ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 760/22020/16-а
адміністративне провадження № К/9901/1470/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом?янського районного суду м. Києва від 05.07.2017 (суддя - Кицюк В.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (судді - Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІII групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з вересня 1982 року по листопад 1984 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, зокрема з 02.05.1983 по 04.11.1984 - був учасником бойових дій на території Республіки Афганістан. (том І а.с. 25 - 28)
Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК від №001830 від 29.11.2007 позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності. (том І а.с. 194)
Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК від №011411 від 19.04.2010 позивачу при повторному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності. (том І а.с. 195)
При черговому огляді інвалідності позивачу 02.04.2015 підтверджено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії АВ № 0417773. (том І а.с. 29)
12.05.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідністю ІІІ групи відповідно до Порядку №975. (том І а.с. 184)
Згідно витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 19.08.2016 №72, Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані документи, дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, оскільки в наданих документах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499. (том І а.с. 35)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності по захворюванню, пов`язаному з проходженням військової служби, проте у виплаті грошової допомоги відповідно до Порядку №975 йому відмовлено. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законне право на отримання одноразової грошової допомоги.
Постановою Солом?янського районного суду м. Києва від 05.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядком №975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку, повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.
Крім того, суди виходили з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Оскільки інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено після звільнення з військової служби та набранням чинності постановою №975, позивач має право на отримання одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто станом на 02.04.2015, передбаченого Законом №2011-ХІІ та постановою №975.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не надано документи, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, посилається на те, що позивачу змінено причини групи інвалідності понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, а тому правових підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 немає. При цьому також посилається на те, що минув тримісячний термін після звільнення зі служби, передбачений пп 4 п 2 Порядку №499 для осіб, які проходили строкову військову службу для отримання одноразової грошової допомоги.
У відзиві та доповненні до відзиву на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.