Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 363/458/21
провадження № 61-8553cв21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
стягувач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит",
боржник - ОСОБА_1,
начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадний Іван Сергійович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року в складі судді: Баличева М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на рішення та дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С., стягувач - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".
ОСОБА_1 просила:
поновити строк звернення до суду;
визнати неправомірними рішення начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С.;
зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С. скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29 липня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у відкриті провадження у справі в порядку цивільного судочинства за скаргою на рішення та дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України щодо оскарження рішення та визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження. До юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16). Оскільки заявником оскаржуються дії державного виконавця та постанова про стягнення виконавчого збору, то скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а бездіяльність державного виконавця може бути оскаржено шляхом подання відповідного адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи учасників справи
19 травня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що виникнення спірних правовідносин у справі зумовлено незгодою заявника з бездіяльністю та рішенням начальника Шевченківського РВ ДВС у м. Києві, окрім інших вимог, заявник пред`явив вимогу про зобов`язання начальника Шевченківського РВ ДВС у м. Києві, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року, відкрите на підставі виконавчих листів № 363/3896/15-ц, виданих 25 лютого 2016 року, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29 липня 2019 року ВП № 50971452 ОСОБА_1 Отже, дії або бездіяльність начальника ДВС, пов`язана із вчиненням контролю за рішеннями, діями державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ухвалення постави про стягнення виконавчого збору, може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Вказує, що суди не звернули уваги на те, що заявник також просив визнати неправомірним рішення начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С. про відмову в розгляді та здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у виконавчому провадженні ВП № 50971452 за скаргою від 11 грудня 2020 року, поданою в інтересах ОСОБА_1 та визнати неправомірним дії начальника Шевченківського РВ ДВС Нещадного І. С., що полягли у порушенні десятиденного строку розгляду скарги поданої в інтересах ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 50971452, що також підлягають розгляду в прядку цивільного судочинства. У цій справі оскаржена постанова прийнята у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, який видано на виконання рішення суду цивільної юрисдикції, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року: відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1, яке підписане представником ОСОБА_2, про повідомлення про дату розгляду справи; справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 червня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) зазначено, що: юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що "імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)".
У справі, що переглядається, скарга ОСОБА_1 у частині вимог про зобов`язання начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного Івана Сергійовича скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29 липня 2019 року не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
У справі, що переглядається: суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 також просила визнати неправомірними рішення начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С.; проте будь-яких мотивів оскаржені судові рішення з приводу цієї вимоги скарги не містять. За таких обставин суд зробили передчасний висновок про відмову у відкритті провадження у частині вимог скарги про поновлення строку звернення до суду та визнання неправомірними рішення начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадного І. С.