Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 752/12124/13
провадження № 61-6091св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
стягувачі - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний банк",
боржник - ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року в складі судді Мирошниченко О. В. та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст обставин справи
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 2 072 072,40 грн заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083.
У квітні 2018 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача на правонаступника.
В обґрунтування вимог заяви товариство зазначало, що 30 серпня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" укладений договір № 114/45, відповідно до якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" право грошової вимоги за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083, що підтверджується належним чином посвідченою копією витягу з Реєстру Боржників від 30 серпня 2017 року.
30 серпня 2017 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" і ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір № 114/45-ДГ, відповідно до якого ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" відступило ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" право грошової вимоги за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083, а тому заявник просить замінити стягувача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, заяву ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" задоволено; замінено стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" з приводу виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року по справі № 752/12124/13.
Суд першої інстанції виходив із того, що звернення правонаступника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з заявою про заміну стягувача відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України.
Аргументи учасників справи
19 березня 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що суди не взяли до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні докази про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення заборгованості та про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
15 травня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, в якому зазначало, що оскаржувані судові рішення прийняті судами з дотриманням норм процесуального права, а тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 2 072 072,40 грн заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083.
01 листопада 2013 року Голосіївський районний суд міста Києва видав відповідний виконавчий лист.
30 серпня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" укладений договір № 114/45, відповідно до якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" належне первісному кредитору право вимоги виконання всіх грошових зобов`язань боржником, указаним у Реєстрі Боржників, за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083, що підтверджується належним чином посвідченою копією витягу з Реєстру Боржників від 30 серпня 2017 року.
30 серпня 2017 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" і ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір № 114/45-ДГ, відповідно до якого ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" відступило ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" належне первісному кредитору право вимоги виконання всіх грошових зобов`язань боржником, указаним у Реєстрі Боржників, за кредитним договором від 30 січня 2012 року № 014/0254/85/59083, що підтверджується належним чином посвідченою копією витягу з Реєстру Боржників від 30 серпня 2017 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30 серпня 2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0254/85/59083 від 30 січня 2012 року становить 22 755 617,01 грн.
02 квітня 2018 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що "скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ "УкрСиббанк") до фактора (ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія") в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом".
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником".
У пунктах 6.20.-6.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зазначено, що: "якщо після відкриття провадження за скаргою/заявою на судове рішення, поданою особою, яка вважає себе правонаступником позивача у спірних правовідносинах, буде встановлено, що така особа не набула прав та обов`язків правопопередника, суд своєю ухвалою закриває відповідне провадження на підставі визначеної процесуальним законодавством норми. У випадку коли ставиться питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні та скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, встановлення судом обставин відсутності переходу прав від правопопередника до правонаступника буде мати процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису".
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертав увагу на те, що до заяви про заміну стягувача його правонаступником заявник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
У справі, яка переглядається, установлено, що права кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 014/0254/85/59083 від 30 січня 2012 року, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло на підставі договорів про відступлення права вимоги від 30 серпня 2017 року № 114/45 та 114/45-ДГ.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що в договорі про відступлення права вимоги № 114/45-ДГ від 30 серпня 2017 року, укладеного між ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" (первісний кредитора" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор), передбачено, що:
- на умовах, установлених цим договором, та відповідно до статей 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні Первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості божника на дату підписання договору зазначені у додатку № 1 (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною (пункт 2.1. Договору);
- новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора, протягом двох робочих днів з моменту укладення цього договору (пункт 3.2. Договору);
- внаслідок невиконання новим кредитором умов пункту 3.2. договору. Договір вважається розірваним, а права та обов`язки за ним припиненими з дати направлення новому кредитору відповідного письмового повідомлення первісного кредитора.
Суд першої інстанціції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення заяви про заміну стягувача, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази. Суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув, а тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягаю скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.