Постанова
Іменем України
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 347/61/19
провадження № 61-8060св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року в складі судді Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірного звернення до суду.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації їм понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 8 000, 00 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні його заяви про стягнення понесених судових витрат залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив з того, що постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року не підлягає апеляційному оскарженню, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційноюскаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасуватиоскаржувану ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вона звернулася до апеляційного суду як особа, яка не брала участі в справі та вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, оскільки задовольнив заяву про стягнення з неї, як з позивача, на користь відповідача ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 8 000 грн, тоді як учасником цієї справи вона не була, позовну заяву не підписувала та до суду не зверталась, а тому безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити його без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
30 жовтня 2020 року справа № 347/61/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої й другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду вважала, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції наведених вище положень ЦПК України не врахував, внаслідок чого помилково постановив ухвалу від 14 квітня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 одноособово, тобто неповноважним складом суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.