті вимоги щодо відшкодування вартості відновлювальних робіт
та матеріалів, а саме з відновлення систем вентиляції та кондиціювання у сумі 262 952,00 грн та з відновлення охоронної і пожежної систем у сумі
141 352,98 грн, слід відмовити за недоведеністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо упущеної вигоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на 01 червня 2015 року позивачі не володіли орендним приміщенням, не мали до нього доступу, не були спроможними надати його для огляду новому орендарю задля досягнення з ним угоди щодо якості речі, справності, комплектності, особливостей, можливості використання за призначенням, розміру орендної плати тощо, а тому колегія суддів не бере до уваги як реальний договір оренди нежилих приміщень
від 01 червня 2015 року, укладений позивачами з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, та відповідно квитанції про сплату на його користь штрафних санкцій.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, КС "Кредитінвест" скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача про стягнення орендної плати за період з 01 до 16 червня 2015 року не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належними доказами, також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3 % річних за цей період, як похідні. Висновок експертного дослідження від 08 липня 2015 року № 090/2015
не є належним і допустимим доказом завдання збитків позивачу. КС "Кредитінвест" не є належним позивачем у справі, оскільки суду не надано доказів, що до неї перейшло право вимоги.
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження
№ 14-270цс19).
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила мотивувальну та резолютивну частини оскаржуваної постанови апеляційного суду стосовно стягнення з ОСОБА_2 збитків за відновлення систем вентиляції та кондиціювання у сумі 262 952,00 грн, з відновлення охоронної
і пожежної систем у сумі 141 352,98 грн та стягнення упущеної вигоди у сумі 252 340,00 грн змінити і стягнути на її користь з ОСОБА_2 вказані збитки.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши,
що згідно з пунктами 2.2, 2.11 договору оренди від 01 червня 2015 року строк оренди закінчується 31 травня 2015 року включно, приміщення вважається поверненим орендодавцям з моменту підписання акта про його фактичне повернення, яке повинно бути здійснене в строк не пізніше 5 календарних днів
з моменту припинення дії договору, орендна плата сплачується орендарем
до дня фактичного повернення, залишив поза увагою, що позивачі мали право 01 червня 2015 року укласти договір оренди з ОСОБА_5, оскільки 31 травня 2015 року договір оренди із ОСОБА_2 припинив свою дію.
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 686/717/18, від 27 серпня 2020 року
у справі № 361/5608/17, від 06 березня 2018 року у справі № 918/1150/16,
від 12 березня 2020 року у справі № 923/52/18.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року КС "Кредитінвест" подало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу ОСОБА_2 та додаткові доводи проти його касаційної скарги, у яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, змінити мотивувальну та резолютивну частину постанови стосовно задоволення позову. Зазначало, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до необхідності переоцінки доказів.
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь
на відзив КС "Кредитінвест" у якій, зокрема, зазначив, що вимога позивача щодо зміни мотивувальної та резолютивної частини постанови не підлягає вирішенню під час розгляду касаційної скарги відповідача.
У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 11 лютого та 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/5284/18, витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26 лютого 2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір оренди нежитлових приміщень. Відповідно до пункту 1.1 орендодавці передали орендарю в оренду нерухоме майно: нежитлові півпідвальні приміщення № 504 загальною площею 188,9 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 та належать орендодавцям у рівних частках на праві власності, та нежитлові півпідвальні приміщення № 505 загальною площею 325,6 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2 договору від 26 лютого 2010 року передбачено, що приміщення передаються
в оренду з метою розміщення стоматологічної клініки. 01 березня 2010 року між ОСОБА_8 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринський" Центр Стоматологічної Імплантації" укладено договір суборенди нежитлових приміщень.
01 квітня 2014 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з однієї сторони,
та ОСОБА_2, з іншої сторони, укладено договір оренди вищевказаних нежитлових приміщень № 01/04, строком до 31 серпня 2014 року,
і здійснено передання приміщень ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 01 квітня 2014 року з фотофіксацією стану приміщень.
Приміщення надавались в оренду для тих самих цілей, що і за попереднім договором тобто для розміщення медичної клініки. 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_3 надали ОСОБА_2 письмову згоду на укладення договору суборенди нежилих приміщень.
Згідно з пунктами 2.2, 2.11 договору оренди від 01 квітня 2014 року строк оренди закінчується 31 травня 2015 року включно, приміщення вважається поверненим орендодавцям з моменту підписання акта про фактичне повернення, яке повинно бути здійснене в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту припинення дії договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення.
У пункті 2.4 договору № 01/04 сторони визначили, що відокремлені без заподіяння шкоди поліпшення, які будуть виконані орендарем в приміщеннях, після припинення дії цього договору залишаються у власності орендаря, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін; поліпшення, які неможливо відокремити від приміщень без заподіяння їм шкоди залишаються
в приміщеннях без будь-якої компенсації з боку орендодавців.
Згідно з пунктом 2.5 договору № 01/04 сторони договору домовились, що у випадку припинення дії договору (незалежно від термінів та причин припинення), обладнання (кондиціонери, оргтехніка, меблі тощо), що було встановлено орендарем в приміщеннях, залишається у власності орендаря і може бути ним демонтоване та вивезено з приміщень своїми силами.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати або сплати її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню
за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості, а також штраф в розмірі 5 000,00грн, у випадку якщо прострочення триває більше, ніж 15 календарних днів.
Згідно з пунктам 3.1, 3.2 договору оренди № 01/04 (в редакції угоди
від 01 вересня 2014 року) за оренду приміщень орендар зобов`язався не пізніше кожного 5 числа місяця, за який здійснюється платіж, сплачувати орендодавцям орендну плату у сумі 9,77 дол. США за один кв. м орендованої площі (на користь кожного по 2 512,05 дол. США) щомісяця, в гривнях за ринковим курсом на дату платежу шляхом перерахування на поточні рахунки орендодавців або
в готівковій формі.
Згідно з умовами договору від 01 квітня 2014 року № 01/04, додатка 1
до договору (акта приймання-передачі), орендодавці передали, а орендар прийняв в оренду спірні нежилі приміщення № 504, № 505
у технічному стані "після ремонту", тобто в придатному для експлуатації стані, оснащених фурнітурою та комунікаціями, і це підтверджено фотофіксацією
та детальним описом приміщень; суперечок та претензій сторони договору
не мали, засвідчивши все це своїми підписами.
Згідно з пунктом 4.3.12 договору орендар зобов`язався повернути приміщення
в належному стані.
01 вересня 2014 року між орендодавцями та орендарем укладена додаткова угода до договору оренди, якою продовжено строк оренди до 28 лютого 2015 року.
27 лютого 2015 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду, якою строк договору оренди продовжено до 31 травня 2015 року.
Згідно з актом приймання-передачі від 16 червня 2015 року фактичне повернення об`єкта оренди власникам відбулося 16 червня 2015 року через відсутність реагування орендаря на листи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_3 про надання доступу до орендованих приміщень у зв`язку з закінченням строку оренди для передачі за актом приймання-передання.
В акті приймання-передачі сторони також погодили, що після припинення строку дії договору оренди скляні двері в приміщенні можуть бути зняті орендарем
за умови збереження цілісності конструкції стін, та виконання косметичного ремонту двірних пройомів у місцях зняття двірних конструкцій.
Згідно з описами цінних листів 23 травня 2015 року ОСОБА_1
та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_3 надіслали ОСОБА_2 на три адреси лист-вимогу про надання доступу до орендованих приміщень у зв`язку
з закінченням строку оренди для передання за актом приймання-передачі.
Згідно з актом приймання-передачі від 16 червня 2015 року, складеним за участю ОСОБА_1 і представника ОСОБА_3, експерта Приватного підприємства "ОНДЦЕД ім. Скібінського С. С." Чорної Ю. П. технічний стан орендованих приміщень визначений, як незадовільний, а згідно з актом представників дільниці № 5 житлово-експлуатаційного підприємства від 18 червня 2015 року в нежитлових приміщеннях № 504, № 505 відбулося залиття внаслідок пошкодження стояка центрального опалення через демонтаж устаткування.
За наданим позивачем висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 08 липня 2015 року № 090/2015 технічний стан нежитлових приміщень № 504, № 505 за адресою: АДРЕСА_1 - незадовільний; експлуатація елементів та конструкцій приміщень можлива тільки за умови проведення їх ремонту; причиною пошкоджень є механічний вплив-проведення демонтажних робіт; розмір матеріальної шкоди визначається як вартість поновлювального ремонту і становить 1 230 263,41 грн.
Відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та КС "Кредитінвест", відповідно до якого спілка набула право вимоги на заборгованість з орендної плати за договором оренди № 01/04 за травень та червень 2015 року, штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати за вказаним договором та штрафні санкції за порушення строків повернення приміщень орендодавцям, а також на відшкодування упущеної вигоди та понесених збитків за договором оренди від 01 червня 2015 року. Повідомлення про це надіслано відповідачу 12 травня 2017 року.