ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/473/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: ОСОБА_1 - Тимчука О.В., Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Куценка О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021
у справі № 925/473/20
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Григоренка Юрія Сергійовича.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду першої інстанції від 31.08.2020 визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") в особі філії Одеського обласного управління до боржника, а також зобов`язано керуючого реструктуризацією зобов`язано провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення цієї ухвали та подати до Господарського суду Черкаської області рішення кредиторів не пізніше 14 днів, призначено засідання суду на 27.10.2020, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
11.09.2020 було проведено збори кредиторів, на яких вирішено відкласти розгляд плану реструктуризації поданого боржником у зв`язку з недоцільністю такої дії до отримання керуючим реструктуризацією відповідей на подані запити для перевірки декларації про майновий стан боржника.
23.10.2020 керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Григоренко Ю.С. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про закриття провадження у справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021 у справі № 925/473/20 (суддя - Боровик С.С.) задоволено заяву керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Григоренка Ю.С. та закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020.
Ухвала місцевого суду обґрунтоване тим, що всупереч частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), план реструктуризації боргів боржника не схвалений на зборах кредиторів, тримісячний термін з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника пройшов.
Також, як відзначено місцевим господарським судом, боржник є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований у м. Іллічівськ (Чорноморськ) Одеської області, проте звернувся до Господарського суду Черкаської області, зазначаючи, що проживає у місті Сміла Черкаської області.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Грек Б.М., Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021 у справі № 925/473/20 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження з розгляду справи № 925/473/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з огляду на приписи частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Апеляційним судом також встановлено невідповідність наданого плану реструктуризації вимогам КУзПБ.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у цій справі, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судові рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема через не дослідження усіх обставин справи та поданих доказів, що призвело до неправильного застосування положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 234 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновку про закриття провадження у справі, не зазначивши в оскарженій ухвалі мотивів такого рішення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
АТ КБ "Приватбанк" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/473/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.06.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.06.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 925/473/20; призначено скаргу до розгляду на 25.08.2021 о 11:45 год.
У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.08.2021.
Судове засідання 25.08.2021 відбулось за участі представників боржника - ОСОБА_1 та кредитора - АТ КБ "Приватбанк", які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.
При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є залишена без змін постановою апеляційного господарського суду ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
Відтак предметом касаційного дослідження є дотримання порядку закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, а також повнота з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, та оцінки поданих доказів.
Відповідно до частини другої статті 6 КУзПБ щодо боржника-фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Згідно зі статтею 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до вимог частини п`ятої статті 119 КУзПБ відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.
Частиною четвертою статті 116 КУзПБ визначено, шо разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У силу частини першої статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов`язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
З огляду на вищенаведене, відсутність розробленого боржником реального та обґрунтованого проекту плану реструктуризації та його неподання на розгляд кредиторам свідчить, що мета процедури реструктуризації боргів, передбачена КУзПБ, не виконується. Невиконання мети попередньої процедури (реструктуризації боргів) виключає можливість переходу до іншої процедури (погашення боргів) у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Верховний Суд зауважує, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Таким чином, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини другої статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом (частина четверта статті 124 КУзПБ).
Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п`ять років (частина четверта статті 124 КУзПБ).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано план реструктуризації.
Дослідивши наданий план реструктуризації, апеляційним господарським судом встановлено наступні обставини:
- строк виконання плану реструктуризації боржником вказано 146 років 7 місяців та 2 дні, в той час як відповідно до частини шостої статті 124 КУзПБ такий строк не може перевищувати п`ять років;
- боржником запропоновано продавати своє майно - автомобіль та напівпричіп, при цьому в деклараціях та у відповіді № 29 від 19.10.2020 на запит арбітражного керуючого боржник зазначав, що йому не відомо місцезнаходження вказаного майна. При цьому, згідно наявного в матеріалах справи листа-відповіді Чорноморського міського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.10.2020 № 28/43-146 на запит керуючого реструктуризацією вищевказане майно неодноразово оголошувалось у розшук державними виконавцями і знайдено не було. Крім того, згідно декларацій боржника вартість автомобіля складає 27 000,00 грн, а напівпричепа - 114 000,00 грн, в той же час у плані реструктуризації боржник пропонував продавати їх відповідно за 103 000,00 грн та 140 000,00 грн, що також ставить під сумнів наведені у плані дані;
- відповідно до плану реструктуризації боржник планував влаштуватись на роботу із заробітною платнею 6 000,00 грн на місяць і відраховувати кожного місяця на погашення вимог кредиторів по 1 000,00 грн, однак ані на дату прийняття оскаржуваної ухвали, ані станом на дату проведення судового засідання апеляційного господарського суду, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження працевлаштування боржника з метою подальшого належного виконання запропонованого ним плану реструктуризації його боргів. Зворотного скаржником не доведено.
З огляду на вказані обставини, що не спростовані доводами касаційної скарги, колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про невідповідність плану реструктуризації вимогам КУзПБ.
Згідно частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі відкрито 24.06.2020, відтак станом на дату звернення керуючого реструктуризацією з відповідним клопотанням про закриття провадження у цій справі (23.10.2020) і тим більше на момент розгляду такої заяви судом першої інстанції (04.02.2021) минуло більше трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, однак суду не подано схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника.
Апеляційним судом також з`ясовано, що на виконання протокольного рішення зборів кредиторів боржника від 14.01.2021 до суду подано заяву, в якій представником АТ КБ "ПриватБанк" від імені зборів кредиторів ОСОБА_1 заявлено про підтримання поданого керуючим реструктуризацією клопотання про закриття провадження у цій справі.
За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 925/473/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з огляду на приписи частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
При цьому, частково обґрунтованими суд визнає доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог пункту 3 частини першої статті 234 ГПК України щодо не зазначення в оскарженій ухвалі мотивів, з яких суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Поряд з цим, це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що апеляційний господарський суд за апеляційним переглядом справи всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, залишивши ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі без змін.
Щодо висновків суду в частині територіальної юрисдикції справи, колегія суддів враховує, що з урахуванням положень частини другою статті 279 ГПК України та встановлених судами обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з цих мотивів.
Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів, зокрема вимог статті 86 ГПК України, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Вказане також свідчить про необґрунтованість доводів скаржника про порушення вимог процесуального права через не дослідження усіх обставин справи та поданих доказів, що призвело до неправильного застосування положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами та зводяться до необхідності переоцінки встановлених обставин і доказів, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.