ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3544/16
адміністративне провадження № К/9901/36692/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3544/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Київської міської прокуратури
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Пащенком К.С.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Прокуратури міста Києва, у якому просила:
1.1. скасувати наказ виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 02 листопада 2015 року № 3784к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури міста Києва;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури міста Києва;
1.3. стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 лютого 2016 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
1.4. стягнути з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані основні та додаткові відпустки за період 2009-2010 роки та за період 2012-2013 роки терміном 110 календарних днів, враховуючи дві основні відпустки по 30 календарних днів та дві додаткові відпустки за вислугу років по 15 календарних днів і 20 календарних днів в зв`язку з наявністю двох малолітніх дітей - двійнят: ОСОБА_2, 2010 року народження та ОСОБА_3, 2010 року народження;
1.5. зобов`язати Прокуратуру міста Києва поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 2009 року по 10 травня 2012 року та з 03 січня 2013 року по 04 лютого 2016 року, знаходилася у відпустці по догляду за дітьми, відповідно не була допущена до участі в управлінні державними справами, до служби в прокуратурі, не приймала жодного рішення, не вчиняла жодної дії чи бездіяльності, пов`язаної з виконанням професійних обов`язків, не створювала, не здійснювала та не могла здійснювати заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 . Крім того, в часи правління Президентом України ОСОБА_4 вона виконувала обов`язки менше року і не на керівних посадах, тобто на таких, на які не розповсюджується дія Закону України "Про очищення влади".
2.1. Позивачка вважає, що вона не може нести відповідальність у вигляді заборони, встановленої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" лише на підставі самого факту неподання заяви неуповноваженою особою та такою, що не виконувала професійну діяльність в зв`язку з відпусткою по догляду за дітьми. Позивачка керувалася внутрішнім документом - наказом прокурора міста Києва про надання їй відпустки по догляду за дітьми. Інших наказів чи розпоряджень позивачка від свого роботодавця не отримувала.
2.2. Наголошуючи на протиправності спірного наказу про звільнення та наявності правових підстав для його скасування і поновлення позивачки на посаді, остання зазначала, що за вимогами статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КАС України) відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 лютого 2016 року (дати звільнення) і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, при розрахунку якого слід врахувати відомості про заробітну плату позивачки на займаній посаді до виходу у відпустку по догляду за дітьми.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно зі свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 25 грудня 2015 року, ОСОБА_1, у зв`язку із одруженням, змінено прізвище на ОСОБА_1 .
4. 01 січня 2001, у зв`язку із ліквідацією з 01 жовтня 2001 року в штатному розписі органів Прокуратури міста Києва прокуратури Залізничного району, ОСОБА_1 звільнена з посади старшого помічника прокурора Залізничного району м. Києва та призначена на посаду старшого помічника прокурора Солом`янського району м. Києва.
5. Згідно з наказом Прокуратури міста Києва від 10 травня 2012 року № 820к молодший радник юстиції ОСОБА_1 з 10 травня 2012 року приступила до виконання службових обов`язків по посаді старшого помічника прокурора Солом`янського району міста Києва у зв`язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
6. Наказом Прокуратури міста Києва від 28 травня 2012 року № 1010к молодшого радника юстиції ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури міста Києва.
7. Наказом Прокуратури міста Києва від 07 червня 2012 року № 1142к переведено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури міста Києва з посади прокурора цього ж відділу.
8. Наказом Прокуратури міста Києва від 30 листопада 2012 року № 3111к призначено радника юстиції ОСОБА_1 на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури міста Києва.
9. Наказом Прокуратури міста Києва від 03 січня 2013 року № 18к позивачці надано відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 03 січня 2013 року по 04 лютого 2013 року, включно.
10. У період з 05 лютого 2013 року до 03 лютого 2016 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати на підставі наказів Прокуратури міста Києва від 11 лютого 2013 року № 280к, від 05 серпня 2013 року №2203к, від 05 лютого 2014 року № 194к, від 04 серпня 2014 року № 2726, від 05 лютого 2015 року № 355к, від 05 серпня 2015 року № 2909.
11. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р затверджено План проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", визначено строки проведення такої перевірки з кінцевим терміном виконання у червні 2016 року.
12. На виконання вимог Закону України "Про очищення влади" прокурором міста Києва прийнято розпорядження від 18 лютого 2015 року № 21 "Про проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" зі змінами, внесеними розпорядженням прокурора міста Києва від 23 березня 2015 року № 35. Відповідно до вказаного розпорядження проведення перевірки стосовно посадових і службових осіб апарату прокуратури міста Києва вирішено розпочати з 19 жовтня 2015 року.
13. Інформацію про дату початку проведення перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" стосовно посадових і службових осіб апарату прокуратури міста Києва оприлюднено шляхом опублікування вищевказаних розпоряджень на сайті прокуратури міста Києва.
14. Наказом Прокуратури міста Києва від 02 листопада 2015 року № 3784к "Про звільнення" радника юстиції ОСОБА_1 згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 1, частиною третьою статті 4 Закону України "Про очищення влади" (у зв`язку з неподанням заяви у визначений Законом строк) звільнено з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури міста Києва. Підстава: розпорядження прокурора міста Києва від 18 лютого 2015 року № 21 та від 23 березня 2015 року № 35, рапорт про неподання ОСОБА_1 заяви відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року скасовано наказ прокуратури міста Києва від 02 листопада 2015 року № 3784к про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією Прокуратури міста Києва. Поновлено радника юстиції ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією Прокуратури міста Києва з 03 листопада 2015 року. Стягнуто з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 лютого 2016 року по 05 червня 2020 року. Зобов`язано Прокуратуру міста Києва поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". У частині позовних вимог про стягнення з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки за період 2009-2010 роки та за період 2012-2013 роки терміном 110 календарних днів, враховуючи дві основні відпустки по 30 календарних днів та дві додаткові відпустки за вислугу років по 15 календарних днів і 20 календарних днів в зв`язку з наявністю двох малолітніх дітей - двійнят: ОСОБА_2, 2010 року народження та ОСОБА_3, 2010 року народження відмовлено.
16. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції наголосив на тому, що у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року ОСОБА_1 не займала посад керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, а відповідачем не доведено дотримання передбаченої Законом процедури ознайомлення суб`єкта перевірки з рішенням про початок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення та поновлення позивачки на займаній посаді. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2016 року по 05 червня 2020 року (день ухвалення судового рішення) та зобов`язання Прокуратури міста Києва поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
16.1. Суд першої інстанції враховав позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні від 19 жовтня 2019 року у справі "Полях та інші проти України", відповідно до якої безумовне застосування люстраційної процедури на підставі Закону України "Про очищення влади" до осіб, які в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року перебували на окремих посадах державної служби без встановленні причетності вказаних осіб до негативних і антидемократичних подій в Україні, що мали місце за часів ОСОБА_4 суперечить проголошеній цілі законодавства і свідчить про наявність своєрідної колективної відповідальності без врахування жодної індивідуальної ролі чи зв`язку відповідних осіб з такими подіями.
16.2. Суд першої інстанції також урахував, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували оприлюднення рішення про початок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", в день його прийняття, зокрема розпорядження прокурора міста Києва від 18 лютого 2015 року № 21, на офіційному сайті Прокуратури міста Києва; доведення/ознайомлення під підпис з відміткою про ознайомлення відповідальним структурним підрозділом Прокуратури міста Києва конкретно ОСОБА_1 з рішенням про початок проведення щодо неї перевірки, а також з розпорядженням прокурора міста Києва від 23 березня 2015 року № 35, в пункті 2 якого зазначено про необхідність ознайомлення прокурорсько-слідчих працівників та державних службовців органів Прокуратури міста Києва з цим розпорядженням.
16.3. Судом першої інстанції відхилено посилання відповідача на подані до суду акти від 19 жовтня 2015 року та від 28 жовтня 2015 року щодо факту телефонних повідомлень ОСОБА_1 про необхідність подання нею заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", позаяк такі документи та способів доведення особі про проведення щодо неї перевірки не підтверджують належне, у встановленому порядку, ознайомлення відповідальним структурним підрозділом відповідача працівника - ОСОБА_1 з розпорядженнями прокурора міста Києва від 18 лютого 2015 року № 21 та від 23 березня 2015 року №35.
16.4. Також, суд першої інстанції не прийняв до уваги рапорт від 29 жовтня 2015 року, складений старшим прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури міста Києва молодшим радником юстиції Ладним С.О., оскільки за приписами пункту 2.4 вищезазначеної Інструкції підставою для передавання документів є обґрунтований та погоджений керівником рапорт виконавця. Натомість, зі змісту складеного рапорту не вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженнями прокурора міста Києва від 18 лютого 2015 року № 21 та від 23 березня 2015 року № 35.
16.5. Суд першої інстанції зазначив, що перекладання на особу, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, обов`язку активного та постійного пошуку інформації щодо діяльності органу, в якому проводиться перевірка за Законом України "Про очищення влади", та щодо прийнятих таким органом рішень є необґрунтованим та безпідставним, а тому судом відхилені твердження відповідача щодо беззаперечного факту ознайомлення ОСОБА_1 з відповідними рішеннями та повідомлення останній про необхідність подання заяви на перевірку.
16.6. У задоволенні вимог про стягнення з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки, суд першої інстанції відмовив, оскільки згідно з наявною у матеріалах справи довідкою прокуратури міста Києва від 15 квітня 2016 року № 18/257, ОСОБА_1 при звільненні отримала компенсацію за невикористану відпустку в кількості 64 календарних дні в сумі 2 831,34 грн після утримання податків, яка 14 листопада 2015 року була перерахована на картковий рахунок.
17. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Прокуратура міста Києва оскаржила його в апеляційному порядку.
18. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року змінено у мотивувальній та резолютивній частинах.
18.1. Викладено пункт 6 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "стягнути з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 лютого 2016 року по 09 грудня 2020 року, у сумі 841 382,52 грн.".
18.2. Викладено пункт 8 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, прокуратури міста Києва, та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 14 925,58 грн.".
18.3. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року залишено без змін.
19. Змінюючи у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанцій погодився із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте зауважив, що судом першої інстанції не визначено конкретної суми середнього заробітку, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки. При цьому, суд апеляційної інстанції урахував, що на момент звільнення позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати по 03 лютого 2016 року, включно. Отже, приступити до виконання обов`язків за посадою позивачка повинна була з 04 лютого 2016 року. Таким чином, датою поновлення позивачки на посаді є 03 листопада 2015 року, а дату, з якої обраховується середній заробіток за час вимушеного прогулу, судом апеляційної інстанції визначено з наступного дня після закінчення відпуски по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, тобто з 04 лютого 2016 року.
19.1. Відповідно, суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки наступним чином. Згідно з довідкою відповідача від 30 листопада 2020 року №21/524 до оформлення відпустки по догляду за дитиною за позивачці нараховано за листопада 2012 року (22 відпрацьовані робочі дні) - 15740,24 грн, за грудень 2012 року (21 відпрацьований робочий день) - 14110,92 грн. Отже, середньоденна заробітна плата з розрахунку за два останні місяці роботи складає 694,21 грн, а середньомісячна - 14925,58 грн. Кількість днів вимушеного прогулу позивачки, починаючи з 04 лютого 2016 року по день ухвалення судового рішення складає - 1212 робочих днів. Отже, 1212 робочих днів х 694,21 грн = 841382,52 грн, які належить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 . При цьому, суд апеляційної інстанції указав на те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі - 14925,58грн підлягає негайному виконанню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
20. 30 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської прокуратури (перейменовоної з Прокуратури міста Києва без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи - 02910019), у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
21. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
21.1. Так, скаржник наполягає, що Законом України "Про очищення влади" введено у дію чітко та однозначно визначену процедуру проходження люстрації, якою передбачено, що для подальшого проходження служби в органах прокуратури прокурори повинні подати відповідну заяви про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо них; пройти перевірку, у ході якої не буде встановлено заборон. Однак позивачка станом на 29 жовтня 2015 року такої заяви у встановлений Законом строк не подала, у зв`язку з чим перевірка стосовно неї у повному обсязі не проводилася. Тому скаржник наполягає на правомірності звільнення позивачки з відповідної посади на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 1, частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади" (у зв`язку з неподанням заяви у визначений Законом строк).
21.2. Скаржник доводить, що висновок суду першої інстанції щодо неоприлюднення рішення про початок проведення перевірки на виконання вимог Закону України "Про очищення влади" не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки таку інформацію оприлюднено шляхом опублікування 18 лютого 2015 року розпоряджень прокурора міста Києва від 18 лютого 2015 року № 21 та від 23 березня 2015 року №35 на офіційному сайті Прокуратури міста Києва. При цьому, скаржник вважає, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у спірних правовідносинах знаходилася у стані повної правової визначеності, оскільки, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків неподання заяви відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади".
21.3. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи відповідача щодо повідомлення позивачки у телефонних розмовах про необхідність подання заяви, передбаченої Законом України "Про очищення влади", а також докази на підтвердження зазначеної обставини.
21.4. Скаржник наполягає і на безпідставності відхилення судами попередніх інстанцій посилань на те, що листи, які упродовж 2014 - 2015 років направлялися відповідачем на усі відомі адреси можливого проживання та реєстрації, наявні в особовій справі ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), зокрема за адресою, зазначеною позивачкою у позові ( АДРЕСА_1 ), поверталися за сплином строків зберігання. Тому скаржник наполягає, що направлення на адресу позивачки листа з повідомленням про необхідність подання заяви, передбаченої Законом України "Про очищення влади" не мало би значення у межах спірних правовідносин.
21.5. Крім того, скаржник уважає, що позивачка як прокурор була достеменно обізнана, що підстави для її звільнення з підстав виконання нею службових обов`язків, пов`язаних з діями чи бездіяльністю, спрямованими на узурпацією влади Президентом України ОСОБА_4, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправним порушенням прав і свобод людини, відсутні. Однак, з метою уникнення проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначеного у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, позивачка свідомо не подавала заяву та не проходила люстраційну перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади".
21.6. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не правильно застосовано до спірних правовідносин частину другу статті 235 Кодексу законів про працю України та порушено вимоги статей 242, 244 КАС України, оскільки не надано оцінки підставам перебування у провадженні суду позову ОСОБА_1 понад один рік, що призвело до необґрунтованого стягнення на користь позивачки середнього заробітку за період понад чотири роки. Звертає увагу, що ухвалою суду від 14 грудня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з численними неявками позивачки у судові засідання. Відтак, на переконання скаржника, тривале перебування у провадженні окружного адміністративного суду міста Києва справи № 826/3544/16 пов`язане саме з поведінкою позивачки, а тому підстави для стягнення з прокуратури міста Києва середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
21.7. Також, скаржник зазначає, що з 15 липня 2015 року посада старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю у штатному розписі Прокуратури міста Києва була відсутня, у зв`язку з чим поновлення ОСОБА_1 на цій посаді є неможливим. Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури. При цьому, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду в окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації (пункт 7 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ).
22. 30 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Радишевська О.Р.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
25. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 квітня 2021 року у зв`язку із відпусткою судді Радишевської О.Р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Позиція інших учасників справи
26. Від позивачки відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Нормативне регулювання
27. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
28. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
29. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
30. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
31. Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
32. Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася на підставі Указу Президії Верховної ради Української РСР від 14 квітня 1986 року № 2077-ХІІ та яка набрала чинності для України з 13 червня 1986 року (далі - Віденська конвенція), закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися. Відповідно до статті 27 цієї Конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.
33. Згідно із статтею 31 Віденської конвенції визначає загальне правило тлумачення, яке встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. Відповідно до пункту b) частини третьої цієї статті поряд з контекстом враховується наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
34. Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2009 року № 1906-IV міжнародні договори є частиною національного законодавства та у разі суперечностей між ними мають вищу юридичну силу, ніж положення актів національного законодавства.
35. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
36. Частиною першою статті 3 КАС України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
37. Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
38. За правилами частини другої статті 3 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
39. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).
40. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону № 1682-VII).
41. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону № 1682-VII).
42. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону № 1682-VII).
43. Статтею 2 Закону № 1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України.
44. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону №1682-VII.
45. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
46. За приписами частини першої статті 5 Закону № 1682-VII органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.
47. Згідно з частиною другою статті 5 цього ж Закону Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:
1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;
2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;
3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.
48. Згідно із статтею 4 Закону № 1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.
49. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1682-VII відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
50. Відповідно до частини другої статті 7 цього Закону інформація з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або про відсутність у Реєстрі відомостей про таку особу подається: на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення перевірки, передбаченої цим Законом, або спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів; під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв`язку із здійсненням очищення влади (люстрації), з відомостями, що містяться в Реєстрі; у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.
51. Згідно з частиною третьої статті 7 Закону № 1682-VII Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону: 1) прізвище, ім`я, по батькові; 2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону; 3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону; 4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
52. Пунктом 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
53. Відповідно до статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.
54. Згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".