ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/25355/19
адміністративне провадження № К/9901/18630/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (судді: Черпіцька Л. Т., Пилипенко О. Є., Собків Я. М.) у справі № 640/25355/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 04 листопада 2019 року № 1339 ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 листопада 2019 року;
- поновити його на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 20 листопада 2019 року або на рівнозначній посаді;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем неподано заяву про намір пройти атестацію відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-XI (далі - Закон № 113-XI) з метою переведення до Офісу Генерального прокурора на посаду прокурора, то відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу відповідача № 1339 ц від 04 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з правоохоронних органів.
Уважаючи, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив указане рішення суду в апеляційному порядку.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, справа призначена до апеляційного розгляду у судовому засіданні.
Під час розгляду справи ухвалою від 20 квітня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 560/4122/19.
Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу № 640/25355/19 неможливо розглянути до вирішення справи № 560/4122/19 (правовідносини у яких є подібними), у якій спір також стосується правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", внаслідок не подання ним заяви до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою від 20 квітня 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив її скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України відсутні.
Офіс Генерального прокурора зазначив, що положеннями пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суду надано право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, водночас, під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом не досліджувалось питання, чи дійсно касаційний перегляд справи № 560/4122/19 буде здійснюватися палатою, об`єднаною палатою та Великою Палатою Верховного Суду й відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні.
Також у касаційній скарзі вказано про те, що суд апеляційної інстанції, зупинивши провадження у цій справі, не дає можливості вирішити питання по суті спору у розумні строки і позбавляє сторони законного права на справедливий суд.
Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у зазначеній справі.
Позивач не надіслав суду відзиву на касаційну скаргу, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В .М. від 28 серпня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції.
Питання зупинення провадження у справі врегульовано статтею 236 КАС України, відповідно до пункту 5 частини другої якої суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, підставою для зупинення судом провадження у справі може бути перегляд в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Втім, як свідчать матеріали справи, зупиняючи провадження у справі Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 560/4122/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, спірні правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі (№ 640/25355/19). При цьому, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі (№ 560/4122/19), а тому з посиланням на пункт 5 частини другої статті 236 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі.
Водночас згідно даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" 19 січня 2021 року Верховним Судом у складі (суддя-доповідач Радишевська О.Р., судді: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.) у справі № 560/4122/19 (№ К/9901/36567/20) прийнято ухвалу про відкриття провадження й, при цьому, відомості про те, що справа передавалась чи передається на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Отже, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року і постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 560/4122/19 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії (у подібних правовідносинах) переглядається в касаційному порядку колегією у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, зупинивши провадження у справі № 640/25355/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 560/4122/19, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 816/1059/17 та у постанові від 03 липня 2020 року у справі № 815/6447/14.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
За приписами частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, ураховуючи викладене вище, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року не відповідає зазначеним законодавчим вимогам, а тому на підставі частини першої статті 353 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
За таких обставин касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.