ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 420/3707/20
адміністративне провадження № К/9901/30899/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/3707/20
за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача: Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.)
У С Т А Н О В И В :
I. Суть спору
1. У квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача по не складанню протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч. 5 КУпАП відносно ОСОБА_2 ;
- зобов`язати відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч. 5 КУпАП відносно ОСОБА_2 та направити до відповідного суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року матеріали даного позову були направлені до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю.
3. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
4. У липні 2020 року ОСОБА_1 оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ІІІ КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 серпня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 298 КАС України, а саме: у зв`язку з порушенням строку на апеляційне оскарження ухвали суду та визнанням неповажними наведених апелянтом підстав пропуску цього строку.
6. Надано апелянтові десятиденний строк, протягом якого запропоновано усунути зазначені в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги, шляхом направлення на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних підстав пропуску такого строку, якщо такі є. Апелянту роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені статтею 299 КАС України.
7. Ухвала про залишення його апеляційної скарги без руху направлена на адресу апелянта, яка зазначена ним в апеляційній скарзі.
8. 16 вересня 2020 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду вказане поштове відправлення повернулося із відміткою "За закінченням терміну зберігання".
9. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги повторно направлено ОСОБА_1 та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту вручення вказаної ухвали.
10. У зв`язку із припиненням ПАТ "Укрпошта" надання суду поштових послуг, через заборгованість, вказана вище ухвала суду була надіслана 28 вересня 2020 року на електрону адресу представника апелянта, та того ж дня на електронну адресу суду надійшло підтвердження про отримання ухвали суду представником апелянта.
11. Проте, в зазначений термін та на момент винесення даної ухвали від апелянта на виконання ухвали суду не надійшло жодної заяви, або клопотання про поновлення строку.
12. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 жовтня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки станом на день винесення даної ухвали, апелянтом ухвала суду не виконана.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
13. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права. Зокрема вказує, що на ухвалу суду першої інстанції від 16 червня 2020 року подав апеляційну скаргу 30 липня 2020 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на пункт 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтею 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Однак, суд апеляційної інстанції на власний розсуд трактував положення вказаної норми та залишив без руху вказану апеляційну скаргу, яка не була отримана позивачем та в подальшому безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
15. Відзиву на касаційну скаргу відповідачем надано не було.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
17.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
18. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
19. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
21. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
22. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
23. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/9720/17.
25. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
26. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
27. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
28. Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду першої інстанції від 16 червня 2020 року позивач отримав 30 червня 2020 року, що підтверджується його особистим підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
29. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції від 16 червня 2020 року подана позивачем 30 липня 2020 року.
30. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення позивач посилався на пункт 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
31. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
32. Так, Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02 квітня 2020 року.
33. Підпунктом 2 пункту 9 вказаного закону розділ VI "Прикінцеві положення" Кодекс адміністративного судочинства України був доповнений пунктом 3, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 295 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
34. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) на всій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року.
35. 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України був викладений в новій редакції.
36. Згідно з п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, чинного з 17 липня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
37. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
38. За приписами пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, чинного з 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
39. Закон України від 18 липня 2020 року № 731-ІХ набрав чинності з 17 липня 2020 року, а тому останнім днем 20-денного строку, встановленого пунктом 2 розділу ІІ цього закону, є 06 серпня 2020 року - четвер робочий день.
40. Таким чином, останнім днем строку подачі апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року було 06 серпня 2020 року.
41. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 9901/77/20 та у постановах Верхоіного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 640/2977/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 120/56/19-а, від 19 лютого 2021 року у справі № 520/5695/2020.
42. Апеляційна скарга подана заявником 30 липня 2020 року, що може свідчити про її подання в межах строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року (з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).
43. За таких обставин, Суд приходить до висновку, що позивач, подавши апеляційну скаргу 30 липня 2020 року, не пропустив строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України.
44. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з підстав, встановлених частиною третьою статті 298 КАС України, та, як наслідок, відмови у відкритті апеляційного провадження.
45. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
46. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
47. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
48. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
49. З таких підстав суду апеляційної інстанції важливо було ретельно перевірити наявність (або відсутність) підстав для відмови в поновлені строку на апеляційне оскарження.
50. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки доводам скаржника щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
51. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. Ураховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-