ПОСТАНОВА
Іменем України
27 серпня 2021 року
Київ
справа №640/9835/20
адміністративне провадження № К/9901/8182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/9835/20
за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року, ухвалене суддею Скочок Т.О.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного суду міста Києва (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною відмову Печерського районного суду міста Києва надати інформацію на запит про доступ до публічної інформації від 10 березня 2020 року;
1.2. зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 запитувану у запиті про доступ до публічної інформації від 10 березня 2020 року інформацію у повному обсязі, а саме: повідомити дату закінчення строку повноважень голови Печерського районного суду міста Києва, обраного 31 березня 2017 року, повідомити про причину закінчення повноважень голови суду, обраного 31 березня 2017 року, та надати електронну копію рішення та протоколу Зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, які відбулись 25 лютого 2020 року.
2. В обґрунтування позову зазначено, що інформація, яка міститься у протоколах зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатись службовою у розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), оскільки рішення щодо обрання голови суду вже прийняте. Зазначений протокол та рішення не є внутрішньовідомчою службовою кореспонденцією. Відтак Печерським районним судом міста Києва протиправно відмовлено у наданні запитуваних позивачем документів.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. 31 березня 2017 роки зборами суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2 обрано на посаду голови суду строком на 3 роки. Повноваження голови суду мали закінчитися 31 березня 2020 року.
4. 25 лютого 2020 року на офіційному сайті Печерського районного суду міста Києва опубліковане оголошення про збори суддів Печерського районного суду міста Києва, які відбудуться 25 лютого 2020 року.
4.1. На цих зборах суддів Печерського районного суду міста Києва повторно обрано на посаду голови суду ОСОБА_2 .
5. Позивач звернувся електронною поштою до Печерського районного суду міста Києва із запитом від 04 березня 2020 року, у якому просив:
5.1. надати інформацію чи за період з 03 квітня 2015 року і по даний момент особи, які були обрані головою Печерського районного суду міста Києва, достроково припиняли свої повноваження, вказати коли і па підставі чого такі повноваження були припинені;
5.2. надати електронні копії відповідних протоколів зборів суду про дострокове припинення повноважень голови суду та заяв голови суду про таке припинення.
6. Печерський районний суд міста Києва листом від 06 березня 2020 року № 8/2020 за підписом голови суду ОСОБА_2 надав відповідь на вказаний запит позивача, зазначивши, що суддя, який в період з 03 квітня 2015 року по даний час обіймає посаду голови Печерського районного суду міста Києва, свої повноваження достроково не припиняв.
7. 10 березня 2020 року позивач засобами електронного зв`язку направив на адресу Печерського районного суду міста Києва запит на доступ до публічної інформації, у якому просив:
7.1. повідомити дату закінчення повноважень голови суду, обраного 31 березня 2017 року;
7.2. повідомити причину закінчення повноважень голови суду, обраного 31 березня 2017 року;
7.3. надати електрону копію рішення та протоколу зборів суддів, які відбулися 25 лютого 2020 року.
8. Листом від 12 березня 2020 року №15/2020 Печерський районний суд міста Києва повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішення зборів суддів Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року головою суду обрано ОСОБА_2 строком на 3 роки до 31 березня 2020 року, відповідно. Згідно з рішенням зборів суддів Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року головою суду обрано ОСОБА_2 строком на 3 роки до 25 березня 2023 року, відповідно.
8.1. У вказаному листі позивача також повідомлено про те, що відповідно до переліку документів Печерського районного суду міста Києва, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, затвердженого наказом голови суду від 02 січня 2015 року №1-з/2015, відомості, що можуть міститися у документах суду щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду, відносяться до службової інформації, яка є фактично конфіденційною, та розповсюдження її без належних на те правових підстав не допускається. На цій підставі заявнику відмовлено у наданні електронної копії рішень та протоколу зборів суддів від 25 лютого 2020 року. При цьому, зауважено, що запитувана останнім інформація, яка міститься у запитуваних документах, надана у відповіді на запит у допустимих межах.
9. Згідно з наказом голови Печерського районного суду міста Києва № 146-3/11 від 23 червня 2011 року зі змінами, внесеними наказом голови Печерського районного суду міста Києва № 1-3/2015 від 02 січня 2015 року, (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) документи щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду, протоколи та рішення зборів суддів, які зберігаються у суді, віднесені до службової інформації.
10. Пунктами 10, 14.1 додатку 2 до наказу голови Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року №469а-з/2019 документи щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду, протоколи та рішення зборів суддів, які зберігаються у суді, віднесені до службової інформації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, враховуючи зміст листа Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року за №15/2020, позивачу фактично надано відповіді на перші два питання запиту від 10 березня 2020 року, а саме: щодо дати закінчення повноважень голови суду, обраного 31 березня 2017 року, та щодо причини закінчення повноважень голови суду, обраного 31 березня 2017 року. Щодо вимоги про надання запитуваної інформації у частині надання копії рішення та протоколу зборів суддів, які відбулися 25 лютого 2020 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача законодавчо мотивованого обов`язку з надання запитуваної позивачем інформації, оскільки вона не відноситься до публічної та містить у собі службову інформацію. Відтак підстави для надання Печерським районним судом міста Києва електронної копії рішення та протоколу зборів суддів, які відбулися 25 лютого 2020 року, на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації відсутні.
12.1. Так, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 804/4177/17, суди попередніх інстанцій зазначили, що за своєю правовою природою збори суддів є способом вираження суддівським колективом певного суду єдиної думки з питань внутрішньої діяльності суду у вигляді рішення зборів. Реалізація повноважень здійснюється зборами суддів шляхом прийняття колективних рішень, які за своєю правовою природою є актами, що регулюють внутрішню діяльність суду, тобто є актами суддівського самоврядування та, відповідно, забезпечують незалежність суддів. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є розпорядником публічної інформації, перелік яких визначено частиною першою статті 13 Закону №2939-VI, а створена та отримана в процесі діяльності зборів суддів інформація, яка зафіксована у протоколах та рішеннях, не є публічною інформацією у розумінні статті 1 цього Закону.
12.2. Суди попередніх інстанцій указали, що передані суду на виконання рішення зборів суддів відповідно до статті 1 Закону №2939-VI набувають статусу публічної інформації з обмеженим доступом як службова інформація, що була отримана у процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством та знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень. При цьому, для визначення меж публічної інформації суттєве значення має форма рішення зборів суддів, яким володіє суд. У разі оформлення рішення зборів суду протоколом зборів, суду передається протокол, до якого внесено текст рішення зборів. Разом з тим, протокол як засіб фіксації процесу прийняття рішення зборами суддів містить персональні дані щодо участі суддів у зборах, що є правом судді, а не обов`язком, зміст виступів суддів, результати голосування, тощо. Всі інші відомості з протоколу зборів, окрім тексту рішення зборів, в діяльності суду не використовуються і юридичного значення для діяльності суду не мають.
12.3. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій визнали недоречним посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 червня 2020 року у справі №826/12540/17, зазначивши про те, що Верховний Суду, ухвалюючи наведене судове рішення, виходив з установлених у справі обставин, згідно з якими на зборах суддів відповідного суду, хід яких був зафіксований в протоколі, розглядалося рішення відповідача (відповідного суду) як суб`єкта владних повноважень, яке в подальшому було публічно реалізовано останнім та, відповідно, оприлюднено. За висновками судів попередніх інстанцій, у цій справі позивач просить надати доступ до інформації, яка не перебуває під регламентацією Закону №2939-VI, оскільки не була створена як публічна інформація, і тільки в подальшому набула статусу службової, що, в свою чергу, дає підстави застосувати до неї передбачені Законом обмеження у доступі, за умови дотримання сукупності законодавчих вимог до такої інформації.
12.4. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом, недотримання відповідачем вимог частини другої статті 6 Закону №2939-VI та застосування "трискладового тесту", суди попередніх інстанції зауважили, що надана відповідачем інформація і становила повний зміст рішення зборів суддів від 25 лютого 2020 року, якого стосувався запит позивача. Саме факт надання відповідачем позивачу інформації з обмеженим доступом про прийняте зборами суддів рішення суду попередніх інстанцій визнали таким, що вказує на дотримання відповідачем вимоги частини другої статті 6 вказаного Закону.
12.5. Щодо вимоги про надання електронної копії протоколу зборів суддів від 25 лютого 2020 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача відсутній законодавчо визначений обов`язок з надання запитуваної інформації, оскільки запитувана позивачем інформація не підлягала розповсюдженню як службова інформація з обмеженим доступом, з огляду на те, що відомості з протоколу зборів суддів, окрім тексту рішення зборів суддів, не використовуються в діяльності суду, не можуть бути використані для забезпечення мети Закону №2939-VI, а відтак і не є інформацією, що становить суспільний інтерес у розумінні цього Закону. Інші відомості з протоколу зборів не становили зміст запитуваної позивачем інформації, зокрема, в протоколі були відсутні відомості щодо дострокового припинення повноважень голови суду та заяв про таке припинення, про що було повідомлено позивачу у відповіді на запит.
12.6. Суди попередніх інстанцій критично оцінили доводи ОСОБА_1 про те, що запитувана інформація становить суспільний інтерес у суспільній дискусії на тему правомірності зайняття посади головою суду, зазначивши, що жодного відношення до вирішення спору про доступ до публічної інформації ці обставини не мають.
13. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував посилання позивача на порушення судом першої інстанції строків розгляду справи в порядку письмового провадження, однак зазначив, що на вирішення спору по суті ця обставина не впливає, висновків суду за результатом оцінки доводів сторін та доказів не змінює.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
14. 09 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
15. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 826/12540/17.
15.1. Так, посилаючись на висновки Верховного Суду в означеній, скаржник наполягає, що запитувана ним інформація набула статусу публічної, після її отримання Печерським районним судом міста Києва у процесі виконання ним своїх обов`язків, а саме з метою виконання рішення зборів суду про обрання головою Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, яке занесено до протоколу зборів суддів.
15.2. Скаржник також доводить, що після публічного обговорення чи прийняття рішення, відомості, що містяться у документах, які створювалися або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тому, на переконання скаржника, інформація, що міститься у протоколі зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою у розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону №2939-VI, оскільки рішення щодо обрання ОСОБА_2 на посаду голови суду вже прийняте, а не є таким, що передує публічному обговоренню та/або прийняттю рішення. Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що запитувана ним інформація є публічною як така, що створена шляхом прийняття рішень та зафіксована оформленням відповідного протоколу.
15.3. Крім того, скаржник звертає увагу, що відповідач у відповіді на його запит не вказав, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. А тому, на думку скаржника, відсутні підстави вважати, що відповідач дотримався вимог частини другої статті 6 Закону №2939-VI. Натомість, на переконання скаржника, право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, отже зазначена вимога відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України, і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, зокрема права на отримання інформації.
16. 09 березня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
19. Від відповідача 19 квітня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
19.1. Зокрема, відповідач звертає увагу, що у листі від 12 березня 2020 року №15/2020 надав відповіді на порушені позивачем питання у запиті від 10 березня 2019 року в межах, визначених Законом №2939-VI. Наполягає, що збори судців не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону №2939-VI, а інформація та документи, пов`язані з діяльністю зборів суддів (рішення та протоколи зборів) не є публічною інформацією у розумінні статті 1 цього Закону. Рішення зборів суддів (оформлені окремим документом чи протоколом зборів суддів) набувають статусу публічної інформації у розумінні статті 1 Закону №2939-VI, після передачі у службове користування суду, який є розпорядником публічної інформації, для забезпечення їх подальшого виконання. А переданий у службове користування суду для виконання рішення зборів суддів протокол зборів у частині відомостей, що не містять змісту рішення зборів суддів, занесеного до його тексту, є службовою інформацією, яка не стосується діяльності суду і не може бути використана для досягнення мети Закону №2939-VI. У зв`язку з наведеним, відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали недоречним посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 травня 2020 року у справі №826/12540/17, які стосувалися інформації, створеної як службова публічна інформації відповідачем як суб`єктом владних повноважень і яка в подальшому втратила відповідний статус.
19.2. Відповідач зазначає, що Законом не встановлено обов`язку суб`єкта владних повноважень обґрунтовувати у відповіді на запит відповідність службової інформації, доступ до якої обмежується, сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 вказаного Закону №2939-VI. Наполягає, що саме факт надання позивачу інформації з обмеженим доступом про прийняте зборами суддів рішення і вказує на дотримання відповідачем вимоги частини другої статті 6 вказаного Закону, а саме на застосування відповідачем при обмеженні доступу до запитуваної інформації "трискладового тесту". Інші відомості з протоколу зборів, окрім тексту рішення зборів суддів, не використовуються в діяльності суду, не можуть бути використані для забезпечення мети Закону №2939-VI, а відтак і не є інформацією, що становить суспільний інтерес, в розумінні цього Закону. Відповідач вважає, що задовольнив повністю суспільний інтерес позивача, надавши йому відомості про прийняте зборами суддів рішення від 25 лютого 2020 року щодо обрання голови суду, що і становило зміст запитуваної позивачем інформації.
19.3. Відповідач уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що запитувана інформація у формі електронної копії протоколу зборів суддів становить суспільний інтерес у суспільній дискусії на тему правомірності зайняття посади головою відповідача, оскільки інші відомості з протоколу зборів від 25 лютого 2020 року, окрім запитуваного позивачем тексту рішення зборів суддів, підпадають під визначені частиною другою статті 6 Закону №2939-VI критерії обмеження в їх сукупності, а саме є інформацією: про процес обговорення та вирішення зборами як органом суддівського самоврядування питань внутрішньої діяльності суду, тобто є інформацією про процес реалізації суддями своєї незалежності, а тому така інформація має значення для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, оскільки може мати наслідком невиправдане втручання в діяльність суддівського самоврядування та незалежність суддів; у зв`язку з чим, шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, який до того ж по суті було задоволено відповідачем шляхом надання запитуваної за змістом інформації в повному обсязі, та відмовлено у наданні тільки за її формою. На день надання відповіді на запит позивача продовжували існувати підстави для обмеження в доступі до запитуваної інформації, передбачені частиною другою статті 6 Закону №2939-VI.
19.4. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач обґрунтовував суспільний інтерес у поширенні запитуваної інформації загальними категоріями та поняттями, однак не зазначив та не довів протягом судового розгляду справи жодних фактичних обставин, підстав чи доказів, які б свідчили про наявність реального суспільного інтересу до запитуваної інформації як станом на дату звернення до відповідача із запитом на отримання інформацію, так і станом на дату звернення до суду.
19.5. Також, посилаючись на правові висновки Великої Падати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17, відповідач зазначає, що позивач чи інші представники суспільства не є суб`єктами оскарження процедури обрання голови суду, що, на думку відповідача, само по собі виключає необхідність оприлюднення копії протоколу зборів суддів.
Джерела права
20. Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Статтею 40 Конституції України обумовлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
23. Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон № 2657-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
24. За приписами частини другої статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
25. Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (стаття 9 Закону №2657-XII).
26. Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття).
27. Згідно з частинами першою, третьою статті 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
28. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону № 2657-XII).
29. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон № 2939-VI.
30. За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).
31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
32. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону № 2939-VI).
33. Відповідно до частин другої, сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
34. Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2939-VI визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
35. Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
36. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI установлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
37. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
38. Відповідно до частин першої - п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
39. Частинами першою, четвертою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
40. Згідно з частинами першою - третьою статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.
41. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 Закону №1402-VIII до завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань, зокрема, щодо обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом.
42. За змістом статті 127 Закону №1402-VIII організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України.
Суддівське самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, через збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду.
Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.
43. Частиною першою статті 128 Закону №1402-VIII визначено що збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
44. Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника (частина дванадцята статті 128 Закону №1402-VIII).
45. Відповідно до частин другої та третьої статті 20 Закону №1402-VIII голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.
Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.
46. Згідно з пунктом 43 Типового положення про збори суддів, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 травня 2015 року №45 (у редакції рішення Ради суддів України від 31 жовтня 2020 року №4, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення зборів набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не зазначено в рішенні, та є обов`язковими для суддів та працівників апарату суду.
47. За змістом пункту 10 Тимчасового переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 жовтня 2012 року № 138 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) до такого переліку віднесені відомості, що можуть міститися в документах суду, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів: протоколи оперативних нарад тощо).