Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 760/26018/19
провадження № 61-3479св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 за фактами вчинення домашнього насильства по відношенню до неї шляхом встановлення заборони наближатися на відстань, ближче ніж 300 метрів до місць її проживання та перебування за адресами:
АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 та до її офісу № 86, який розташований по вул. Льва Толстого, 25 у м. Києві. Також просила заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати
з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають
в зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 2015 року. Протягом тривалого часу сімейне життя між ними погіршувалося, її чоловік постійно нехтував сімейними цінностями, з його ініціативи між ними постійно виникали сварки. Фактичні шлюбні відносини припинилися між подружжям ще у 2017 році.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, який перебуває в провадженні Подільського районного суду м. Києва та ще не розглянутий. З моменту звернення до суду з цим позовом її життя стало нестерпним внаслідок численних насильницьких атак з боку ОСОБА_2. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин вона проживала у належній їй квартирі АДРЕСА_1 . Крім квартири їй на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_3 . На прохання добровільно покинути її будинок чоловік не реагував, рахунки за користування будинком не сплачував, що підтверджується квитанціями про наявність боргу. Також він заблокував їй доступ до деяких кімнат та повісив на двері основної спальні навісний замок.
15 червня 2018 року вона не змогла потрапити до свого будинку, оскільки вхідні двері було забарикадовано зсередини. Викликані працівників поліції виявили, що ОСОБА_2 знаходився на території України незаконно, його посвідка закінчилася ще в січні 2018 року. Чоловіка будо доставлено до імміграційного відділу, а вона змінила замки в будинку, закрила його та поставила під сигналізацію.
16 червня 2018 року чоловік повернувся до будинку, до якого потрапив через вікно. Вирвав й знищив сигналізацію в будинку та забарикадувався в ньому.
19 липня 2018 року відкрито кримінальне провадження № 1201811020000421 за заявою ОСОБА_1 про захоплення її будинку та незаконне перебування
в ньому.
15 серпня 2018 року разом із представниками поліції встановлено, що в будинку було змінено замки, чоловік знаходився в домі, у зв`язку з чим його було затримано та доставлено до управління ДМС у Київській області. Під час затримання він чинив опір правоохоронним органам та намагався здійснити втечу через дах будинку, що підтверджується відеозаписом, що доданий до позовної заяви.
18 серпня 2019 року чоловік разом із трьома невідомим особами проник
у будинок, де перебувала орендарка з шестирічною дитиною. Вони залякували орендарку, виставляли її з будинку, яка змушена була викликати працівників поліції.
20 серпня 2018 року заявниця звернулася до поліції по факту викрадення її чоловіком з подвір`я належного їй будинку велосипеду та бензинової газонокосилки, нападу на неї під час прогулянки з собаками у селищі Круглик й відібрання високопородної собаки її власного розведення (чемпіона Європи, призначеного для племінної роботи, загальною вартістю 1 100 доларів США).
У вересні 2018 року чоловік приїздив до будинку, коли її там не було та вимикав освітлення будинку на лічильнику, що знаходиться через дорогу від будинку
в колективному доступі, щоб розрядити акумулятор системи сигналізації та проникнути до будинку. Протягом майже двох тижнів кожного вечора до будинку виїжджали співробітники охоронної компанії "Бар`єр" та викликали її, щоб увімкнути освітлення та перешкодити розрядженню акумулятора.
Такі дії ОСОБА_2 змусили її здати будинок в оренду, проте 21 жовтня 2018 року при відвідуванні орендарів вона зіштовхнулась з ОСОБА_2, який чекав її біля будинку. Він поводив себе неврівноважено, принижував її, погрожував тривалим емоційним насильством. Наслідком цього став нещасний випадок - через годину, займаючись верховою їздою на КСБ Динамо її кінь, відчувши емоційний стан, скинув її, при падінні вона отримала травму - компресійний перелом 11 хребта, що призвело до тривалого перебування в ліжку на лікарняному.
10 листопада 2018 року вона викликала поліцію на прохання своєї сестри ( ОСОБА_4 ), яка її доглядала, тому що біля її машини перед будинком вона побачила ОСОБА_2, який поводив себе з нею агресивно. Чоловік вів себе неврівноважено, принижував, погрожував тривалим емоційним насильством, при цьому розмовляв лише англійською, щоб уникнути проблем
з поліцією.
Крім того, в особистих чатах ОСОБА_2 зазначав, що його єдина мета
у житті змусити її відчувати більше болі, і вона у цьому переконається. Були
й інші схожі висловлювання. Подібні висловлювання в її адресу та дії
є намаганням ОСОБА_2 завдати їй моральних страждань, порушують нормальний уклад її життя, перешкоджають вільному користуванню її майном.
Такі дії регулярно повторюються з 2017 року, тому існує високий ступінь ризику потерпати від домашнього насильства і у подальшому. Психологічне насильство з боку ОСОБА_2щодо неї виражалося у численних образах, погрозах, приниженнях, переслідуваннях, залякуваннях направлених на завдання їй страждань. Економічне насильство з боку ОСОБА_2 щодо заявника виражається в спробах проникнути до її будинку, змінити замки, відмова виселитися з її будинку, крадіжка її речей та собаки, спроба знеструмити будинок та виселити орендаторів, направлені на позбавлення її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що наявні всі підстави для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення домашнього насильства по відношенню до заявника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на шість місяців у вигляді тимчасового обмеження прав особи, а саме: заборони ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_3 Заборонено ОСОБА_2 особисто вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами склалася конфліктна ситуація, що підтверджується численними зверненнями як одного, так й іншого до правоохоронних органів з приводу порушення їх прав. Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що конфліктна ситуація між сторонами супроводжується психологічним та економічним впливом. Окремі обставини взаємовідносин сторін є предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12018110200004218 від
09 липня 2018 року. Очевидними також є конфліктні ситуації пов`язані зі словесними образами, приниженнями, частковим знищенням майна, що викликає у ОСОБА_1 побоювання за свою безпеку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Андруцької Г. О. задоволено, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині задоволення заяви про видачу обмежувального припису скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено
в задоволенні заяви.
Апеляційний суд виходив із того, що обставини справи та надані суду докази не свідчать про наявність підстав для видачі обмежувального припису, оскільки доводи заявника про вчинення по відношенню до неї економічного та психологічного насильства з боку заінтересованої особи є недоведеними. Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин позбавлення позивача житла, іншого майна, або можливості користуватися ними, інших правопорушень економічного характеру; словесних погроз, приниження, переслідування, залякування заявниці, які могли викликати
у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю. Повернення 16 червня 2018 року чоловіка заявниці до будинку, в якому він проживав, не може бути самостійним доказом існування ризику вчинення домашнього насильства. Матеріали справи також не містять доказів викрадення саме заінтересованою особою з подвір`я заявниці її майна,
а також нападу на неї під час прогулянки в с. Круглик, відібрання у неї силоміць її собаки. Надані заявницею фотокопії чату та електронного листування також не свідчать про необхідність видачі судом щодо неї обмежувального припису.
З огляду на обставини справи, наявність в суді цивільно-правого спору щодо поділу майна подружжя, доводи заявниці про захоплення чоловіком її будинку також є необґрунтованими.
Тому суд першої інстанції безпідставно вважав встановленими обставини, які
є недоведеними, висновок суду першої інстанції щодо доведеності фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"відносно ОСОБА_1 не відповідає встановленим обставинам, суд невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову
у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На підтвердження вчинення економічного насильства ОСОБА_1 зазначала, що заінтересована особа неодноразово намагався проникнути до її будинку, змінити замки, відмовлявся покидати її будинок добровільно, викрав її речі та собаку, намагався знеструмити будинок та виселити орендарів, такі дії спрямовані на позбавлення заявниці вільного користування та розпорядження своїм майном. Факт насильства з боку чоловіка доведено її неодноразовим зверненням до поліції. Апеляційним судом не взято до уваги факту психологічного насильства, яке проявляється в численних образах, погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні заінтересованою особою заявниці.
Постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 у вигляді тимчасового обмеження прав особи, а саме: заборони ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_3, заборони ОСОБА_2 особисто вести листування, телефонні переговори або контактувати
з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають
в зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 2015 року.
21 жовтня 2015 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала садовий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний садовий будинок.
16 листопада 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області відкрито провадження в справі № 369/12604/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови СТ "СКІФ" з заявою, в якій повідомила, що є власником садового будинку,
АДРЕСА_3, просила видати їй нові книжки на сплату електроенергії та членських внесків, розрахунки проводити лише з нею, не вступати ні в які контакти з ОСОБА_2 та його представниками, не надавати йому ніяких довідок, так як він не має ніякого відношення до будинку. Також повідомила, що збирається у відпустку і не буде знаходитись в Україні протягом тривалого часу. Просила відключити постачання електричної енергії до її будинку до часу її повернення в Україну та проведення необхідних робіт по усуванню неполадок з розведенням електропроводки в садовому будинку.
Листом голови правління СТ "СКІФ" 14 червня 2018 року ОСОБА_1 надано відповідь, що відключення будинків на території СТ "СКІФ" с. Круглик, не входить до компетенції садового товариства.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 16 червня 2018 року Києво-Святошинському ВП ГУНП в Київській області, 15 червня 2018 року йому подзвонив сусід та повідомив, що його дружина змінює замки на дверях їхнього будинку і деякі його речі виносяться з будинку в сад. Він повернувся додому
і виявив, що дійсно деякі його речі винесені з будинку, і поруч з речами побачив свого собаку. Всі замки були замінені й він опинився незаконно виставленим
з власного дому, який є його єдиним місцем проживання в Україні.
Згідно з витягом з ЄРДР, номер кримінального провадження 12018110200004218 від 09 липня 2018 року, 08 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області з заявою про те, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом вніс відомості у документи
СТ "СКІФ" з метою переоформлення на себе зазначеного будинку.
Згідно відповіді начальника Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 12 липня 2018 року письмові звернення ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій з боку ОСОБА_2 від 16 червня 2018 року та
17 червня 2018 року зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події й приєднані до кримінального провадження ЄРДР № 12018110200004218 від 09 липня
2018 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на садовий будинок, АДРЕСА_3 (справа № 369/12604/17).
Відповідно до рапорту дільничного офіцера поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 28 серпня 2018 року, 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 було виявлено замінені замки у вказаному будинку. Зайшовши в приміщення будинку з працівниками поліції, вони виявили
в будинку чоловіка заявниці ОСОБА_2, в якого була посвідка на тимчасове проживання від 27 січня 2017 року до 26 січня 2018 року. Його було затримано та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП.
04 вересня 2019 року, 01 вересня 2019 року ОСОБА_1 робила виклик поліції у зв`язку з незаконним проникненням когось на територію її подвір`я.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 01 вересня 2019 року будинок здається нею в оренду на підставі договору оренди від 19 серпня
2019 року. До вказаного будинку постійно виїжджає служба охорони в зв`язку
з тим, що "зі слів сусідів, які бачили ОСОБА_2, який на стовпі вимикав живлення електроенергії". Сусіди їй повідомили, що ОСОБА_2 погрожував спалити її будинок. Охорона бачила на подвір`ї інструменти та замки дверей. На її думку ОСОБА_2 хотів змінити замки і захопити її будинок. Також ОСОБА_2 їй постійно погрожує.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, яка полягала
у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Посилався на ті підстави, що 01 вересня 2019 року він звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області з повідомленням про вчинення щодо нього злочину, а саме біля входу до його житла із застосуванням до нього фізичної сили та погрожуючи зброєю, він був затриманий невідомими особами, які силоміць відібрали у нього телефон, а також сумку.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
12 вересня 2019 року (справа № 369/11824/19) зобов`язано уповноважених осіб Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внести відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_2 від 01 вересня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати за цією заявою досудове розслідування.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства
є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений
в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19).
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від
07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII)визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4 та 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIIIдомашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи
у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа,
а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 цього Закону).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIIIпередбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати
в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори
з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не
є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію
і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (провадження № 61-1585св20) вказано, що "видача обмежувального припису
є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". При цьому суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою не підтверджує, що саме ОСОБА_2 вчинив щодо заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року у справі № 752/1285/20 (провадження № 61-19646св20) зазначено, що "оцінка ризиків полягає
в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення,
а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
… наявність невирішених майнових спорів та пов`язані з цим взаємні претензії сторін не свідчить про економічне насильство".
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд встановив, що між сторонами наявний цивільно-правий спір щодо поділу майна подружжя, який розглядається судом, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин позбавлення заявника житла, іншого майна або можливості користуватися ними, не містять доказів словесних погроз, приниження, переслідування, залякування заявника, які могли викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю, тому доводи заявника про вчинення по відношенню до неї домашнього насильства з боку заінтересованої особи
є недоведеними.
За таких обставин є правильним висновок апеляційного суду, що обставини справи та надані суду докази не свідчать про наявність підстав для видачі обмежувального припису в оскарженій частині.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не оцінив ризики вчинення економічного та психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2, оскільки суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі у їх сукупності та зробив висновок, що вони не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства
у будь-якій формі стосовно заявника, а також ризиків настання насильства
у майбутньому, з метою застосування Закону № 2229-VIII.
Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення, суд касаційної інстанції не встановив і який не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.