ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/6555/15
адміністративне провадження № К/9901/7903/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/6555/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Миколаївська митниця Державної фіскальної служби про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, постановлену суддею Григоровичем П.О.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя - Василенко Я.М., суддів: Ганечко О.М. Кузьменка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), де просила:
1.1. скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року №144-О;
1.2. поновити позивача на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС;
1.3. стягнути з Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС, середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної, касаційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ДФС України задоволено частково: скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 144-О від 12 березня 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13 березня 2015 року; стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 31 травня 2018 року в розмірі 383 229, 62 грн; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13 березня 2015 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 855, 10 грн; в решті позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ДФС України - змінено, визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ДФС України за період з 13 березня 2015 року по 30 травня 2018 року включно, у розмірі 212 955, 06 грн; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року залишено без змін.
4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року касаційні скарги Міністерства юстиції України, ДФС України та Миколаївської митниці ДФС України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в справі № 826/6555/15 змінено щодо мотивів часткового задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/6555/15 залишено без змін.
5. 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, де просила змінити вказане рішення в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ДФС України, визначивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Державної митної служби України (як правонаступника ДФС України) за період з 13 березня 2015 року по 30 травня 2018 року включно, у розмірі 619 832, 21 грн.
6. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року.
7. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки під час розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва позивачка могла знати про існування коефіцієнту коригування підвищення посадових окладів (пункт 10 Порядку №100), доводи позивачки не підпадають під нововиявлену обставину, внаслідок чого підстави для задоволення заяви відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
8. 09 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 826/6555/15, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвали нове рішення, яким завовольнити заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі № 826/6555/15 за нововиявленими обставинами.
9. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року судом першої інстанції невірно було розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу через не застосування коефіцієнту коригування підвищення посадового окладу позивачки. Вказує, що у зв`язку з тим, що відповідачі не надали інформацію щодо підвищення посадових окладів, у судів першої та апеляційної інстанцій не було можливості здійснити вірний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів. Зазначає, що при розгляді справи №826/6555/15, Миколаївська митниця ДФС надавала невірну довідку з інформацією щодо заробітної плати ОСОБА_1, в зв`язку з чим розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 31 травня 2018 року здійснений в порушення пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100, тобто без застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів. При цьому, у ході провадження в іншій справі №640/18662/19, за участю позивачки, Державна митна служба України та Чорноморська митниця ДМСУ (правонаступники відповідачів у справі № 826/6555/15 - Державної фіскальної служби України та Миколаївської митниці ДФС) надали інформацію про розмір посадових окладів за період з 01 березня 2015 року по 01 січня 2019 року, що включає весь період розгляду справи №826/6555/15 в суді. Таким чином 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 стали відомі обставини, істотні для справи № 826/6555/15, що не були встановлені судом та не були відомі їй на час розгляду справи.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Від відповідача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
14. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
15. Згідно пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
16. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
17. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
18. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
19. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
20. Тобто, з вищевикладених норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
21. У свою чергу, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
22. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
23. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16.
24. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
25. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
26. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.
27. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі №552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.
28. В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивачка вказує, що при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року судом першої інстанції невірно було розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу через не застосування коефіцієнту коригування підвищення посадового окладу позивачки.
29. Так, зі змісту заяви позивачки про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення слідує, що 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 стали відомі обставини, істотні для справи № 826/6555/15, що не були встановлені судом та не були відомі їй на час розгляду справи. Такими обставинами, як зазначає позивачка, є отримана нею інформація від відповідача про розмір посадових окладів за період з 01 березня 2015 року по 01 січня 2019 року, що є підставою для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2015 року по 31 травня 2018 року. Натомість під час розгляду справи № 826/6555/15 відповідачем надавалася невірна довідка з інформацією щодо заробітній плати ОСОБА_1, у зв`язку з чим розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 31 травня 2018 року здійснений в порушення пункту 10 Порядку № 100 (тобто без застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів).
30. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі № 826/6555/15 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки під час розгляду справи позивачка могла знати про існування коефіцієнту коригування підвищення посадових окладів (пункт 10 Порядку №100), зазначені позивачкою доводи не підпадають під нововиявлену обставину, внаслідок чого підстави для задоволення заяви відсутні. При цьому, процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, не дослідження доказів чи відхилення доводів сторони) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
31. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи заявниці у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дійшов обгрунтованого висновку, що позивачкою не наведено існування нововиявлених обставин, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було змінено судом апеляційної інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вказаної заяви.
32. Верховний Суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що у випадку незгоди позивачки з правильністю здійсненого судом розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, остання не була позбавлена можливості оскаржити рішення суду в цій частині в апеляційному та касаційному порядку з неведених мотивів. Водночас позивачка таким правом не скористалася.
33. Надаючи оцінку ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, колегія суддів також вважає за необхідне зауважити таке.
34. Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.
35. Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
36. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata-остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
37. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", п.40).
38. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Pravednaya v. Russia", пп.27, 28).
39. Так, позивачка вказує, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами стали їй відомі після направлення 28 жовтня 2020 року запитів до Державної митної служби України, Чорноморської митниці Держмитслужби та отримання відповідей на них про розмір посадових окладів.
40. Натомість заявницею не обґрунтовано, що вказані докази були не доступні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у неї не було об`єктивної можливості представити ці докази на остаточному судовому слуханні. Не наведено позивачкою і обставин, які б перешкоджали звернутися до відповідачів із запитами щодо розміру посадових окладів за період з 01 березня 2015 року по 01 січня 2019 року під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.
41. Судами попередніх інстанції встановлено, що інформація щодо розміру середньоденного заробітку ОСОБА_1 була викладена в довідці Миколаївської митниці ДФС від 20 березня 2018 року № 14-70-05-52/61. Ця довідка надана на вимогу суду, наявна в матеріалах справи та була предметом дослідження під час судового розгляду справи № 826/6555/15. Позивачка мала змогу надати суду свої заперечення у випадку незгоди із проведеним розрахунком в ній.
42. Тож суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскільки під час розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва позивачка могла знати про існування коефіцієнту коригування підвищення посадових окладів (пункт 10 Порядку №100), доводи позивачки не підпадають під нововиявлену обставину, внаслідок чого підстави для задоволення заяви відсутні.
43. Правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що наведені у заяві обґрунтування не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може надавати оцінку (переоцінку) застосованим нормам як матеріального так і процесуального права у спірних відносинах, не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
43. Таким чином колегія суддів доходить висновку, що наведені заявницею підстави перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року за нововиявленими обставинами не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України, оскільки мова фактично йде про переоцінку доказів та оцінку нових доказів.