ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8839/17
адміністративне провадження № К/9901/6448/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/2762/19
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради [Київської міської державної адміністрації; (далі - Департамент ДАБК)] про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту ДАБК
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018, ухвалене у складі головуючого судді Клименчук Н.М.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБК від 30.03.2017 №101 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності".
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послалась на те, що оспорюваний наказ прийнято протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки його ухвалено за результатами перевірки проведеної з порушенням процедури, з огляду на те, що за нею вже зареєстроване право власності на об`єкт реконструкції, а відсутність містобудівних умов під час розробки проектної документації не є підставою для визнання об`єкту самочинним будівництвом. Також позивач вказала на те, що перевірку проведено без її участі.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішення від 30.10.2018 задовольнив позовні вимоги.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.02.2019 змінив рішення Окружного адміністративного суду від 30.10.2018 в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 суду апеляційної інстанції - залишив без змін.
4. 06.03.2019 Департамент ДАБК звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 15.03.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 №829/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
7. Протоколом розподілу справи від 25.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що відповідачем відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553), на підставі наказу (розпорядження) Департаменту ДАБК від 17.10.2016 №60 та звернення народного депутата України Білецького А.Є. від 27.01.2017 №1410п, яке надійшло листом із Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) від 07.02.2017 №40-201-11/1066 видано направлення на проведення позапланової перевірки об`єкту, розміщеного на АДРЕСА_2 строком дії з 22.03.2017 по 29.03.2017.
За результатом позапланової перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.03.2017.
Перевіркою встановлено, що позивачем як замовником будівництва до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Департамент ДАБІ у м. Києві) 12.08.2018 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 .
Вказану декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровано Департаментом ДАБІ у м. Києві 17.08.2016 за №КВ 083162300304.
Згідно із вказаною декларації про початок виконання будівельних робіт позивачем заявлено реконструкцію квартири, розташованої на 24-му поверсі 24 поверхового будинку, категорія складності І - ІІІ, основні показники об`єкта будівництва відповідно до проектної документації: загальна площа квартири 328,0 кв.м., житлова площа квартири 165,0 кв.м.
В подальшому, позивачем до Департаменту ДАБІ у м. Києві 10.10.2016 подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності: реконструкція квартири АДРЕСА_1 .
Декларацію про готовність до експлуатації зареєстровано Департаментом ДАБІ у м. Києві 11.10.2016 за №КВ 143162751349.
З наданих позивачем документів встановлено, що підрядником - Товариством з обмеженою відповідальності (далі - ТОВ) "Благобудконсалт" відповідно до проектної документації, розробленої Фізичною особою - підприємем (далі - ФОП) ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_1), виконані будівельні роботи із реконструкції квартири НОМЕР_2 з приєднанням частини технічного поверху і влаштуванням надбудови на даху багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, чим змінено зовнішню конфігурацію приміщень квартири, загальна площа якої відповідно до проектної документації складала: до реконструкції - 223,0 кв.м., після реконструкції - 312, 65 кв.м.
Згідно з Інформаційною довідкою станом на 25.10.2016, право власності на квартиру АДРЕСА_1 на загальну площу 327,6 кв.м., житлова площа 161,9 кв.м. зареєстровано за позивачем зареєстровано 11.07.2016, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30400961 від 11.07.2016.
Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 виникло на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданий 08.10.1998.
Також встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 у декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ 083162300304 в частині наявності містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки зазначено пункт 25 Переліку об`єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови і обмеження не надаються, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 №109 (далі - Перелік №109), згідно з яким містобудівні умови і обмеження не надаються для реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
Вважаючи, що замовником будівництва ОСОБА_3 наведені недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ 083162300304 в частині необхідності отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також в частині характеристики житлових будинків чим порушено частину восьму статті 36 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) Департаментом ДАБК видано оскаржуваний наказ від 30.03.2017 №101, яким скасовано реєстрацію декларацій від 17.08.2016 №КВ 083162300304 про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири АДРЕСА_1" та від 11.10.2016 №КВ 143162851349 про готовність до експлуатації об`єкт, який належить до І-ІІІ категорії складності "Реконструкція квартири АДРЕСА_1".
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що на момент складання акта перевірки та прийняття оскаржуваного наказу будівельні роботи на об`єкті завершено, право власності на реконструйований об`єкт зареєстровано, а відтак, відповідач не мав права на проведення позапланової перевірки та прийняття оскаржуваного наказу. У визначений строк відповідачем не вжито заходів щодо виявлення порушень, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
11. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що бездіяльність посадових осіб контролюючого органу щодо неоформлення належним чином у визначений строк результатів чи обставин неможливості проведення першої перевірки, з огляду на принципи належного урядування та юридичної визначеності, не наділяє контролюючий орган правом усувати недоліки у своїй діяльності шляхом здійснення повторних позапланових заходів відносно суб`єкта містобудування. У зв`язку із чим, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо повторності проведення перевірки не відповідають дійсності, оскільки направлення для проведення позапланової перевірки від 22.02.2017 зі строком дії з 22.02.2017 до 26.02.2017 не було реалізовано у зв`язку із відсутністю під час виїзду суб`єкта містобудування або його представника на об`єкті будівництва, тому контролюючий захід було розпочато саме 22.03.2017 з моменту пред`явлення суб`єкту містобудування відповідного направлення зі строком дії з 22.03.2017 до 29.03.2017.
13. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані Департаментом ДАБК судові рішення - без змін, зокрема, з огляду на те, що останній фактично просить суд повторно дослідити обставини, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
17. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
18. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
19. Статтею 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
20. Статтею 1 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
21. Згідно зі статтею 4 Закону № 3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
22. Частинами першою та другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
23. Згідно із частинною першою статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
24. Отже, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення будівництва.
25. Згідно із частиною третьої статті 34 Закону № 3038-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.
26. Згідно із частиною десятою статті 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
27. Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
28. Таким чином, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
29. Так, згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466) у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
30. Як видно з наведених норм права виключною підставою для скасування декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.
31. Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.
32. Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, від 26.06.2018 у справі № 826/20445/16, від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 23.10.2018 у справі № 826/9275/17, від 13.12.2018 у справі № 522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17.
33. Згідно зі статтею 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
34. Так, у пункті 39 постанови Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553 видно, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.
35. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
36. Виключенням із цього загального правила є випадки виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.
37. За правилами статті 26 Закону № 3038-VI завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
38. З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.
39. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
40. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17.
41. Приймаючи оспорюваний у цій справі наказ відповідач демонструє "формальне" виконання своїх функцій, оскільки він не спрямований на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.
42. З урахування наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного у цій справі наказу.
43. Разом з цим, змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що аналіз Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289 дає підстави для висновку, що при здійсненні реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, містобудівні умови не надаються (пункт 25). Проте, при здійсненні такої реконструкції, за результатами якої зовнішня конфігурація об`єкта будівництва змінюється, містобудівні умови є обов`язковими.
44. Колегія суддів вважає застосування судом апеляційної інстанції вказаного переліку помилковим, оскільки він затверджений після виникнення спірних відносин, у зв`язку із чим постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни мотивів рішення суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
45. Так, відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".
47. В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).
48. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).
49. Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, позивач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.
50. Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.
51. За таких обставин слід вважати дії відповідача за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо користування об`єктом будівництва з боку позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині зміни мотивів рішення суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд