Постанова суду № 305/1468/16-ц від 18.08.2021 про визнання права власності на майнові права на об`єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 305/1468/16-ц

провадження № 61-9087св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Антонів ОСОБА_8 Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Бліщ О. Б., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С.Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майнові права на об`єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу.

Позов мотивований тим, що відповідачі, з якими позивач перебувала у дружніх відносинах, за відсутністю власних коштів на будівництво, неодноразово пропонували їй, на належній їм земельній ділянці 0,07 га, яка розташована на полонині "Драгобрат", за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області, вкласти власні кошти у будівництво міні-готельного комплексу, а після завершення будівництва та передачі його позивачу, яка є замовником будівництва, отримати від останньої винагороду за послуги по організації будівництва та грошову компенсацію за вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом у сумі 200 000,00 дол. США. Позивач погодилася та прийняла пропозицію відповідачів та зобов`язалися діяти спільно, без створення юридичної особи задля досягнення мети в межах договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів учасників, мета та предмет якого полягали в тому, що відповідачі передають позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат", а позивач (замовник будівництва) шляхом передачі відповідачам грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу відповідачі зобов`язалися надавати позивачеві послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а позивач зобов`язалася оплатити відповідачам вказані послуги та вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200 000,00 доларів США.

Позивач вказувала, що вона та відповідачі домовилися, що передача права власності від відповідачів позивачеві на земельну ділянку під міні-готельним комплексом буде реалізована у два етапи. Щодо передачі грошових коштів, то сторони домовилися, що така передача буде оформлятися нотаріально, але, довідавшись, що нотаріальна послуга потребує додаткових грошових витрат, відповідачі переконливо запевнили позивача про те, що їм довіряти можна і про всі отримані грошові кошти вони будуть перед нею письмово звітувати. На виконання умов договору по реалізації першого етапу передачі права власності 19 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та позивачем, від імені якої діяв ОСОБА_4 було укладено письмовий Договір про намір купівлі - продажі земельної ділянки, нотаріально посвідчений державним нотаріусом м. Рахів Пріц О. І. і зареєстрований в реєстрі за № 1-1392. Вперше позивач зрозуміла, що відповідачі почали ухилятися від виконання договірних зобов`язань, коли не відбулося укладення основного договору згідно договору про намір купівлі - продажі земельної ділянки. В період з 2015 року по 2016 рік між позивачем та відповідачами відбулися дві зустрічі з приводу добудови і введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс за позивачем. Однак, під час другої зустрічі в 2016 році відповідачі категорично відмовилися надати позивачу будь-які документи для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс. Неодноразові спроби позивача врегулювати правовідносини, які склалися між сторонами, мирним шляхом, позитивних результатів не дали, що змусило її звернутися з захистом своїх прав до суду. Крім того, відповідачі, після відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову, ввели в експлуатацію міні-готельний комплекс, здійснивши державну реєстрацію права власності стосовно предмета позову та продовжують ухиляються від виконання умов договору про спільну діяльність.

Позивач вказувала, що у момент передачі позивачу копії зошиту відповідачі повідомили про витрачання всіх коштів на будівництво готелю та залишку їх не існує. Різниця між переданими відповідачам та ними використаними для будівництва міні-готельного комплексу коштами з урахуванням курсу гривні до долара станом на 10 листопада 2016 (2556,2021 за 100 дол. США) становить: 899 233,6 грн. (ціна позову еквівалент 1 600 000 дол. США) - 5 112 404,2 грн. (вартість послуг відповідачів з організації будівництва та земельної ділянки еквівалент 200 000 дол. США) - 22616622,00 грн. (вартість будівництва і будівельних робіт еквівалент 884 774 дол. США) = 13 170 207,4 грн. (еквівалент 515 226 дол. США). Тому відповідачі зобов`язані повернути вказану суму позивача та просила стягнути ці грошові кошти.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила:

встановити факт ухилення відповідачами від укладення у письмовій формі та нотаріального посвідчення договору про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг) та факт виконання нею умов даного договору;

встановити факт укладення та визнати дійсним договір про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг);

припинити за відповідачами право спільної сумісної власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв. м.;

скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів Олесі Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13 вересня 2016 року та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв. м, реєстраційний номер - 1024832921236;

визнати за ОСОБА_1 право власності на міні-готельний комплекс;

припинити за відповідачем право власності на земельну ділянку під міні готельним комплексом та визнати з нею право власності на дану земельну ділянку;

стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів суму 13 170 207,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2 337,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат".

Припинено за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат".

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт Ясіня, полонина "Драгобрат".

У задоволенні позовних вимог щодо припинення за ОСОБА_3 право власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2 337,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат" відмовлено.

У задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13 вересня 2016 року та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2 337,5 кв. м, реєстраційний номер - 1024832921236, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат за ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 13 170 207 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існують змішані договірні правовідносини - спільна діяльність з елементами купівлі-продажу земельної ділянки (обов`язок відповідачів передати земельну ділянку під будівництво міні-готельного комплексу та право отримати за неї кошти кореспондується з правом позивача отримати її у власність та обов`язком оплатити кошти за земельну ділянку) та надання послуг (обов`язок відповідачів надати послуги та право отримати за них кошти кореспондується з правом позивача отримати такі послуги та обов`язком їх оплатити).

Суд першої інстанції зазначив, що сторонами у рамках домовленості про спільну діяльність погодили, що відповідачі передають позивачці, яка є замовником будівництва, під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат", а позивачка ОСОБА_1 (замовник будівництва), шляхом передачі відповідачам грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу відповідачі зобов`язалися надавати позивачці послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а позивачка зобов`язалася оплатити відповідачам вказані послуги та земельну ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200 000 дол. США. Сторони домовились, що передача права власності від відповідачів позивачці на земельну ділянку під міні-готельним комплексом будуть реалізовані у два етапи. Після будівництва половини міні-готельного комплексу ОСОБА_1 набуває у власність Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_2 ) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Після завершення будівництва набуває у власність другу Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_2 ) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Водночас позивачка зобов`язана сплатити відповідачам вартість послуг як винагороду за сприяння та організацію будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 180 000 дол. США, отримавши від відповідачів всю проектно-технічну та дозвільну документацію, необхідну для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію. Вказані умови є предметом та метою договору і відповідно є істотною умовою для договору, який відбувся між сторонами. Також, сторони домовилися, що позивачка передає грошові кошти на будівництво міні-готельного комплексу відповідачам самостійно, або через членів родин сторін. ОСОБА_1 зобов`язана завчасно передавати грошові кошти на будівництво ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для забезпечення безперервного процесу будівельних робіт.

Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 письмово звітує перед ОСОБА_1 щодо ведення обліку понесених витрат на будівництво, а після завершення будівництва зобов`язана надати позивачці повний звіт про використані грошові кошти відповідно до калькуляції робіт. У випадку встановлення різниці між переданими позивачкою та використаними відповідачами для будівництва міні-готельного комплексу грошовими коштами які не були використані в ході будівництва, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язані повернути встановлену різницю ОСОБА_1 ОСОБА_3 замовляє необхідну дозвільну, проектно-технічну документацію для будівництва міні-готельного комплексу. Проектно-технічну документацію зобов`язані погоджувати з позивачкою, яка має право вносити зміни. Відповідачі виконують всі необхідні дії по сприянню та організації будівництва міні-готельного комплексу, зокрема закуповують будівельні матеріали для будівництва, оплачують залучену для будівництва спецтехніку, заробітну плату робітникам та всі супутні витрати, що стосуються будівництва.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статті 218 ЦК України встановлено, що не додержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Глава 77 ЦК України "Спільна діяльність" не містить положення про недійсність правочину про спільну діяльність у разі недотримання простої письмової форми. З огляду на те, що між сторонами існували дружні відносини, то даному спірному випадку, який виник між сторонами, має місце дефект (недотримання) форми правочину у частині спільної діяльності та купівлі-продажу.

Суд першої інстанції вказав, що за наслідками дослідження та співставлення журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу " Дріада" (амбарна книга) - рукописних записів відповідачки ОСОБА_2 та власноручних записів позивачки про суми, передані відповідачам, в їх сукупності, судом встановлено, що за період з 2006 року по 2014 рік позивачка передала відповідачам та членам їх сім`ї грошові кошти на загальну суму 1 600 000 дол. США. Всі імена, вказані у зошиті, відповідають іменам учасників даного спору та їх членів сім`ї, а саме особами означеними іменами ОСОБА_5 є позивачка, ОСОБА_6 - чоловік позивачки ОСОБА_7, що водночас вбачається з свідоцтва про шлюб; ОСОБА_8 - відповідачка - ОСОБА_2 а ОСОБА_9 - син відповідачів. Відповідачі не подали жодного доказу у підтвердження своїх доводів, а тому їх доводи, що ксерокопії власноручних записів ОСОБА_2 (зошит) не містять інформацію яка би давала можливість ідентифікувати осіб, означених іменами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судом не беруться до уваги. Згідно частини другої статті 220 ЦК України однією з необхідних обставин, які обумовлюють можливість визнання договору дійсним є доведеність факту повного або часткового виконання договору. Позивач на виконання умов договору здійснила передачу відповідачам коштів у сумі 1 600 000 доларів США (в тому числі 200 000 дол. США винагорода за організацію будівництва та грошова компенсація за земельну ділянку кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 під міні-готельним комплексом), що по офіційному курсу НБУ (2530,5530 грн. за 100 дол. США) станом на день подання позовної заяви (25 серпня 2016 року) становить 40 488 848 грн. За кошти позивача були закуплені всі будівельні матеріали для будівництва міні-готельного комплексу, оплачені всі супутні витрати, що стосувалися будівництва, тому вартість спірного об`єкту відповідає грошовому вкладу позивача у будівництво за умовами договору. Пояснення відповідачів, наведені у запереченнях, дають суду підставу зробити висновок, що відповідачі погоджуються з ціною позову, тобто вартість міні-готельного комплексу, яка зазначена позивачем у позові тотожні. З огляду на наведене та наявність побудованого спірного об`єкту - міні-готельного комплексу суд встановлює факт виконання позивачем умов договору та прийняття відповідачами виконаного.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до договору про намір купівлі - продажі земельної ділянки строк укладення основного договору було встановлено сторонами до 19 січня 2013 року. Як пояснила позивачка та її представники, а також свідки, що основний договір укладений не був з вини відповідачів. Зокрема встановлено, що коли син позивача - ОСОБА_4, якому остання, на підставі довіреності, доручила укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, приїхав 18 січня 2013 року до відповідачів додому за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 повідомив, що приватний нотаріус, у якого мало відбуватися укладення основного договору купівлі-продажу, захворів і вони не поїдуть у м. Рахів. На пропозицію ОСОБА_4 поїхати до іншого приватного нотаріуса, ОСОБА_3 відмовився. Позивач доводить, що такі дії відповідачів вона розцінила як початок ухилення від виконання договору про спільну діяльність. Крім того, доводить, що після цього відповідачі почали вести себе незрозуміло, на дзвінки не відповідали, мирним шляхом спірне питання відмовилися вирішити. Відповідачі будь яких доказів у спростування доводів позивача суду не надали.

Суд першої інстанції вказав, що після відкриття провадження у справі - 29 серпня 2016 року відповідачі продовжили вести себе недобросовісно, вчиняти неправомірні дії, а саме: 06 вересня 2016 року ввели в експлуатацію спірний об`єкт, шляхом подачі до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області та реєстрації в єдиному реєстрі за заявою та на ім`я ОСОБА_3 - декларації про готовність до експлуатації спірного об`єкта; 13 вересня 2016 року, знаючи про наявність заходів по забезпеченню позову за ухвалою суду, звернулися до державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів О. М., котрий 13 вересня 2016 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118, на підставі якого, вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - спірного об`єкту за ОСОБА_3 . З огляду на наведені обставини, суд встановлює факт ухилення відповідачів від укладення договору про спільну діяльність з елементами купівлі-продажу у письмовій формі та його нотаріального посвідчення.

Суд першої інстанції зазначив, що сторонами договору було досягнуто згоди в усіх істотних умов цього договору; волевиявлення учасників було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; і умови цього договору виконувалися сторонами, а саме відповідачами було передано позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку (що також підтверджується договором про намір купівлі-продажу земельної ділянки), а позивачем здійснювалося фінансування будівництва міні-готельного комплексу, послуги по організації будівництва якого надавалася відповідачами з метою отримання винагороди та грошової компенсації в розмірі 200 000 дол. США, в результаті чого досягнуто мети та відбулося повне виконання договору про спільну діяльність - збудовано міні-готельний комплекс, а відповідачі ухилилися від письмового укладення договору та нотаріального посвідчення договору і заперечують факт його укладення, а тому такий договір відповідно до частини другої статті 220 ЦК України слід визнати дійсним. Згідно умов договору про спільну діяльність по будівництву міні-готельного комплексу позивач є замовником будівельних робіт і набуває право власності на міні-готельний комплекс, а тому з огляду на те, що позивачем виконано усі умови договору про спільну діяльність, а відповідачами не передано їй всю технічну документацію для проведення реєстрації права власності за собою, то за позивачем суд визнає право власності на міні-готельний комплекс.

Суд першої інстанції вказав, що за умовами договору про спільну діяльність, який містить елементи купівлі-продажу земельної ділянки, позивач набуває право власності на вказану земельну ділянку під міні-готельним комплексом. Частина 1 ст. 377 ЦК України встановлює, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Оскільки відповідачі ухилилися від виконання договірних зобов`язань по передачі позивачу земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору і державна реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за позивачем не відбулося та з огляду на те, що позивач є набувачем право власності на міні-готельний комплекс за договором і за умовами договору позивач вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом оплатила відповідачам, то суд припиняє за відповідачами і визнає за позивачем право власності на земельну ділянку, на якій розташований міні-готельний комплекс.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно умов договору про спільну діяльність сторонами було домовлено, що у разі наявності у відповідачів залишку коштів, переданих позивачем на будівництво міні-готельного комплексу, то відповідачі по завершенню будівництва зобов`язані їх передати позивачу як такі, що не використані у будівництві. Згідно експертного дослідження міні-готельного комплексу, за результатами якого складено висновок №128 від 10 листопада 2016 року, вартість будівництва і будівельних робіт пов`язаних з будівництвом будівлі міні-готельного комплексу становить суму 22 616 622,00 грн, що є меншою і не відповідає сумі переданій позивачкою відповідачам коштів на його будівництво. Різниця між переданими відповідачам та ними використаними для будівництва міні-готельного комплексу коштами з урахуванням курсу гривні до долара станом на 10 листопада 2016 року (2556,2021 за 100 дол. США) становить: 899 233,6 грн (ціна позову еквівалент 1 600 000 дол. США) - 5 112 404,2 грн. (вартість послуг відповідачів з організації будівництва та земельної ділянки еквівалент 200 000 дол. США) - 22 616 622,00 грн (вартість будівництва і будівельних робіт еквівалент 884 774 дол. США) = 13 170 207,4 грн. (еквівалент 515 226 дол. США). Таким чином, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідачів на її користь вказаної суму коштів.

При відмові в задоволенні вимог про припинення за відповідачами право спільної сумісної власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв. м та скасування рішення державного реєстратора суд вважав, що оскільки у ході розгляду справи наказом Міністерства юстиції України від 31 січня 2017 року за № 230/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" скасовано рішення державного реєстратора від 13 вересня 2016 року та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс за ОСОБА_3, то ці вимоги не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_2, задоволено частково, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми 13 170 207,00 грн змінено та зменшено дану суму до суми 3 031 252,00 грн.

В іншій частині Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони у рамках домовленості про спільну діяльність погодили, що відповідачі передають позивачці, яка є замовником будівництва, під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат", а позивачка ОСОБА_1 (замовник будівництва), шляхом передачі відповідачам грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу відповідачі зобов`язалися надавати позивачці послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а позивачка зобов`язалася оплатити відповідачам вказані послуги та земельну ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200 000,00 дол. США.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно встановив факт передачі відповідачам грошових коштів в зобов`язання виконання умов договору про спільну діяльність 17 жовтня 2012 у сумі 200 000 дол. США вартість послуг по сприянню будівництва та вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом. У підтвердження факту виконання умов договору про спільну діяльність в частині передачі позивачкою відповідачам грошових коштів на будівництво міні-готельного комплексу та отримання звітності від ОСОБА_2 про витрачені кошти, до суду було подано копію зошита - рукописних записів (формату А4, копії зошиту в кліточку) про витрати на будівництво готельного комплексу грошових коштів, виконаних власноруч відповідачкою ОСОБА_2, який остання вела за умовами договору про спільну діяльність і в такій спосіб звітувала перед позивачкою, а також копію розписки ОСОБА_2 від 04.05.2007 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 на суму 30 000 дол. США, оригінал розписки представником позивача було надано для проведення судово-почеркознавчої експертизи. Суд правильно взяв до уваги, що даний журнал звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу " Дріада" (амбарна книга) стосується спірного об`єкта, в якому ОСОБА_2 відображено витрати по його будівництву, а також кошти, які передавалися їй та членам її сім`ї позивачкою; всі імена, вказані у зошиті, відповідають іменам учасників даного спору та їх членів сім`ї, а саме особами означеними іменами ОСОБА_5 є позивачка, ОСОБА_6 - чоловік позивачки ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відповідачка - ОСОБА_2, а ОСОБА_9 - син відповідачів. Заперечення відповідача ОСОБА_2, що рукописні записи стосуються іншого об`єкта і до спірного об`єкту не мають жодного відношення, нічим не підтверджені і не доведені. На вимогу суду надати оригінал журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу " Дріада" (амбарна книга) ОСОБА_2 його не надала, вказавши, що його вкрадено, і не надавши доказів підтвердження такого. Показання допитаного в судому засіданні як свідка позивача щодо передачі відповідачам грошових коштів на будівництво готельного комплексу за період з 2006 року по 2014 рік узгоджується з письмовими доказами розрахунків надання грошових коштів відповідачам. Судом за наслідками дослідження та співставлення журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу " Дріада" (амбарна книга) - рукописних записів відповідачки ОСОБА_2 та власноручних записів позивачки про суми, передані відповідачам, в їх сукупності правильно встановлено, що за період з 2006 року по 2014 рік позивачка передала відповідачам грошові кошти в загальній сумі 1 600 000 дол. США.

Апеляційний суд зазначив, що доведено, що сторонами укладено договір про спільну діяльність по будівництву міні -готельного комплексу, оскільки сторонами договору було досягнуто згоди в усіх істотних умов цього договору; волевиявлення учасників було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; і умови цього договору виконувалися сторонами, а саме відповідачами було передано позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку, що також підтверджується укладеним договором про намір купівлі-продажу земельної ділянки, а позивачем здійснювалося фінансування будівництва міні-готельного комплексу, послуги по організації будівництва якого надавалася відповідачами з метою отримання винагороди та грошової компенсації, з врахуванням вартості земельної ділянки, в розмірі 200000 доларів США, в результаті чого досягнуто мети та відбулося повне виконання договору про спільну діяльність - збудовано міні-готельний комплекс. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про неправильність застосування норм матеріального права, які регулюють набуття права власності на новостворене майно, оскільки збудований ОСОБА_3 в результаті підприємницької діяльності готель підлягає здачі в експлуатацію та державній реєстрації, з таких підстав. Матеріалами справи встановлено, що спірний об`єкт побудований за грошові кошти позивача, а не в результаті підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_3 і не за його кошти, оскільки такі твердження відповідача нічим не підтверджені. Згідно укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору про намір купівлі - продажу земельної ділянки, основний договір повинен був бути укладений до 19 січня 2013 року. Однак, такий укладений та посвідчений не був через відмову відповідача. Матеріалами справи встановлено, що згідно умов договору про спільну діяльність по будівництву міні-готельного комплексу позивачем виконано усі умови даного договору, однак відповідачами такі не виконано, не укладено основний договір та не передано позивачу всю технічну документацію для проведення реєстрації права власності за позивачем. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у відповідачі 06 вересня 2016 ввели в експлуатацію спірний об`єкт, а 13 вересня 2016 року, незважаючи на наявність заборон, вжитих ухвалами суду про забезпечення позову і достовірно знаючи про наявність заходів забезпечення позову, звернулися до державного реєстратора який 13 вересня 2016 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118, на підставі якого, вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - спірний об`єкт за ОСОБА_3 . В послідуючому право власності ОСОБА_3 на даний об`єкт було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 31 січня 2017 року за №230/5. Виходячи з наведених обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, змісту прав, за захистом яких звернулася позивач, та характеру порушення, яке допущено відповідачами, з врахуванням готовності до експлуатації спірного об`єкту, що підтверджено відповідною Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушені права позивача із застосуванням способу захисту шляхом визнання права, який у даному випадку є належним та ефективним.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно припинив за ним право власності на земельну ділянку та визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,07 га., оскільки матеріалами справи доведено, що за умовами договору про спільну діяльність, які позивачем повністю виконано, позивач набуває право власності на земельну ділянку, відповідачі отримали від позивача грошові кошти за земельну ділянку в сумі 20 000 доларів США, однак ухилилися від виконання договірних зобов`язань щодо передачі позивачу земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції, виходячи з умов договору, неправильно визначено різницю між переданими відповідачам та використаними ними для будівництва міні - готельного комплексу коштами, оскільки суд взяв до уваги висновок експертного дослідження міні-готельного комплексу №128 від 10.11.2016 року, в якому експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок, а тому не є належним та допустимим доказом у справі. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2020 року № 1125, проведеної на підставі ухвали суду апеляційної інстанції, вартість будівництва і будівельних робіт пов`язаних з будівництвом будівлі міні - готельного комплексу " Дріада", об`єкту нерухомості за адресою : АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 станом на 08 серпня 2016 року (дата закінчення будівництва згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, поданою до ДАБІ ОСОБА_3 ) могла становити 31 688 748 грн. Дана сума є меншою і не відповідає сумі переданих позивачкою відповідачам коштів на його будівництво. Різниця між переданими відповідачам та використаними останніми для будівництва міні - готельного комплексу коштами з урахуванням курсу гривні до долара станом на 08 серпня 2016 року (24,80грн. за 1 дол. США) становить: 39 680 000 (ціна позову еквівалент 1 600 000 дол. США) - 4 960 000грн. (вартість послуг відповідачів з організації будівництва та земельної ділянки еквівалент 200 000 доларів США) - 31 688 748 грн. (вартість будівництва і будівельних робіт еквівалент 1 277 772 дол. США) = 3 031 252 грн. (еквівалент 122 227 дол США). Таким чином, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідачів на її користь вказаної суми. В цій частині рішення суду відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає зміні. В іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, в якій просив: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішеннями відповідачів позбавлено непорушного права власності на міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат" без жодних на те правових підстав. Суд необгрунтовано відхилив клопотання відповідачів про призначення повторної почеркознавчої експертизи, чим перешкодив у встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень невірно застосовано висновки Верховного суду щодо застосування норми права передбаченої абзацу 2 частини першої статті 218 ЦК України, щодо того, що рішення суду про підтвердження укладення та виконання правочину не може ґрунтуватись на показах свідків.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на міні-готельний комплекс та земельну ділянку, за відсутності встановлення факту укладення договору про спільну діяльність, виключно на підставі недопустимих доказів. В резолютивній частині рішення зазначено, які саме збільшені позовні вимоги задоволено. Відтак зрозумілим є той факт, що в решті заявлених позовних вимог позивачці відмовлено. Звертає увагу на ту обставину, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року у цивільній справі № 305/1468/16-ц в частині позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено позивачем не оскаржено, у зв`язку з чим, станом на сьогодні, має місце доконаний факт відсутності встановлення судом юридичного факту наявності будь-яких договірних відносин про спільну діяльність щодо будівництва міні-готельного комплексу між позивачем та відповідачами, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на міні-готельний комплекс та земельну ділянку за позивачем.

Вказує, що домовленість сторін щодо купівлі-продажу земельної ділянки не була відображена у встановленій законом формі правочину (статті 657, 220 ЦК), така домовленість є нікчемною, а відтак суди не вправі були посилатись на наявність між сторонами відносин за нікчемним правочином. Через відсутність належних та допустимих доказів досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору про спільну діяльність у судів попередніх судових інстанцій були відсутні передбачені законом підстави для висновку про укладення договору про спільну діяльність, а відтак і наявність підстав для стягнення грошових коштів за неукладеним договором. Оскільки, вимога щодо стягнення грошових коштів у даній справі є похідною від вимоги про визнання дійсним договору про спільну діяльність, в задоволенні якої судом відмовлено, то вона також задоволенню не підлягає.

У травні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, в якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що незважаючи на відсутність факту укладення договору про спільну діяльність у письмовій формі, як цього вимагають положення частини другої статті 1131 ЦК України, рішенням суду першої інстанції збільшені позовні вимоги позивача задоволено частково. Суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосували висновки суду касаційної інстанції. суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року в справі № 6-226цс14, Верховного Суду від 20листопада 2019 року у справі № 201/2355/16-ц, від 10 серпня 2020 року у справі № 766/19465/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 154/234/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/4793/16-ц, від 26 лютого 2019 року у справі № 760/6220/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У липні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 подала відзив на касаційні скарги, в якому просила касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, змісту прав, за захистом яких звернулася позивач, та характеру порушення, яке допущено відповідачами, суди обґрунтовано захистили порушені права позивача із застосуванням способу захисту шляхом визнання права, який у даному випадку є належним та ефективним. Матеріалами справи встановлено, що згідно умов договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів учасників по будівництву міні-готельного комплексу позивачем виконано усі умови даного договору, однак відповідачами такі не виконано, не укладено основний договір та не передано позивачам всю технічну документацію для проведення реєстрації права власності за позивачем. Судом першої інстанції були розглянуті всі позовні вимоги позивача, що підтверджується мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції.

У липні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_11 подав заперечення на відзив на касаційну скаргу, в яких зазначив, що журнал звітності ведення розрахунків по будівництву мін-готельного комплексу не є належним та допустимим доказом, оскільки його оригінал судами не досліджувався, не містить інформації про будівництво спірного міні-готельного комплексу, суди належним чином не обґрунтували, що правовідносини між позивачем та відповідачами існували саме в межах правового режиму спільної діяльності.

У липні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_11 подав додаткові пояснення. Додаткові письмові пояснення ОСОБА_3 мотивовані тим, що особа, яка подали касаційні скарги здійснили обгрунтоване посилання на висновки Верховного Суду, які є висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У липні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_11 подав додаткові пояснення. Додаткові письмові пояснення ОСОБА_3 мотивовані тим, що судові рішення грунтуються на показах свідків, що жодним чином не спростовано позивачем. Позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження здійснення будівництва спірного об`єкта саме позивачем та виникнення права власності в позивача.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення до відзиву на касаційні скарги відповідачів, в яких зазначала, що судами були досліджені та оголошені протоколи кримінальних проваджень, які є письмовими доказами та в яких ОСОБА_2 підтвердила здійснення спільної діяльності з позивачем.

У серпні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_11 подав додаткові пояснення. Додаткові письмові пояснення ОСОБА_3 мотивовані тим, що постановою апеляційного суду ОСОБА_3 безпідставно позбавлено права власності на підставі усних тверджень позивача, а покази свідків є недопустими доказами, самі свідки не були присутні в час передання коштів про який зазначає позивач.

................

Перейти до повного тексту