ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5814/19
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ФОП Величко Ю.О. - Биструшкіна О.С.,
ТОВ "АМАКО Україна" - Дацка В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Величка Юрія Олеговича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 (в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 618 920 грн, 3% річних в розмірі 31 513,21 грн, суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн за первісним позовом)
у справі № 904/5814/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"
до Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича
про стягнення суми 618 920 грн, суми 3% річних 31 564,08 грн, суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"
про визнання недійсним договору.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (далі - ТОВ "Амако Україна", позивач) звернулось до Фізичної особи - підприємця Величка Юрія Олеговича (далі - ФОП Величко Ю.О., відповідач) з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 618920 грн, неустойки в розмірі 31719,65 грн, 3% річних в розмірі 13887,55 грн та суми інфляційної складової в розмірі 16177,04 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на порушення відповідачем зобов`язання з виконання робіт за договором №0310018 від 10.10.2018, розірвання позивачем договору в односторонньому порядку, ігнорування відповідачем вимоги позивача про повернення сплачених коштів в якості попередньої оплати.
На підтвердження викладених в позові обставин позивач долучив до позову засвідчену копію договору №0310018 від 10.10.2018, згідно якого ФОП Величко Ю.О. (виконавець) зобов`язується виконати роботи з виготовлення та монтажу тимчасової споруди згідно технічного завдання за адресою: м.Запоріжжя, вул.М.Краснова, 10г, копії платіжних доручень № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018, листа №4401 від 12.02.2019.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про непідписання зі свого боку договору № 0310018 від 10.10.2018, стверджував, що спірний договір між сторонами не укладався, наданий позивачем договір № 0310018 від 10.10.2018 є підробленим, тобто позивач звернувся за захистом відсутнього в нього права, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Разом із відзивом на позов ФОП Величко Ю.О. подав зустрічну позовну заяву до ТОВ "Амако Україна" про визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018.
В обґрунтування заявлених вимог ФОП Величко Ю.О. посилався на те, що не підписував договір № 0310018 від 10.10.2018, про порушення якого стверджує ТОВ "Амако Україна". На підставі статей 207, 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати договір недійсним.
Крім того, ФОП Величко Ю.О. звернувся до суду з клопотанням про призначення і проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання - чи виконано підпис, вчинений на договорі №0310018 від 10.10.2018, Величко Юрієм Олеговичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )?
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 задоволено клопотання ФОП Величка Ю.О. про призначення судової почеркознавчої експертизи. Призначено у справі № 904/5814/19 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи поставлені наступне питання: чи виконано підпис на договорі № 0310018 від 10.10.2018 та Технічному завданні на будівництво утепленого ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 (додаток до договору №0310018 від 10.10.2018) від імені Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Провадження у справі №904/5814/19 зупинено на час проведення експертизи.
Матеріали справи № 904/5814/19 із висновком експерта №1037-20 від 15.05.2020 повернулись 18.06.2020 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області .
Відповідно до висновку експерта №1037-20 від 15.05.2020 підпис на договорі №0310018 від 10.10.2018 та Технічному завданні на будівництво утепленого ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 (додаток до договору № 0310018 від 10.10.2018) від імені Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича виконаний іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису.
Враховуючи обставини, встановлені висновком судового експерта №1037-20 від 15.05.2020, ТОВ "Амако Україна" звернулося до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій змінило підстави позову. Посилаючись на норму частини 3 статті 46 ГПК України, ТОВ "Амако Україна" зазначило, що грошові кошти в сумі 618 920,00 грн, які були перераховані платіжними дорученнями № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018, який позивач ТОВ "Амако Україна" вважав чинним на момент здійснення платіжної операції, підлягають стягненню з ФОП Величка Ю.О. як такі, що набуті останнім без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України. Крім того, ТОВ "Амако Україна" заявлено до стягнення суму 3% річних 31564,08 грн та суму інфляційних втрат 30220,16 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 позовні вимоги ТОВ "Амако Україна" задоволено частково. Стягнуто з ФОП Величко Ю.О. на користь ТОВ "Амако Україна" суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 618920грн, 3% річних в розмірі 31513,21 грн, суму інфляційної складової в розмірі 30220,16 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9734,77 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 50,87 грн.
Зустрічні позовні вимоги ФОП Величко Ю.О. про визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018 задоволено. Визнано недійсним договір № 0310018 від 10.10.2018 між ФОП Величко Ю.О. та ТОВ "Амако Україна".
Стягнуто з ТОВ "Амако Україна" на користь ФОП Величко Ю.О. витрати на сплату вартості судової почеркознавчої експертизи в розмірі 10983грн.17коп.
Рішення суду мотивоване тим, що грошові кошти в розмірі 618920 грн були перераховані платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018, який відповідач не підписував і був обізнаний про це. Отже, обов`язок повернути отримані гроші виник у відповідача за первісним позовом на наступний день після їх отримання як таких, що набуті без достатньої правової підстави. На час розгляду справи доказів повернення Величком Ю.О. коштів в розмірі 618 920,00 грн суду не надано.
За перерахунком господарського суду встановлено, що задоволенню підлягають вимоги ТОВ "Амако Україна" про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 31513,21 грн за період з 15.10.2018 - 07.07.2020, в стягненні решти відмовлено з підстав необґрунтованості. Також судом задоволено вимогу про стягнення інфляційних витрат за період листопад 2018 року - травень 2020 року, яка відповідно до розрахунків позивача становить 30 220,16 грн.
В частині задоволення зустрічних позовних вимог суд виходив з відсутності волевиявлення учасника правочину ФОП Величка Ю.О. під час вчинення правочину як однієї із загальних вимог, унормованих статтею 203 ЦК України, додержання якої є необхідним для чинності правочину. В обґрунтування наведено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1037-20 від 15.05.2020, згідно якого за результатами проведеної почеркознавчої експертизи було встановлено, що два підписи від імені Величка Ю.О. в договорі № 0310018 від 10.10.2018 та Технічному завданні на будівництво ангару для ремонту автомобілів в м.Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 від 10.10.2018 в графі "виконавець" виконані не Величком Ю.О., а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, ФОП Величко Ю.О. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційному порядку відповідачем за первісним позовом рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/5814/19 було оскаржено в частині стягнення з нього грошових коштів в сумі 618 920,00 грн, 3% річних в розмірі 31 513,21 грн, суму інфляційної складової 30 220,16 грн. В частині визнання договору недійсним рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/5814/19 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції на підставі аналізу норми статті 1212 ЦК України погодився з висновком суду першої інстанції, що за відсутність будь-яких інших договірних зобов`язань між сторонами стосовно перерахування грошових коштів в сумі 618 920,00 грн, аніж договір № 0310018 від 10.10.2018, який було визнано недійсним у встановленому законом порядку відповідно до рішення господарського суду, з яким погодився ФОП Величко Ю.О. Неповернення останнім отриманих грошових коштів свідчить про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 618 920,00 грн, суми 3% річних в розмірі 31 513,21 грн за період з 15.10.2018 - 07.07.2020, суми інфляційних витрат в розмірі 30 220,16 грн за період з листопаду 2018 року по травень 2020 року.
Апеляційний суд визнав суперечливими доводи ФОП Величка Ю.О., який звертаючись до суду з вимогою визнати недійсним договір підряду № 0310018 від 10.10.2018, одночасно посилається на цей договір в обґрунтування наявності правових підстав для набуття ним спірних грошових коштів.
Суд спростував твердження ФОП Величко Ю. О. щодо неправильного застосування судом частини 3 статті 46 ГПК України, а саме одночасної зміни предмета та підстав позову, зазначивши, що матеріально-правова вимога ТОВ "Амако Україна" за первісним позовом про стягнення з ФОП Величко Ю.О. грошових коштів в сумі 618 920,00 грн не змінювалась. Позивачем, з урахуванням обставин, встановлених висновком судового експерта №1037-20 від 15.05.2020, було змінено підстави позовних вимог з обґрунтування їх нормами статті 1212 ЦК України, що відповідає положенням частини 3 статті 46 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ФОП Величко Ю. О. (скаржник) до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 в частині стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 618920 грн, 3% річних в розмірі 31 513,21 грн, суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн за первісним позовом; в скасованій частині постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом у справі №904/5814/19.
В обґрунтування доводів посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини 1 статті 1212 ЦК України, статті 181 ГК України та порушеннями норм процесуального права, а саме частини 3 статті 46 ГПК України, оскільки суд першої інстанції розглянув первісний позов після одночасної зміни позивачем предмета та підстави позову.
Скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 25.06.2018 у справі №909/269/17, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г, від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 10.04.2018 у справі №910/6129/17, від 13.11.2018 у справі № 904/10123/17.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Амако Україна" у відзиві на касаційну скаргу ФОП Величко Ю. О. заперечує проти її вимог з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення суду першої інстанції від 21.10.2020 та постанову суду апеляційної від 17.02.2021 - залишити в силі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом цього касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ФОП Величко Ю.О., є постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021, прийнята за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020.
У відповідності до статті 269 ГПК України апеляційний перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 судом апеляційної інстанції здійснювався в межах доводів апеляційної скарги ФОП Величко Ю.О. в частині стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 618 920 грн, 3% річних в розмірі 31 513,21 грн, суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн за первісним позовом.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018 в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Отже, відповідно до положень статті 300 ГПК України Верховним Судом здійснюється касаційне провадження в межах доводів касаційної скарги ФОП Величко Ю. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 в частині стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 618920 грн, 3% річних в розмірі 31 513,21 грн, суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн за первісним позовом.
Щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України колегія суддів зазначає, що нормами вказаної статті передбачена правова можливість повернення майна, яким в цьому разі є гроші, переданого, в тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, підстава набуття якого, а так само володіння яким (майном) згодом відпала.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти в сумі 618 920,00 грн були перераховані платіжними дорученнями № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір № 0310018 від 10.10.2018, який ФОП Величко Ю.О. не підписував (підтверджено висновком експертизи).
Відповідно до приписів частини 1 статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина 2 пункт 1 статті 216 ЦК України).
Судами встановлено, що ТОВ "Амако Україна" на адресу відповідача ФОП Величка Ю.О. направлялись вимоги про повернення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн, які були залишені без виконання. Станом на час розгляду справи доказів відсутності у відповідача обов`язку повернути кошти в сумі 618 920,00 грн матеріали справи не містять; докази сплати (повернення) позивачу ТОВ "Амако Україна" грошових коштів в сумі 618 920, 00 грн в матеріалах справи відсутні.
З огляду на встановлене судами попередніх інстанцій та враховуючи наведене вище законодавство, правову позиції Великої Палати Верховного Суду, є обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України та задоволення первісних позовних вимог про стягнення набутих без достатньої правової підстави коштів в сумі 618 920,00 грн.
Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши, що відповідач ФОП Величко Ю.О. не здійснив повернення ТОВ "Амако Україна" грошових коштів в сумі 618 920,00 грн ані наступного дня, що мало відбутись згідно висновку місцевого господарського суду на підставі аналізу норми статті 1212 ЦК України, ані протягом 7-денного строку, як це передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України, на яку посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ФОП Величка Ю.О. на користь ТОВ "Амако Україна" суму 3% річних в розмірі 31 513,21 грн за період з 15.10.2018 - 07.07.2020, суму інфляційних витрат в розмірі 30 220,16 грн за період з листопаду 2018 року по травень 2020 року.
Аргументи скаржника щодо безпідставного відхилення судами його доводів про наявність між сторонами у справі договірних відносин, що призвело до помилкового застосування до спірних правовідносин норм глави 83 ЦК України, суперечать доводам поданого ним зустрічного позову та спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій про відсутність будь-яких інших договірних зобов`язань між сторонами стосовно перерахування грошових коштів в сумі 618 920, 00 грн, аніж договір № 0310018 від 10.10.2018.
Тобто, стверджуючи про наявність правових підстав набуття спірних грошових коштів, а саме - на підставі договірних відносин щодо виконання відповідачем робіт за договором підряду № 0310018 від 10.10.2018, скаржник одночасно звернувся до суду з вимогою визнати недійсним цей договір підряду з підстав відсутності волевиявлення учасника правочину ФОП Величка Ю.О. (не підписував договір) під час вчинення правочину, що й було підтверджено висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1037-20 від 15.05.2020 за результатами проведеної почеркознавчої експертизи.
Відтак, з урахуванням правових позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19, зважаючи, що правова підстава для отримання ФОП Величко Ю.О. грошових коштів скасована (договір підряду визнано недійсним), колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо кваліфікації спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України, та наявності підстав для задоволення первісного позову.
Доводи касаційної скарги в частині порушення норм процесуального права - частини 3 статті 46 ГПК України, оскільки суди розглянули первісний позов за одночасної зміни предмета та підстав позову, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріально-правова вимога ТОВ "Амако Україна" за первісним позовом про стягнення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн у поданих після звернення ФОП Величко Ю.О. із зустрічним позовом про визнання договору № 0310018 від 10.10.2018 №0310018 від 10.10.2018 та після отримання висновку судової почеркознавчої експертизи, уточненнях до позову (вих. № 01/У-ПЗ 5814 від 07.07.2020) не змінювалась.
Подані ТОВ "Амако Україна" уточнення до первісного позову обґрунтовані нормами статті 1212 ЦК України, тобто стосувались виключного підстав позову, що відповідає частини 3 статті 46 ГПК України, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
У зв`язку з чим, безпідставними є посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, оскільки судові рішення у справі, що розглядається, в повній мірі відповідають правовим висновкам, викладеним у вказаних постановах, хоча і не містять посилань на правові висновки, зазначені у цих постановах.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норми статті 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були перераховані на підставі договору, і хоча такий договір за зустрічним позовом у цій справі було визнано судом недійсним (і ФОП Величко Ю.О. такий висновок суду не оскаржує), однак рішення господарського суду про визнання недійсним договору не набрало законної сили, Верховний Суд відхиляє та наголошує, що зустрічний позов про визнання недійсним договору є взаємопов`язаним із первісним, а відтак його задоволення свідчить про відсутність правової підстави для набуття грошових коштів та безпосередньо впливає на вирішення вимог за первісним позовом щодо повернення виконаного за недійсним правочином на підставі статті 1212 ЦК України.
Водночас, не вирішення апеляційним судом вимог за первісним позовом, з посиланням на не набрання чинності рішення суду, що переглядається, в частині вимог за зустрічним позовом, суперечитиме вимогам господарського процесуального законодавства щодо змісту рішення суду, викладеного в частини 8 статті 238 ГПК України, а саме, при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.
Крім того, висновок апеляційного суду з ухваленням постанови за результатами сумісного розгляду по суті первісного та зустрічного позовів, з огляду на взаємопов`язаність предметів цих позовів, відповідає принципу процесуальної економії.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 і від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
З урахуванням вищезазначеного, не приймаються Касаційним господарським судом доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України з посилання на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2018 у справі № 909/269/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г, від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 10.04.2018 у справі № 910/6129/17, від 13.11.2018 у справі № 904/10123/17, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові судовими висновками щодо застосування цих норм.
Відтак, доводи ФОП Величка Ю.О., наведені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що судові рішення в оскаржуваній частині прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.