Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 263/9200/19
провадження № 61-2294св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року у складі судді Чеботаренко О. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня
2020 року в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права
на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначала, що відповідно до розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації від 12 лютого 1997 року
№ 40 ОСОБА_2 була виділена земельна частка (пай) розміром
5,60 умовних кадастрових гектарів із земель КСП "Україна" Феодосієвської сільської ради Красноокнянського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано сертифікат на право на частку (пай) серії ОД № 0082608, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 14 лютого 1997 року за № 91.
Оригінал цього сертифіката було втрачено, про що було дано оголошення
в газеті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай), єдиним спадкоємцем усього майна є дочка спадкодавця - ОСОБА_1, яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено спадковою справою № 115/2018.
Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину
за законом на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а саме сертифіката на право на частку (пай).
08 листопада 2018 року позивач звернулась до Красноокнянської районної державної адміністрації із заявою видачу дубліката втраченого сертифіката, проте їй було відмовлено та роз`яснено, що районна державна адміністрація
не має можливості видати дублікат, тому необхідно звернутись до суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право
на земельну частку (пай) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0082608, виданим на підставі розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації від 12 лютого 1997 року № 40, про виділення земельної ділянки розміром 5,60 умовних кадастрових гектарів із земель КСП "Україна" Феодосієвської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що раніше належала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 24 жовтня 2019 року справу передано за підсудністю до Красноокнянського районного суду Одеської області.
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 22 грудня 2020 року, позов задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом
на земельну частку (пай) розміром 5,60 умовних кадастрових гектарів із земель
КСП "Україна" Федосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області вартістю 141 631,11 грн, що належала ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0082608, зареєстрованого 14 лютого 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 91; роз`яснено про необхідність державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач згідно зі статтями 1223, 1225 ЦК України є спадкоємцем за законом, і, враховуючи відсутність інших осіб, які претендували б на спадкове майно у вигляді сертифіката на земельну частку (пай), має право на спадкування, проте відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, а саме сертифіката на право на земельну частку (пай), унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право
на спадщину на зазначене спадкове майно.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У лютому 2021 року Маріупольська міська рада Донецької області подала
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року і передати справу на новий розгляд.
У касаційній скарзі Маріупольська міська рада Донецької області як на підставу для скасування прийнятих у справі судових рішень посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження 14-61цс18), та у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі
№ 363/3588/18 (провадження 61-20687св19), від 05 червня 2020 року у справі
№ 750/146/17 (провадження № 61-46040св18).
Особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах Феодосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області,
у зв`язку з чим належним відповідачем у справі буде саме Феодосіївська сільська рада.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/9200/19, витребувано справу із Красноокнянського районного суду Одеської області.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно
з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0082608
у КСП "Україна" Феодосієвської сільської ради Красноокнянського району Одеської області площею 5,60 умовних кадастрових гектари, виданого відповідно до розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації від 12 лютого 1997 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 лютого 1997 року за № 91.
Спадкоємцем ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1, позивач у справі, яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відомостей про існування інших спадкоємців або осіб, які відповідно до статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині після
ОСОБА_3, у спадковій справі немає.
22 серпня 2018 року позивач - дочка ОСОБА_3 та її єдина спадкоємиця, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після
її смерті.
Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії
від 11 жовтня 2018 року за вихідним номером 1354 відмовлено ОСОБА_1
у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0082608 у зв`язку з відсутністю сертифіката на цю земельну частку (пай).
Вказаний сертифікат було загублено, про що в газеті "Оголошення без посередників" (№ 43 (377) від 06 листопада 2018 року розміщено відповідне оголошення.
Заперечуючи проти позову, Маріупольська міська рада посилалась на те,
що вона не є належним відповідачем у цій справі, оскільки здійснює свої повноваження лише у межах м. Маріуполя, а земельна ділянка виділялась
із земель КСП "Україна" Федосіївської сільської ради Красноокнянської району Одеської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної
інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.