1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/16075/19

адміністративне провадження № К/9901/28544/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/16075/19

за позовом ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого-судді Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.)

У С Т А Н О В И В :

I. Суть спору

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення №169596000 від 10 травня 2019 року та зобов`язати прийняти рішення щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачці.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

3. 27 липня 2020 року позивач оскаржила вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії була повернута апелянту.

5. 18 серпня 2020 року позивач повторно звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

6. Також позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого позивач зазначила, що усувала недоліки неналежного оформлення апеляційної скарги (була підписана особою, яка не має права її підписувати).

ІІІ КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 серпня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 298 КАС України, а саме: у зв`язку з порушенням строку на апеляційне оскарження ухвали суду та визнанням неповажними наведених апелянтом підстав пропуску цього строку.

8. Суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

9. Надано апелянтові десятиденний строк, протягом якого запропоновано усунути зазначені в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги, шляхом направлення на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

10. Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2020 року позивач отримала 14 вересня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

11. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки станом на день винесення даної ухвали, апелянтом ухвала суду не виконана, а саме не було усунуто недоліки апеляційної скарги та не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

12. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права. Зокрема вказує, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вдався до надмірного формалізму, що є наслідком позбавлення позивача права на апеляцію, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

14. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

16.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

17. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

18. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

20. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

21. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

22. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

23. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/9720/17.

24. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

25. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

26. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

27. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції було прийнято 30 червня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28. Відповідно до даних зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення копію оскаржуваного рішення апелянтом отримано 07 липня 2020 року. Строк на апеляційне оскарження позивачем рішення суду першої інстанції закінчувався 06 серпня 2020 року.

29. Вперше апеляційна скарга була подана апелянтом 27 липня 2020 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого КАС України.

30. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року була повернута апелянту з підстав не підтвердження повноважень представником позивача.

31. Тобто, вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу позивача через 11 днів з моменту звернення позивача з апеляційною скаргою.

32. Вказану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року направлено на адресу позивача 11 серпня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпелю на звороті супровідного листа апеляційного суду від 07 серпня 2020 року.

33. Повторно апеляційну скаргу позивачем подано до суду 18 серпня 2020 року, тобто в найкоротший термін.

34. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року про повернення первинної апеляційної скарги ОСОБА_1 - громадянки Таджикистану.

35. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав надати оцінку своєчасності повторного подання відповідачем апеляційної скарги та наявності поважних причин пропущення строку її подання.

36. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

37. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

38. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

39. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

40. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

41. З таких підстав суду апеляційної інстанції важливо було ретельно перевірити наявність (або відсутність) підстав для відмови в поновлені строку на апеляційне оскарження.

42. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки доводам скаржника щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

43. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

45. Ураховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-


................
Перейти до повного тексту